Пригожин довів, що він «креатура Патрушева»

Ватажок ПВК "Вагнер" Євген Пригожин заявив, що його найманці розгортають колони і йдуть у зворотному напрямку до польових таборів.

"ЧВК "Вагнер" хотіли розформувати. Ми вийшли 23 червня на марш справедливості. За добу ми пройшли, не доходячи до Москви 200 км. За цей час ми не пролили на одній краплі крові наших бійців.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Зараз настав той момент, коли кров може пролитися. Тому, розуміючи всю відповідальність за те, що буде пролита російська кров з однієї зі сторін, ми розвертаємо свої колони і йдемо у зворотному напрямку до польових таборів згідно з планом", - заявив Пригожин.

Раніше повідомлялося, що Пригожин протягом 23-24 червня провів спеціальну інформаційно-психологічну операцію, під час якої допоміг Кремлю «висвітити» всіх нелояльних до Путіна представників влади з метою їхньої майбутньої «зачистки».

Зокрема, він «зіграв» на очікуваннях деяких представників еліт якнайшвидше завершити війну, проте зробити це на умовах Кремля, як це 31 травня 2022 року висловив секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев. Мета кремлівських веж - "розчленування України" та "створення кримського федерального округу".

Транзит влади у РФ

Зазначимо, що всередині веж Кремля спочатку було закладено конкуренцію трьох силових вертикалей влади - ФСБ, Росгвардії та МВС.

Сергій Шойгу очолював МНС Росії з 1994 року до 2012-го. З 6 листопада 2012 року Путін призначив його міністром оборони РФ. Політологи вважають, що Шойгу "грає" в одній команді із Росгвардією Віктора Золотова.

Секретар радбезу РФ Микола Патрушев, куруючи російські СЗР (очолює Сергій Наришкін – ред.) та ГРУ ( Ігор Костюков – ред.), виступає в одній зв'язці з директором ФСБ Олександром Бортниковим.

Ще одним гравцем вважається Федеральна служба охорони (ФСО), створена спеціально для забезпечення інтересів "першої особи".

Фото: картина Ієроніма Босха «Фокусник» (1475), де проілюстровано пограбування за допомогою відволікання уваги, wikimedia