Помер легендарний голлівудський сценарист

Елвін Сарджент, який помер вчора у віці 92 років - приклад справжнього професіонала в тому сенсі, який існує в умовному сценарному цеху, що об'єднує кінодраматургів усього світу, незалежно від країни. Тут існує така приказка: «Любитель - це той, хто робить те, що йому подобається. Професіонал - той, хто робить те, що потрібно».

Можливо, звичайно, що Сардженту подобалося писати в 2004-2012-му роках і сценарії трьох фільмів про «Людину-павука». Адже складати в віці 80 років захоплюючі історії для глядачів-підлітків це теж виклик для професіонала. Та й бути затребуваним в цьому віці в Голлівуді з його божевільною конкуренцією, де молодь наступає на п'яти - це теж показник. Але, швидше за все, Сарджент просто робив в ці роки те, що потрібно.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Що йому точно подобалося, так це працювати сценаристом в той короткий період з кінця 60-х до кінця 70-х років, коли в Голлівуді раптом почали знімати незалежне кіно - «Пролітаючи над гніздом зозулі», «Хрещеного батька», який зовсім на планувався як блокбастер, і т.д. Саме тоді він отримав два своїх «Оскарів» як сценарист за фільми «Джулія» і «Звичайні люди», і був номінований на нього за «Паперовий місяць». А сценарний «Оскар», на відміну від деяких інших кінопризів, це не предмет для закулісних торгів, але чесна цехова нагорода.

Справа в тому, що Сарджент як сценарист (до цього він недовгий час працював актором, що, до речі, починаючому драматургу дуже корисно - на своїй шкурі відчути, що таке грати за поганим сценарієм) дебютував в художньому кіно вже в зрілому віці, майже в 40 років. І тому не намагався, як його молодші колеги, показати себе генієм. Кращі його сценарії 70-х років написані на основі чужих романів і п'єс, але вони гранично професійно адаптовані саме для кіно.

Спробуйте, наприклад, укласти в двогодинний фільм цілий роман. А Сарджент це робив неодноразово, перетворивши, наприклад, «Едді Прей» Джо Девіда Брауна в роад-муві «Паперовий місяць». Та ще й виписав роль десятирічної головної героїні так точно і блискуче, що Татум О'Ніл, яка її зіграла (див. заставне фото), стала наймолодшою в історії володаркою «Оскара» - адже їй було, що грати.

А це дуже важливо в професії драматурга - розуміти, що сценарій повинен бути написаний так, щоб акторові було, за що «зачепитися», створюючи зовнішній малюнок ролі, а не тільки зображувати замислене обличчя на крупному плані. Втім, Сарджент розумів у своїй професії все. Важлива деталь - стрічки, в яких він отримував «Оскара» за кращий сценарій, отримували, як «Звичайні люди», ще й статуетку за кращий фільм, або були, як «Джулія», номіновані на неї. А все тому, що класний сценарій (природно, при класному режисері) - це половина фільму.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter