Кулеба, Бойко, Симанів: як держресурси йдуть на корупційні проєкти під прикриттям війни

Після появи публічної критики щодо інфраструктурного проєкту в напрямку Буковелю відповідальні органи запропонували низку пояснень, покликаних знизити суспільну напругу. Зокрема, Агентство відновлення повідомило про проведення внутрішнього розслідування. За його результатами керівник Івано-Франківської служби відновлення Любомир Симанів, структура якої проводила резонансні тендери, нібито написав заяву на звільнення, повідомляє Цензор.НЕТ.

Також пояснювалося, що тендер на проєктування дороги вартістю 6,6 млрд грн не був погоджений із центральним рівнем у Києві й проводився на запит місцевих громад — як підготовка "на майбутнє", після завершення війни, з потенційним розрахунком на залучення коштів міжнародних донорів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Окремо наголошувалося, що ремонт ділянки дороги загальною вартістю близько 2,2–2,3 млрд грн розпочали, зокрема, на прохання НАК "Нафтогаз України", який реалізує в цьому районі власні видобувні проєкти. При цьому підкреслювалося, що фактичне фінансування обмежене лише 75 млн грн, спрямованими на ремонт підпірних стінок і двох мостів, а масштабного будівництва дороги найближчим часом не передбачається через відсутність коштів у бюджеті. Цю позицію публічно підтверджували народні депутати Ярослав Железняк та Ігор Палиця, а також голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Втім, фактична конфігурація рішень виглядає менш однозначною. Попри заяви про обмежене фінансування, контракт на суму 2,2 млрд грн був підписаний із компанією ПБС, яку пов’язують із бізнес-оточенням Ігоря Палиці. Виділення коштів саме на підпірні стінки та мости відповідає стандартній технологічній логіці дорожніх робіт — це підготовчий етап, який зазвичай передує основному будівництву. Наявність чинного контракту, у свою чергу, створює правові підстави для подальшого дофінансування через окремі урядові рішення "в межах уже укладеного договору".

Кадровий аспект також залишається невизначеним. Попри публічні заяви Сергія Сухомлина про відповідальність за проблемні тендери, Любомир Симанів фактично не був звільнений. За наявною інформацією, 3 січня 2026 року він перебував у Буковелі на неформальній зустрічі в офісі Ігоря Палиці разом із фактичним керівником Агентства відновлення Миколою Бойком та пов’язаним із бізнес-групою Палиці Романом Родзоняком.

Окремо варто зафіксувати й обставини, які напряму суперечать публічним заявам про нібито притягнення винних до відповідальності. Керівник Івано-Франківської служби відновлення Любомир Симанів, якого публічно називали ключовим відповідальним за спробу реалізації проєкту проєктування дороги вартістю 6,6 млрд грн і щодо якого Сергій Сухомлин заявляв про звільнення, фактично так і не був усунений з посади. Ба більше, 3 січня 2026 року саме на Буковелі, в офісі Ігоря Палиці, він перебував на неформальній зустрічі разом із фактичним керівником Агентства відновлення Миколою Бойком та довіреною особою Палиці Романом Родзоником. За наявною інформацією, ця зустріч була присвячена підбиттю підсумків реалізованої управлінської комбінації, яку в публічному просторі вже охрестили "лохонізацією громадськості" — на тлі публічних заяв керівництва держави про принципову нетерпимість до подібних практик.

Окрему увагу в цьому контексті привертає роль віцепрем’єр-міністра з відновлення Олексія Кулеби, у вертикалі відповідальності якого перебуває Агентство відновлення. Попри публічний резонанс довкола буковельського проєкту, кадрових або управлінських рішень, які б свідчили про розрив проблемної зв’язки між політичним керівництвом, агентством та підрядниками, ухвалено не було.

У підсумку зберігається враження стійкої крупційно-управлінської конфігурації Віктор Микита (ОП) — Кулеба (віцепрем’єр) – Агентство відновлення (Микола Бойко) – підрядні та бізнес-групи, — яка продовжує функціонувати без публічно зафіксованої персональної відповідальності.

У результаті навіть за відсутності повного фінансування проєкту ключові контрактні та управлінські рішення залишилися чинними, що створює довгострокові ризики як для бюджетної дисципліни, так і для довіри міжнародних партнерів до системи відновлення України.

Читайте також: Інтерв’ю з Катериною Одарченко: «Лобізм в Україні: від кулуарів до прозорості»