Цього дня у прокат вийшов японський фільм, який став взірцем для європейського та американського кіно

Сьогодні на світовому кіноринку японське кіно пішло на другий план порівняно з китайським та південнокорейським. Але були роки, коли воно стало на Заході, причому не для глядачів, а для професіоналів, взірцем для наслідування. Втім і зараз, якщо брати списки найкращих фільмів усіх часів і народів, складені за опитуваннями режисерів, на одному з перших місць буде «Токійська повість», яку Ясудзіро Одзу зняв 1953-го року.

І тут потрібне коротке пояснення. Кіно, як відомо, народилося як атракціон. Коли з'явилися перші художні фільми, поки що короткометражні, акторам, у яких зайнятим, не було звідки запозичити техніку гри, крім театру. Звідси такі дратівливі для сучасного глядача гримаси, кривляння, картинні пози тощо. – тобто прийоми, звичні театральним акторам, які мають грати так, щоб донести своє посилання до глядачів із задніх рядів.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Проте традиційний японський театр настільки відрізнявся за манерою гри акторів від європейського, що в період німого кіно в японських кінотеатрах, коли там показували європейські фільми, в залі знаходилася спеціальна людина, яка пояснювала глядачам сенс того, що відбувається на екрані. Так само західному глядачеві потрібна "спеціальна людина", яка пояснить йому, що відбувається на сцені класичного японського театру Але і Кабукі.

Потім відмінності згладилися, але лише частково. Це видно у фільмі «Казки туманного місяця після дощу» іншого класика японського кіно Кендзі Мідзогуті, знятому, як і вищезгадана «Токійська повість», 1953 року. Розповідаючи про життя простих людей Японії XVI століття, він настільки вразив європейських кінематографістів, що отримав «Срібного лева» на Венеціанському фестивалі. А Інгмар Бергман та Мартін Скорсезе після говорили, як на них вплинув цей фільм.

Але почалося визнання японського кіно на два роки раніше - коли фільм Акіри Куросави "Расемон", знятий за двома розповідями Акутагави, отримав "Золотого лева" у Венеції та "Оскара" за найкращий іноземний фільм ще до "Токійської повісті". (У японський прокат він вийшов 25 серпня 1950).

Прийнято вважати, що це перший фільм в історії кіно, який показав ту саму подію в чотирьох різних версіях, коли історію про вбивство розбійником самурая і зґвалтування його дружини по-різному розповідають розбійник, дружина самурая, його дух, викликаний медіумом, і випадковий свідок цієї сцени.

Згодом прийом був підхоплений і розвинений у різних напрямках світового кіно, від артхаусного (тут акцент зазвичай робили на суб'єктивності сприйняття) до масового (тут все простіше – суб'єктивність полягала в тому, що учасники події розповідали про неї так, як їм вигідно – як, власне, і у Куросави).

Цікаво, що "Расемон" був не єдиним фільмом Куросави, на зразок якого знімали кіно європейські та американські режисери.

Надпопулярний свого часу голлівудський бойовик «Чудова сімка» 1960-го року (2016-го року зняли ще й ремейк) був заснований на фільмі Куросави 1954-го року «Сім самураїв» з Тосіро Міфуне в головній ролі. А «Охоронець» (1960-й рік) японського режисера був настільки активно використаний Серджіо Леоне в його знаменитому фільмі «За пригорошню доларів» з Клінтом Іствудом, що Куросава подав до суду і отримав $100 тис., 15% доходів від прокату фільму у світі, та повні права на прокат у Японії.