Рівно тридцять років тому Каннський кінофестиваль зробив радикальний поворот

Це зараз Квентін Тарантіно - визнаний кінокласик, а 1994-го року він був просто режисером у віці 31 року, за плечима якого стояв лише один фільм - "Скажені пси". Але "Скажені пси" - досить традиційне, хоча й місцями не в міру жорстоке кіно, а ось перемога "Кримінального чтива" (насправді Pulp Fiction - перекладається як "бульварне чтиво", дешева пригодницька книжка "на один раз" у м'якій обкладинці, майже треш) продемонструвала радикальний поворот у "каннських смаках".

Справа в тому, що всі дні фесту-1994 його фаворитом вважався фільм Кшиштофа Кесьлевського "Три кольори: Червоний". Про роботи цього режисера найкраще сказала Маріола Янкун-Допартова, яка назвала їх кітчевим пастишем, який наповнений психологічними та екзистенційними нісенітницями, хоч і створює оманливе враження глибини.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

"Пастиш" - не лайливе слово. Його використовують мистецтвознавці, характеризуючи той чи інший твір, який імітує вже відомі. Пастиш треба відрізняти від пародії, яка стилістично робить те саме, але висміює оригінальний твір, що пародується. Пастиш, навпаки, виявляє повагу до оригіналу.

Каннський кінофестиваль до "Кримінального чтива" багато разів нагороджував "Золотою пальмовою гілкою" такого роду "кінопастиші", що імітують мистецтво справді високого класу. Умовно кажучи, Вуді Аллен, якого прозвали "Бергманом для бідних", був йому миліший, ніж сам Інгмар Бергман.

І якби "Червоний" здобув найвищу нагороду, це стало б черговим підтвердженням того, що найпрестижніший у світі фестиваль потихеньку загниває як стояче болото. А вибір переможцем хуліганського "Кримінального чтива", тим більше несподіваний, що головою журі був Клінт Іствуд, а його "замом" - Катрін Деньов показав, що Канни мають майбутнє.

Фото: Pinterest