Добре забуте старе. Як Бухенвальд радянським спецтабором став

Ще до кінця війни, у квітні 1945-го, за наказом генерал-полковник Сєрова почався «ребрендинг» Бухенвальда, Заксенхаузена, Торгау і ряду інших таборів. Зрозуміло, головною відмінністю став склад ув'язнених — якщо раніше серед них переважали євреї і противники режиму, то після поразки Німеччини в таборах ізолювали військових злочинців, солдатів і офіцерів СС, членів НСДАП і т.д. Хоча, з огляду на, що судочинство велося російською мовою, сюди могли потрапити і випадкові люди — просто через «труднощі перекладу». Не секрет, що слово «фюрер» входить в назву ряду професій, тому, наприклад, есбанфюрер — машиніст поїзда метро, ризикував опинитися за ґратами.

Найбільшою зі старо-нових пенітенціарних установ став Бухенвальд — через цей найбільший табір смерті на території Німеччини в роки війни пройшло 250 тисяч осіб, з яких 56 тисяч загинули. У серпні 1945-го він перетворився зусиллями НКДБ в спецтабір №2, який функціонував до весни 1950 року. У «радянський» період в Бухенвальді містилися понад 28 000 ув'язнених — чверть померла від голоду і хвороб.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Історія післявоєнного Бухенвальда стала надбанням громадськості лише після об'єднання Німеччини. «Мова йшла не про масові вбивства за фашистською моделлю, а масові вбивства радянського зразка внаслідок бюрократизму і конфліктів між різними відомствами», — каже професор Лутц Нітхаммер, який працював у відкритих після розвалу СРСР архівах.

Безліч ув'язнених померли з осені 1946 року по літо 1947-го — в період передачі табору з балансу НКДБ на баланс радянської військової адміністрації, коли пайки були урізані, а лікарів не вистачало. При цьому в таборі практично не експлуатували з/к, більш того, вони не мали права працювати.

Тіла мертвих не спалювалися в крематорії, а були поховані в загальних могилах поруч з табором. У 1995 році на місці цих поховань встановили стели з номерами загиблих ув'язнених. Зараз в Бухенвальді три музеї: один присвячений його нацистському періоду, другий — радянському спецтабору №2, і третій — «музей музею», що розповідає як змінювалася концепція меморіального комплексу.

На ілюстрації: напис на воротах Бухенвальда: «Кожному своє»