Лідер рок-гурту, визнаного у 1969 році найкращим у світі, відсвяткував свій день народження

Як ми вже розповідали, на початку 70-х років минулого століття в українських любителів рок-музики популярним було питання, що означає назва цього нового (диски, які коштували «на руках» приблизно половину місячної зарплати інженера, доходили із Заходу із запізненням), несхожого на інші, американського рок-гурту? Переклади пропонувалися різні, але насправді у поєднанні трьох цих слів Creedence Clearwater Revival чіткого сенсу немає. Зате дуже чітким був голос її лідера та вокаліста Джона Фогерті – чистий вокал без викрутасів, які були у всіх інших, навіть The Beatles, The Rolling Stones і Led Zeppelin. Недарма у 1969-му році CCR, які випустили три чудові альбоми, були визнані найкращим рок-гуртом у світі – і це за таких суперників і в один із найкращих для рок-музики років.

При цьому вони залишалися, мабуть, єдиними з рок-зірок, хто не захворів на зоряну хворобу. Саме вони першими з потенційних хедлайнерів погодилися виступити на легендарному рок-фестивалі Вудсток-1969, причому за гонорар лише $10 тис. (Джимі Хендрікс, наприклад, брав за один концерт удвічі більше). Через огидну організацію фестивалі, про яку ми свого часу докладно розповідали , CCR вийшли на сцену після опівночі, коли слухачі вже спали.

Підписуйтеь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Джон Фогерті потім згадував про це так: «Першою моєю думкою було: ого! — доведеться виступати за групою, якій вдалося приспати півмільйона людей! (Grateful Dead – С.С.) Що ж, я граю, я кричу, через три пісні вдивляюся в простір за юпітерами — три ряди переплетених тіл: усі сплять. Хоч би як ми намагалися, півмільйона перебували у відключенні. Це нагадувало сцену з Данте: у пекло: півмільйона тіл, що зчепилися, дрихнуть у бруді. А потім настав момент, який залишився в моїй пам'яті на все життя. Десь за чверть милі від нас, з другого боку поля, хлопець цвіркає запальничкою, і я чую вночі: «Не турбуйся, Джоне! Ми з вами!". Залишок шоу я відіграв для цього хлопця».

Вже з цієї цитати зрозумілий характер лідера CCR, який навіть у зеніті слави міг ставитися до успіху з гумором. Але – не до роботи. Усі члени групи залишалися для нього простими хлопцями, яких він тримав буквально у залізному кулаку. Зате і їх альбоми, автором музики в яких був майже завжди також він (лише потім Фогерті включив  в нові диски пісні, написані рештою, та й то змушував іних створювати їх у наказному порядку), записувалися швидко і чітко - музичний матеріал для запису був готовий у Джона заздалегідь.

Зрештою, ця залізна дисципліна, можливо, й призвела до того, що група розпалася. Спочатку з неї пішов брат Джона Том, з яким вони після цього не розмовляли до кінця життя (він помер 1990 року), а потім з ним посварилися Стю Кук і Дуг Кліффорд. Причому посварилися так, що 1993-го року, на концерті на честь введення CCR до зали слави рок-н-ролу, Фогерті навіть не запросив їх на сцену, а грав із Брюсом Спрінгстіном. Але й вони помстилися – у 1995-му році організували рок-гурт, який теж мав назву CCR (змінили лише останнє слово в Creedence Clearwater Revival на Revisited) та здійснили світове турне, виконуючи старі хіти.

Ще CCR відомі тим, що уклали на початку своєї кар'єри найневигідніший в історії зірок рок-музики договір зі своїм менеджером. Щоправда, жахливий договір був, як з'ясувалося, і у The Beatles, але там Брайан Епстайн був просто любителем, якого можна звинуватити лише у непрофесіоналізмі. А ось Сол Зенц був тертим калачем, який заробив на CCR великі гроші – і вони навіть позивалися в суді до нього.

І ось нарешті в січні цього року Джон Фогерті зробив собі подарунок, що називається, "на все життя" - після 50 років боротьби повернув собі авторські права на свої пісні.

Фото: Pinterest