Зміна клімату відправила косаток у міграцію

Чисті та спокійні води 30-кілометрового фіорду Рейсафіорден на Крайній Півночі Норвегії останніми роками стали зимовою «резиденцією» для популяції косаток у цій скандинавській країні, пише Naked Science.

Місцева холодна вода температурою в три градуси за Цельсієм ідеально підходить для оселедця, який напередодні сезону нересту – у лютому й березні – відгодовувався та став бажаною стравою для голодних косаток. 

Косатки кружляють навколо зграйки оселедця, змушуючи рибу підніматися на поверхню, після чого б'ють по поверхні води своїм великим хвостом, приголомшуючи та поїдаючи рибу. 

За словами П'єра Роберта де Латура, засновника організації Undersea Soft Encounter Alliance, вибір косаток пояснюється тим, що на оселедець легко полювати, він доступний у великій кількості та дуже калорійний. Однак справа в тому, що за останні 20 років оселедець мігрував на 300 кілометрів на північ, залишаючи Лофотенські острови в пошуках вод, температура яких залишається нижчою від шести градусів за Цельсієм: саме стільки потрібно для їхнього розмноження.

Норвезькі косатки, які лише зрідка харчуються тюленями або дрібнішими китами, також слідують в інші води, переслідуючи оселедець. 

«Ми вважаємо, що глобальне потепління, яке вважається основною причиною підвищення температури води, підштовхнуло оселедець мігрувати далі на північ. У довгостроковій перспективі, як ми припускаємо, вони збираються рухатися ще далі на північ. У разі ж скорочення запасів на китів, косаток, морських птахів і тріску чекає екологічна катастрофа», – попереджає Роберт де Латур. 

На сьогодні популяція косаток уздовж узбережжя Норвегії, здається, процвітає. Роберт де Латур оцінює їхню чисельність у 1500 особин, що вдвічі більше за показники два десятиліття тому. За його словами, регіон став справжнім розплідником цих тварин, багато в чому завдяки своїм рясним ресурсам.

Деякі дослідники говорять, що тут може бути навіть до 3000 косаток, які простягаються від північної материкової частини Норвегії до архіпелагу Шпіцберген і вздовж східного узбережжя Гренландії, яка стала більш доступною через віддалення крижаного покриву. 

Серед загроз їхній популяції, за словами Роберта де Латура, крім глобального потепління, – активне рибальство та збільшувана кількість туристів, які стікаються в регіон для спостереження за китами та дайвінгу. Разом із тим, як зазначає Торі Хауг з Норвезького інституту морських досліджень у Тромсе, косатки та риболовні судна, що також полюють за оселедцем, зустрічалися один з одним упродовж десятиліть, що не завадило зростанню популяції перших.

Заставне фото: Visittromso.nо