Вчені зафіксували високий тиск на межі Сонячної системи

Астрономи NASA проаналізували дані зондів «Вояджер» і виявили, що тиск на далеких кордонах Сонячної системи помітно вище, ніж передбачалося. Попутно вони натрапили ще на одну загадку.

Результат дослідження часток на самому краю нашої зоряної системи, розпочатий астрофізиками з Прінстонського університету, вказує на наявність в зоні геліопаузой інших джерел тиску, які раніше не приймалися до уваги. Можливо, це якась частка або цілий ряд частинок. Або ж там тепліше, ніж вважалося.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Плазма сонячного вітру укладає нашу систему в свого роду міхур, або гелиосферу. На відстані 14 млрд км від Сонця сила цього вітру слабшає, і заряджені частинки поступово сповільнюються до дозвуковій швидкості. На кордоні сфери, в зоні геліощіта, щільність цих заряджених частинок падає і магнітне поле слабшає.

За геліощітом знаходиться тонкий шар геліопаузой, де сонячна плазма стоншується. Тут тиску міжзоряного простору і геліощіта врівноважують один одного, вважають вчені. Втім, це лише теорія, твердих доказів немає.

На щастя, є два зонда, запущені за межі Сонячної системи в 1977. За цей час «Вояджер-1» пролетів 20 млрд км і вже повинен бути в міжзоряному просторі. Його колега «Вояджер-2» не набагато відстає і теж готовий покинути систему. Жоден з них вже не може передати на Землю дані спостереження, але нещодавній спалах сонячної активності, так званої глобальної об'єднаної області взаємодії (GMIR), відкрила вченим можливість вивчити те, що відбувається на кордоні геліосфери. Ця подія викликала обурення геліощіта в 2012 році, коли «Вояджер-2» ще міг передавати дані. Приблизно через три місяці після «Вояджер-1» теж відчув вплив GMIR.

Фото: hightech