Вбивці Джона Леннона відмовлено в умовно-достроковому звільненні в чотирнадцятий раз

Слава буває різною.

Так, приклад 70-річного Марка Чепмена, про якого The Guardian повідомляє, що йому знова відмовлено в умовно-достроковому звільненні, показує, що "слава Герострата" існує сьогодні тільки в цьому стародавньому прикладі, та й то забутому. Як забутий і сам Чепмен.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тож не буде зайвим нагадати, з чого все почалося. 8 грудня 1980 року Марк Чепмен з заздалегідь купленим пістолетом зранку чекав Джона Леннона в арці престижного нью-йоркського хмарочоса «Дакота», де той жив. Нічого дивного в цьому не було – шанувальників Леннона не бракувало.

Близько 16 години. коли Леннон вирушив у студію звукозапису, Чепмен попросив його поставити автограф на альбом музиканта Double Fantasy. Фотографія цього моменту стала останнім фото Леннона. О 22.50, коли музикант повертався додому з Йоко Оно і, впізнавши Чепмена, кивнув йому, той випустив у музиканта п'ять куль і сів на асфальт читати роман Селінджера «Над прірвою в житі».

До речі, шанувальники Селінджера даремно дивуються з того, що улюбленою книгою Чепмена був саме його роман. Адже головний герой роману Колфілд це такий собі варіант Пітера Пена, який не бажає дорослішати, оскільки вважає світ дорослих наскрізь фальшивим. Ось і Чепмен, який у юності був "бітломаном", дізнавшись, що Леннон, який складає пісні про світ, де немає власників, не роздає свої мільйони бідним, а купує розкішні квартири та заміські будинки, знайшов у Колфілді споріднену душу.

Біографи Чепмена пишуть, що психіатри, які його обстежили, дійшли висновку, що в ньому поєднувалися внутрішнє почуття переваги над оточуючими і вкрай низька самооцінка, і називають це «парадоксом». Насправді таких людей у світі вистачає – просто не всі з них мстять за це світу, обираючи як мішеню найвідоміших його представників.

Що можна назвати парадоксальним, так це висновок судових психіатрів-експертів, що Чепмен страждав на безглузді розлади психіки, але в момент скоєння вбивства був осудним. Втім, експертів можна зрозуміти – якби вбивцю кумира десятків, якщо не сотень, мільйонів людей замість в'язниці помістили до психіатричної лікарні, наслідки були б непередбачуваними.

Чепмена засудили до довічного тюремного терміну з правом через двадцять років раз на два роки подавати прохання про помилування, що той, починаючи з 2000 року, регулярно робить – і регулярно отримує відмови. По-перше, проти цього Йоко Оно. Але навіть з урахуванням того, що їй 92 років, його майбутні шанси на звільнення все одно невисокі. Справа в тому, що комісія зі звільнення вважає, що він використає свій гіпотетичний вихід на волю для самореклами - тобто для того ж, для чого вбив Леннона. І, мабуть, правильно вважає.

Фото: Вікіпедія