В Індії почалися заворушення через мовне питання

Прагнення прем'єр-міністра Нарендри Моді зробити хінді домінуючою мовою країни призвело до зростання напруженості, — повідомляє The Guardian. Уряд і правлячу партію БДП звинувачують у програмі «нав'язування хінді», якій опираються провінції, що не говорять на хінді, на півдні і сході країни.

В одній із найрізноманітніших країн світу мова вже давно є спірним питанням. Але саме за Моді зроблено спробу нав'язати хінді у школах по всій країні та вести державні справи виключно цією мовою. Сам Моді виступає виключно на хінді і понад 70% документів кабінету міністрів готуються на хінді. «Якщо і є мова, здатна згуртувати націю, то це хінді», — заявив Аміт Шах — міністр внутрішніх справ і найближчий союзник Моді.

За словами Ганеша Нараяна Деві, одного з найвідоміших лінгвістів Індії, недавні спроби нав'язати хінді були «сміховинними та небезпечними». «Не одна мова, а безліч об'єднували Індію протягом усієї історії. Індія не може бути Індією, якщо вона не підтримує всі рідні мови», — сказав Деві.

Згідно з останнім переписом 2011 року, 44% індійців говорять на хінді. Однак до цієї категорії включено 53 мови, ряд яких істотно відрізняється від хінді. Вони скорочують кількість тих, хто вільно говорить на хінді, приблизно до 27%.

Деві сказав, що багатомовність є основою індійської ідентичності. «Люди використовують санскрит для молитов, хінді для серцевих справ, свою рідну мову в сім'ї, а англійську для кар'єри, — каже лінгвіст. — Важко знайти індійця, який розмовляє однією мовою. І цьому треба радіти».

Хоча в Індії більше носіїв хінді, ніж будь-якої іншої мови, вони зосереджені в основному в густонаселених, політично впливових штатах на півночі, відомих як пояс хінді.

Хінді вкрай мало поширений у південних штатах, таких, як Таміл Наду, де розмовляють тамільською і Керала, де говорять на малаялам, а також у східних штатах, таких як Західна Бенгалія, де проживає 78 мільйонів людей, що говорять бенгальською мовою.

Читайте також: В Індії планують скасувати 1500 застарілих та екзотичних законів.

Коли в 1949 році було прийнято конституцію, було вирішено, що в Індії не повинно бути єдиної національної мови. Натомість 14 мов, а потім 22 — були офіційно визнані, хоча хінді та англійську оголосили «офіційними мовами».

У 1960-х роках, після того, як уряд оголосив хінді єдиною «офіційною мовою», у штаті Таміл Наду спалахнуло повстання, під час якого кілька людей підпалили себе, а десятки загинули під час жорстокого придушення протестів. Уряд відступив. До цього дня в державних школах Таміл Наду викладають лише тамільську та англійську мови.

Після приходу до влади БДП у 2014 році проблема знову спливла на поверхню, і владу звинуватили у нав'язуванні культурної гегемонії регіонам, які не говорять на хінді.

«За Моді мова стала політизованим питанням, — каже Папіа Сен Гупта, професор Центру політичних досліджень Університету Джавахарлала Неру в Делі. — Нарратів полягає в тому, що Індію необхідно переосмислити як індуїстську державу і що для того, щоб бути справжнім індуїстом та справжнім індійцем, ви маєте говорити на хінді».

Спроби БДП ввести обов'язковий хінді у школах по всій країні викликали таку негативну реакцію, що були згорнуті. У Таміл Наду, Кералі та Карнатаку політичні партії висловили стурбованість з приводу «нав'язування хінді».

У відповідь на політику, спрямовану на просування хінді по всій Індії, від Раджастхана до Західної Бенгалії, виникло багато націоналістичних мовних рухів.

Читайте також: Прем'єр-міністр Індії завдав чергового удару англійської мові.