
Австрійський інженер-хімік Олександр Вінербергер, який працював в 1930-і на синтетичній фабриці в Харкові, таємно зробив близько 100 знімків, які закарбували жертв Великого Голоду.
Фотографії Вінербергера стали одними з перших свідчень Голодомору — в Європі їх опублікували в середині 1930-х. Його знімки залишаються основними і практично єдиними фотодокументами цієї трагедії, — повідомляє «Історична правда».

Олександр народився у Відні в чесько-єврейській родині, закінчив Віденський університет, під час Першої світової війни був мобілізований і потрапив у російський полон. У 1917-му австрієць дістався до Москви, де з друзями заснував хімічну лабораторію. Спроба втечі вже з Радянської Росії до Австрії за підробленими документами не вдалася — Олександр був заарештований ЧК і кілька років провів в камері на Луб'янці за звинуваченням у шпигунстві. Там оцінили його навички хіміка і використовували в якості інженера на виробництві лаків і фарб.
Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі
У 1928-му вперше після полону він відвідує рідних у Відні і одружується з Ліллі Ціммерман. Після повернення в Москву з іноземця знімають обмеження та дозволяють дружині переїхати в Радянський Союз. На початку 1930-х років Вінербергер займав керівну посаду на хімічному заводі в Москві, а в 1933-му був направлений до Харкова, де працював технічним директором на синтетичній фабриці. Тут він і став свідком жахливих наслідків Голодомору, які зафіксував за допомогою своєї камери Leica.

Попри загрозу арешту, він знімав черзі голодних людей у продуктових магазинів, зголоднілих дітей, трупи, що лежать на вулицях, масові поховання. Виїжджаючи до Відня в 1934 році, інженер переправив негативи дипломатичною поштою через посольство Австрії. Згодом вони були передані кардиналу Інніцеру, який разом з генеральним секретарем Міжнародного конгресу національних меншин Евальдом Амменде представив їх Лізі Націй.
У 1935-му вийшла книга Амменде «Чи повинна голодувати Росія?» з фотографіями Вінербергера, щоправда, без вказівки авторства через побоювання за безпеку Олександра.

Йому вдалося уникнути переслідувань нацистів, а в 1939 році інженер видав в Австрії власну книгу спогадів про життя в Радянському Союзі, в якій два розділи присвячені Голодомору. Будучи різко антирадянськи налаштованим, в кінці війни Вінербергер обіймав посаду зв'язкового офіцера Російської визвольної армії. Після війни він опинився в американській зоні окупації в Зальцбурзі, де і помер в 1955 році.
І ось, днями активісти українського пластового проекту «Врятуй могилу героя» за допомогою Івана Мачинського на комунальному цвинтарі Зальцбурга знайшли могилу Вінербергера і покрили її українським прапором.
На ілюстрації: могила Олександра Вінербергера. Фото: PLAST — Ukrainischer Pfadfinderbund in Österreich
Михайло ГольдНовини
Працівники ТЦК списували військовозобов'язаних через систему «Оберіг»
23:50 22 січ 2026.
На Донеччині знищили дерев на 15 мільйонів
23:33 22 січ 2026.
Працівниця ТЦК вимагала гроші у матері загиблого військовослужбовця
22:55 22 січ 2026.
Зеленський перебуває у безвихідній ситуації, - Орбан
22:33 22 січ 2026.
«Рада миру»: Україна не хоче бути за одним столом з Росією та Білоруссю
22:12 22 січ 2026.
На Волині жінка вимагала $16 тисяч за групу інвалідності
21:55 22 січ 2026.
Зрадник допомагав рашистам бомбити Слов'янськ
21:30 22 січ 2026.
Понад 2,5 тисячі будинків Києва залишаються без тепла
21:15 22 січ 2026.
Дрони СБУ уразили найбільший у Чорноморському регіоні нафтовий термінал
20:50 22 січ 2026.
Київ отримав 400 генераторів
20:30 22 січ 2026.






























































