
Австрійський інженер-хімік Олександр Вінербергер, який працював в 1930-і на синтетичній фабриці в Харкові, таємно зробив близько 100 знімків, які закарбували жертв Великого Голоду.
Фотографії Вінербергера стали одними з перших свідчень Голодомору — в Європі їх опублікували в середині 1930-х. Його знімки залишаються основними і практично єдиними фотодокументами цієї трагедії, — повідомляє «Історична правда».

Олександр народився у Відні в чесько-єврейській родині, закінчив Віденський університет, під час Першої світової війни був мобілізований і потрапив у російський полон. У 1917-му австрієць дістався до Москви, де з друзями заснував хімічну лабораторію. Спроба втечі вже з Радянської Росії до Австрії за підробленими документами не вдалася — Олександр був заарештований ЧК і кілька років провів в камері на Луб'янці за звинуваченням у шпигунстві. Там оцінили його навички хіміка і використовували в якості інженера на виробництві лаків і фарб.
Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі
У 1928-му вперше після полону він відвідує рідних у Відні і одружується з Ліллі Ціммерман. Після повернення в Москву з іноземця знімають обмеження та дозволяють дружині переїхати в Радянський Союз. На початку 1930-х років Вінербергер займав керівну посаду на хімічному заводі в Москві, а в 1933-му був направлений до Харкова, де працював технічним директором на синтетичній фабриці. Тут він і став свідком жахливих наслідків Голодомору, які зафіксував за допомогою своєї камери Leica.

Попри загрозу арешту, він знімав черзі голодних людей у продуктових магазинів, зголоднілих дітей, трупи, що лежать на вулицях, масові поховання. Виїжджаючи до Відня в 1934 році, інженер переправив негативи дипломатичною поштою через посольство Австрії. Згодом вони були передані кардиналу Інніцеру, який разом з генеральним секретарем Міжнародного конгресу національних меншин Евальдом Амменде представив їх Лізі Націй.
У 1935-му вийшла книга Амменде «Чи повинна голодувати Росія?» з фотографіями Вінербергера, щоправда, без вказівки авторства через побоювання за безпеку Олександра.

Йому вдалося уникнути переслідувань нацистів, а в 1939 році інженер видав в Австрії власну книгу спогадів про життя в Радянському Союзі, в якій два розділи присвячені Голодомору. Будучи різко антирадянськи налаштованим, в кінці війни Вінербергер обіймав посаду зв'язкового офіцера Російської визвольної армії. Після війни він опинився в американській зоні окупації в Зальцбурзі, де і помер в 1955 році.
І ось, днями активісти українського пластового проекту «Врятуй могилу героя» за допомогою Івана Мачинського на комунальному цвинтарі Зальцбурга знайшли могилу Вінербергера і покрили її українським прапором.
На ілюстрації: могила Олександра Вінербергера. Фото: PLAST — Ukrainischer Pfadfinderbund in Österreich
Михайло ГольдНовини
Окупанти вдарили по Дніпру: поранено 10 людей
09:55 10 бер 2026.
США скасовують нафтові санкції
09:30 10 бер 2026.
Війна з Іраном майже завершена, - Трамп
09:14 10 бер 2026.
Понад 130 ворожих дронів атакували Україну цієї ночі
08:19 10 бер 2026.
Погоду в Україні визначатиме потужний антициклон
07:00 10 бер 2026.
Перший пам’ятник Тарасу Шевченку відкрили в Африці
05:50 10 бер 2026.
На Чернігівщині 100 чоловіків «врятували» від мобілізації
04:44 10 бер 2026.
У Києві працівники банку вкрали у померлого клієнта $65 тисяч
02:36 10 бер 2026.
За час війни в Україні збільшилася кількість інфарктів та інсультів
00:00 10 бер 2026.
Макрон відправить військові кораблі для деблокади Ормузької протоки
23:30 09 бер 2026.
КиївПрайд оголосив дату Маршу рівності у 2026 році
23:00 09 бер 2026.






























































