Точка зоруОлег Вишняков

Ультраправі в Європі: повернення до темних часів

20:50 09 лип 2024.  239Читайте на: УКРРУС

"Європа після Першої світової війни була охоплена страхом і невизначеністю, що дозволило радикальним рухам набрати силу та призвести до нових катастроф. Сьогодні ми знову стоїмо перед подібними викликами, і від нас залежить, чи зможемо ми уникнути повторення тих помилок".

Європа переживає тривожні часи. Кожен день приносить нові повідомлення про те, що ультраправі сили набирають все більше підтримки на континенті. Це явище викликає побоювання не лише серед політиків та активістів, але й серед звичайних громадян, які бояться повернення до темних сторінок історії.

Поширення антисемітських настроїв, ксенофобії та інших форм ненависті підживлює цей рух, підкреслюючи необхідність негайних дій для запобігання катастрофічним наслідкам. Історія показує, що радикалізація суспільства може призвести до небезпечних наслідків, включаючи насильство, порушення прав людини та навіть війни.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

У світлі цих подій важливо розглянути, чому зростання ультраправих є серйозною загрозою для Європи і які наслідки це може мати для майбутнього континенту. Чому в XXI столітті, в часи технологічного прогресу і глобалізації, ми знову стикаємося з підйомом ідеологій, які прагнуть розділити суспільство за етнічними, релігійними та культурними ознаками?

Зростання ультраправих

Недавні соціологічні опитування після рішення президента Франції Емманюеля Макрона провести позачергові вибори показали, що партія Марін Ле Пен "Національне об'єднання" впевнено лідирує. Це перший випадок в історії партії, коли вона так близько до формування власного уряду. Інші країни також зазнають подібних змін: в Італії уряд очолює Джорджія Мелоні, в Нідерландах Герт Вілдерс залишився найвпливовішою фігурою в новій владі, а Австрія очікує на свого першого ультраправого канцлера.

Цей зсув у політичному ландшафті не є випадковістю. Економічні труднощі, міграційні кризи та загроза тероризму створили благодатний ґрунт для зростання радикальних рухів. Люди шукають прості рішення складних проблем, і ультраправі політики пропонують такі рішення, часто засновані на страху та ненависті.

Європейське суспільство часто намагається знайти позитив у цих змінах. Наприклад, Марін Ле Пен осуджує російську агресію проти України, а Джорджія Мелоні підтримує Київ. Герт Вілдерс захищає інтереси Ізраїлю. Однак ці спроби виправдати радикалів можуть бути небезпечними, адже вони дозволяють залишати в тіні їхні справжні наміри та політичні цілі.

Лідери ультраправих партій активно використовують такі ситуації для зміцнення свого впливу. Вони маніпулюють фактами та обставинами, щоб показати себе як захисників національних інтересів і безпеки. Це створює ілюзію, що їхні радикальні підходи є єдиним правильним шляхом для вирішення сучасних проблем.

Ризики цієї радикалізації

Радикалізація стає стійкою тенденцією в Європі, і питання, як протистояти цій тенденції, стає все більш актуальним. Страх перед війною, міграцією та бідністю керує настроями багатьох європейців. Міграційна криза, спричинена війною на Близькому Сході, значно сприяла зростанню впливу ультраправих сил.

Ультраправі партії використовують страх як інструмент для мобілізації своїх прихильників. Вони пропонують прості рішення, які здаються привабливими в умовах невизначеності та нестабільності. Однак ці рішення часто базуються на ненависті та дискримінації, що лише посилює соціальну напругу та розділяє суспільство.

Ультраправі майстерно використовують страх у своїх цілях. Кожна нова антимігрантська демонстрація, кожен новий конфлікт лише підтверджують їхні попередження та наближають їх до влади. Їхні недавні демонстрації під ізраїльськими прапорами в Мадриді — не про Ізраїль, а про Європу і їхні місця у європейських урядах та президентських палацах.

Політичні радикали завжди були майстрами маніпуляцій. Вони використовують найменші приводи для підбурювання ненависті та страху, що дозволяє їм зміцнювати свої позиції та вплив. Цей процес відбувається поступово, але неухильно, ігнорування тривожних сигналів може призвести до непоправних наслідків.

Європа століття тому після Першої світової війни також жила в страху перед новою війною. Цей страх був використаний радикалами для досягнення влади, що призвело до ще більшого насильства. Сучасна ситуація нагадує ті часи, і це повинно стати тривожним сигналом для всіх, хто цінує мир і демократію.

Історія часто повторюється, якщо її уроки не засвоюються. Європа після Першої світової війни була охоплена страхом і невизначеністю, що дозволило радикальним рухам набрати силу та призвести до нових катастроф. Сьогодні ми знову стоїмо перед подібними викликами, і від нас залежить, чи зможемо ми уникнути повторення тих помилок.

Таким чином, Європа стоїть перед серйозним викликом. Зростання ультраправих сил загрожує стабільності та демократичним цінностям. Важливо зрозуміти, що використання страху ніколи не веде до миру, а лише прискорює наближення нових конфліктів.

Європейці повинні об'єднатися в боротьбі проти радикалізації, щоб зберегти майбутнє континенту мирним і демократичним.

 

Сергій Семенов

Найпопулярніше