Україна сьогодні відзначає 300-річчя від дня народження видатного філософа Григорія Сковороди

На згадку про філософа Університету Григорія Сковороди у Переяславі разом із Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав» запросили всіх охочих до участі у серії заходів у рамках культурно-мистецького форуму «Сковорода 300». Про це повідомляється на сторінці університету у Facebook.

Почесними гостями цього дня стали Президент України Володимир Зеленський, голова Офісу Президента України Андрій Єрмак, голова Київської ОВА Олексій Кулеба, заступник Міністра освіти і науки України Віра Рогова, голова Бориспільської РВА Руслан Дяченко та інші високоповажні гості.

Зважаючи на ситуацію в країні, захід планувався і відбувався в секретності, з посиленими заходами безпеки.

12 жовтня Кабінет Міністрів підтримав рішення про відзначення 300-річчя від дня народження українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета та педагога Григорія Сковороди на державному рівні.
 

Читайте також: Старовинні вірші до Католицького Різдва – ділимося поезією Сковороди та Памва Беринди

Григорій Сковорода. Довідка lenta.ua:

Григорій Савович Сковорода (3 грудня 1722 – 9 листопада 1794 р.) – найбільш видатна постать у культурному та літературному житті України XVIII століття. Великий народний мислитель, український філософ-містик, богослов, поет, письменник, просвітитель, можливо, і композитор літургійної музики. Вплинув на сучасників і наступні покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називали українським Сократом.

Народився Григорій Сковорода 3 грудня (22 листопада за старим стилем) у 1722 році у сотному містечку Чорнухи Лубенського полку (зараз районний центр Полтавської області) у родині малоземельного козака Сави та його дружини Пелагеї. 1734 року Сковорода вступив до Києво-Могилянської академії.

З 1741 по 1750 р. Сковорода багато подорожував. Побував у Будапешті, Братиславі, Відні, Празі, Галлі, був в Італії та Німеччині.

1750 року він повернувся до Києва і став учителем поетики у Переяславському колегіумі.

З 1760 по 1769 роки він був викладачем поетики, етики, синтаксими та грецької мови у Харківському колегіумі.

Після 1769 по 1794 роки вів життя мандрівного філософа. Саме на ці останні 25 років його життя випадає розквіт його творчості. У цей період він завершив збірку «Сад божественних пісень», написав основні філософські трактати, діалоги та притчі: «Бесіда, названа двоє» (1772), «Діалог, або Розмова про давній світ» (1772), «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» (1773-1774), «Кільце» (1773-1774), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1774), «Ікона Алківіадська (Ізраїльський Змій)» (1775-1776), «Дружина Лота» (1780-1788), «Боротьба архістратига Михайла з сатаною про це: легко бути добрим» (1783), «Суперечка біса з Варсавою» (1783-1784), «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787), «Діалог. Назва його - Потоп зміїний» (закінчена 1791 року).

Помер Григорій Сковорода на світанку в неділю, 9 листопада (29 жовтня за старим стилем), 1794 року в селі Іванівці (нині Сковородинівка Золочівського району Харківської області) у маєтку знайомого поміщика О.Ковалевського. Перед смертю він заповідав поховати його біля гаю і зробити на могилі напис: «Світ ловив мене, але не впіймав», що було виконано.

Уривок зі збірки «Сад божествених пісень», Пісня 20-а.

Нареченная Сигор. В сем маленьком, но высоком градикЂ пирует Лот со дщерьми: Во градЂ бога нашего, в горЂ святЂй его; уподоблю его мужу мудру, основавшему храмину свою на каменЂ. Кто взыйдет на гору господню? 


Кто сердцем чист и душею, 
Не нужна тому броня, 
Не нужен и шлем на шею, 
Не нужна ему война. 
Непорочность — то его броня, 
И невинность — алмазна стЂна, 
Щит, меч и шлем ему сам бог. 


О мірЂ! МірЂ безсовЂтный! 
Надежда твоя в царях!  
Мниш, что сей брег безнавЂтный! 
Вихрь развЂет сей прах. 
Непорочность — се тебЂ Сигор, 
И невинность — вот небесный двор! 
Там полещи и там почій! 


Сей свят град бомб не боится, 
Ни клеветничіих стрЂл, 
И хитрых мин не страшится, 
ВсЂгда цЂл и не горЂл. 
Непорочность есть то адамант, 
И невинность есть святый то град. 
Там полещи и там почій! 


В сем градЂ и врагов люблят, 
Добро воздая врагам, 
Для других здравіе гублят, 
Не только добры другам. 


ГдЂ ж есть оный толь прекрасный град? 
Сам ты град, з души вон выгнав яд, 
Святому духу храм и град. 

1774

Уривок зі збірки «Сад божествених пісень», Пісня 10-а.

Всякому городу нрав и права. 
Всяка имѣет свой ум голова. 
Всякому сердцу своя есть любовь. 
Всякому горлу свой есть вкус каков. 
А мнѣ одна только в свѣтѣ дума. 
А мнѣ одно только не йдет с ума. 

Петр для чинов углы панскіи трет. 
Федька купец при аршинѣ все лжет. 
Тот строит дом свой на новый манѣр. 
Тот все в процентах, пожалуй повѣрь. 
А мнѣ одна только в свѣтѣ дума, 
А мнѣ одно только не йдет с ума. 

Строит на свой тон юриста права. 
С диспут студенту трещит голова. 
Тѣх безпокоит Венерин Амур. 
Всякому голову мучит свой дур. 
А мнѣ одна только в свѣтѣ дума. 
Как бы умерти мнѣ не без ума.

Смерте страшна! замашная косо! 
Ты не щадиш и царских волосов. 
Ты не глядишь, гдѣ мужик? а гдѣ царь? 
Все жереш так, как солому пожар. 
Кто ж на ея плюет острую сталь? 
Тот, чія совѣсть, как чистый хрусталь.

Уривок із «Діалогів. Трактати. Притч». «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар світу»: прикмети деяких спорідненостей (1774) Фонтан «Нерівна всім рівність».


Афанасий. Трудно узнать свою природу, а чужую познать и того труднее. Узнаешь, да поздно. Черепаха ошибку почувствовала, как начала лететь [1]. 

Г р и г о р и й. Не упоминай мне трудности в нужном деле. Нельзя никак, чтоб натура нужное сделала трудным. Не нужно, сиречь не полезно, а тем‑то и трудно лететь черепахе, но не соколу. Трудно‑де узнать… Да где ж тот, кто охотник узнать? Сложившему крылья трудно лететь и самому орлу. Знаешь ли, что землемеры узнают высоту превысокого Фарийского терема [2] по одной его тени? 

Всякая тайна имеет свою обличительную тень. Трудно распознать между дружеским и ласкательским сердцем, но наружная тень, будто изъяснительное стекло, и самые сердечные закоулки ставит на виду острым блюстителям. 

Смотри, когда мальчик, сделав для игрушки воловье ярмо, налагает его щенкам или котикам, — не сие ли есть тень хлебопашеской в нем души? И не позыв ли к земледеланию?.. Если припоясывает саблю, — не аппетит ли к воинствованию?.. 

Когда трехлетний отрок самовольною наслышкою перенимает божественные песни, любит заглядывать в священные книги, перекидывать листы, смотреть то на таинственных образов картинки, то на буквы, — не сие ли обличает тайную искру природы, родившей и зовущей его в упражнение богословское? Невидимая его сила в нас и божество, беспритворными сими творениями разумеемая, ясно изображается. 

Зачем же блаженство ограничивать в одном жития роде или в двоих? 

Бог везде есть, и счастие во всяком состоянии, если с богом в оное входим. Нужно только узнать себя, куда кто рожден. Лучше быть натуральным котом, нежели с ослиною природою львом. 

Гоняться в звании за доходами есть неложный знак несродности. Не лишишься доходов, если будет в тебе царствие божие в силе своей. 

Не чудо ли, что один в изобилии скуден, а другой в скудости доволен? Видно, что природа больше прилагает хитрости, вылепливая фигуру мурашкину, нежели слона, и дивнейший царствия божия смысл можно видеть в пчелиных роях, нежели в овечьих и воловых стадах. 

Бог богатому подобен фонтану, наполняющему различные сосуды по по вместимости. Над фонтаном надпись сия: «Неравное всем равенство». 

Льются из разных трубок разные струи в разные сосуды, вкруг фонтана стоящие. Меньший сосуд менее имеет, но в том равен есть большему, что равно есть полный. И что глупее, как равное равенство, которое глупцы в мир ввести зря покушаются? Куда глупое всё то, что противно блаженной натуре?.. Боимся голода, не помня, что гораздо множайшие умирают от пресыщения. Глупая грусть сама не знает, чего желает. Само пресыщение не от скуки ли? Лучше умереть, нежели всю жизнь тосковать в несродностях. Несродность всякой праздности есть тяжелее. И легче не ползать, нежели летать для черепахи. Не ползая, лишается только сродной забавы, а летая стонет сверх того под несродным бременем. 

Посилання: 

[1] Натяк на сюжет байки про Орла та Черепаху, відомої у грецького байкаря Езопа (620 - 564 г. до н.э.). 
[2] Олександрійський маяк на о. Фарос. Див. прим. 25 до «Бесіди, названої двоє…». — 438. 

Фото: Укрінформ


 

Читайте також: Сьогодні виповнюється сто років видатному письменнику-фантасту Станіславу Лему