Удар у «серце» країни: як і чому відновилися атаки на Київ

Учора рано вранці кияни прокинулися від шаленого вию сирен — такого ж, як вони чують по 10 разів на добу ось уже 103 дні з моменту повномасштабного вторгнення РФ. Проте цього разу попередження виявилося аж ніяк не «холостим»... Столицю не обстрілювали з квітня. Судячи з відео та фото кадрів, оприлюднених у мережі, після ракетного удару було сильне задимлення — особливо чітко чорні клуби було видно з центру Києва, з боку Володимирської гірки.

Вибухи пролунали у Дарницькому та Дніпровському районах столиці. Згодом стане відомо, що ворожі ракети потрапили до Дарницького вагоноремонтного заводу.

Читайте також: Великобританія подарує далекобійну артилерію Україні

«ВКС Росії високоточними ракетами повітряного базування великої дальності на околиці Києва знищено поставлені східноєвропейськими країнами танки Т-72 та іншу бронетехніку», - заявив офіційний представник міністерства оборони Росії Ігор Конашенков. У свою чергу, голова правління «Укрзалізниці» Олександр Камишин зазначив: «Ми не робили жодних публічних заяв про обстріл, тому що у цьому випадку рух пасажирських поїздів не затримувався. Але не промовчало російське міністерство оборони. Вони вкотре збрехали. Офіційно заявляю, що на території ДВРЗ немає військової техніки. Цей завод ремонтував вагони та зерновози, які ми використовуємо для вивезення експортної продукції. Їхня справжня мета – економіка України та мирне населення. Вони хочуть перекрити нам можливість експортувати українську продукцію».

Про те, як Кремль нахабно шантажує колективний Захід вселенським голодом, блокуючи експорт із нашої країни з одного боку та вимагаючи пом'якшення санкційного зашморгу навколо шиї РФ, з іншого Lenta.UA розповідала в деталях.

Під час недільного обстрілу одна з ракет все ж таки потрапила у військовий об'єкт, розповів в ефірі національного телемарафону радник міністра внутрішніх справ Вадим Денисенко: «Можемо говорити про те, що це був один об'єкт військової інфраструктури, а інший об'єкт цивільної інфраструктури».

Як би там не було, обстріл був найпотужніший, хоч і обійшовся без летальних жертв. За офіційною інформацією, постраждала одна жінка — співробітниця ДВРЗ, яку оперативно доставили до лікувального закладу.

Незабаром після НП, заступник міністра оборони Ганна Маляр попередила киян, що столиця досі залишається головною метою російських окупантів, тож її мешканці 24/7 перебувають під серйозною загрозою. «Сьогодні люди масово повертаються (до столиці – ред.). Але війна зараз у гарячій фазі, а Київ як був основною метою Російської Федерації, так і залишається», - резюмувала заступник голови МОУ.

Відреагували на ракетні удари по Києву та на Банковій. Зокрема, радник голови ОП Михайло Подоляк зазначив, що «поки хтось просить не принижувати Росію (з таким смисловим меседжем недавно публічно виступив президент Франції Еммануель Макрон — ред.) Кремль вдається до нових підступних атак». «Ракетні удари по Києву мають лише одну мету – вбити якнайбільше. Кожен такий акт тероризму має отримувати жорстку відповідь від європейських столиць – нові санкції та більше зброї», - резюмував радник Єрмака.

За словами мера Києва Віталія Кличка, із міста за перші два тижні повномасштабної війни поїхали близько половини мешканців. Зараз же столиця в відомому турборежимі повертається до життя. Тут уже працюють не лише торгові центри, а й театри, кінотеатри, музеї, а на вулицях знову з'явилися призабуті пробки. Словом, відступ росіян у квітні дозволив Києву повернути частину втраченої реальності — блокпости та «їжаки» у центрі міста змінилися взаємними посмішками випадкових перехожих. Вони – посмішки – цілком щирі та виправдані. Водночас, у руїнах, що оточують Київ, теж немає нічого штучного чи фальшивого — там зарите глибоке горе та висока ціна, яку заплатив передмістя за безпеку «серця» країни, нинішній ритм життя якого викликає якщо не засудження, то питання точно.

Приклад? Вчора, тобто того ж дня, як Київ на світанку здригнувся від ракетних ударів, деякі «креативні» жителі столиці вирішили влаштувати свято феєрверків. Відео серії салютних залпів опублікувала у себе у Facebook журналістка Мар'яна П'єцух, підписавши його таким чином: «Київ, Позняки, вечір, салют, п...ц. Це хтось святкує, що вранці ракета пролетіла повз нього і не потрапила до нього?». Всі кольори та відтінки столичних салютів, зважаючи на все, відмінно розглянули на Банковій, оскільки в ніч на понеділок, 6 червня, стало відомо про те, що президент Зеленський доручив Кабміну в найкоротші терміни розглянути «можливість заборони петард і феєрверків під час дії в країні військового становища».

Ініціатива нехай запізніла, але актуальна, бо поки що половина громадян України з цілком зрозумілих причин шарахається від літньої грози, інші — салютують. Зрозуміло, що, незважаючи на щоденні військові втрати, життя не зупиняється і кожен українець не зобов'язаний ходити в жалобному одязі з низько опущеною головою. Але наше життя, ритм, активність, взаємодопомога та підтримка, які також дають «заряд» воїнам на фронті – це одне, тоді як феєрверки та інші спецефекти в даний конкретний часовий проміжок – дно.

«Прильоти ракет по Києву багатьох ввели у стан шоку. Мовляв, як це так? Мирне місто ж! Війна не закінчилася, але ж вона тепер десь далеко! Ми ж повернулися, бо були певні... А чому ви були певні? Війна справді не закінчилася. І столиця лишається головним символом. Більше того, Путін зі своїми генералами ще й дуже злий, що столицю взяти не вдалося. Звідки ця ілюзія безпеки? Від працюючих кафе з ресторанами? Від довіри до тих, хто розповідає, що РФ уже місяць, як скінчилися ракети? Дорогі хлопчики та дівчатка, я вам дві речі скажу. Погану і дуже погану. Не ображайтеся, але ілюзії в наш час коштують дуже дорого. Перше – ракети у ворога ще є. А ППО не всемогутні, хай Київ і прикривають усіма силами. Більше того, у них є важкі бомбардувальники, які поки що використовувалися лише у Маріуполі. І столиця нашої України для ворога – головна мета. Щоби деморалізувати нас, зламати опір. Щоб залякати, у тому числі й дипломатів, що повернулися. Хіба це не очевидно? І битимуть вони не лише по інфраструктурі, а й по житлових кварталах. Чи хтось вірить, що Кремль не хоче зайвих жертв серед цивільних? Ось і дайте відповідь собі на запитання – чи варто чекати нових прильотів чи Київ вже мирне безпечне місто. Друге - з настанням на Сході у противника все складається не дуже добре. Орки б'ються об Северодонецьк та Лисичанськ, Путін наказує взяти всю Луганську область до 10 червня, але в це не вірять навіть їхні пропагандисти. На Півдні для них все гірше. ЗСУ розширюють плацдарм для наступу, армія РФ в обороні та жаху. На Харківському напрямку для них зовсім погано – їх поступово женуть стусанами у рідні села. Тобто Кремлю потрібні переговори щодо миру на вигідних умовах. Потрібні козирі, які забезпечать сильну позицію переговорів. Що це може бути у нинішній ситуації? Точно не Сєверодонецьк. Залишається наступ на Київ. Будь-якою ціною. Усіми силами. За рахунок оголення всіх інших напрямків. Тому що лише вихід до столиці та пряма загроза Києву дасть Путіну можливість щось диктувати на переговорах. Висновок очевидний? Загалом, будьте готові і не тіште себе ілюзіями. Так, ЗСУ в курсі та готові до зустрічі. Але війна є війна і щось гарантувати ніхто не зможе», - зазначає політолог Кирило Сазонов.

«Недільний удар по Києву – це суворе нагадування мешканцям столиці України, що розслаблятися зарано. Війна продовжується. І з боку росіян це не просто удар у тактичні цілі – об'єкти інфраструктури. Це і акт залякування та спосіб тиску (такий собі «примус до «миру» на російських умовах), хоча поки що суто символічний», - наголошує керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Різкіший і однозначніший у своїх оцінках політексперт Максим Ялі: «Заяви Макрона про те, що не можна принижувати Росію та ракетний обстріл Києва. Збіг? Абсолютно ні. Путін вкотре відчув, що європейські безхребетні політики дали слабину на тлі його погроз про продовольчу та міграційну кризу. І вирішив "дотиснути". Але комбінацію вам із трьох пальців, а не українське зерно. Тільки в обмін на системи ППО та ПРО. І потім сюсюкайтеся з пуйлом, витрачаючи мільярди євро на внутрішню безпеку, виділяючи сотні мільярдів євро на соціальну допомогу «понаїхали», які будуть ґвалтувати ваших жінок та тероризувати ваших громадян, влаштовувати погроми та теракти. Соплежуї імпотентні».

Тут слід окремо відзначити і тричі підкреслити курсивом, що в даному конкретному випадку різкість експертів на межі фолу цілком виправдана, оскільки з кожним днем із Заходу все гучніше звучать сигнали про те, що Київ у цій великій і кривавій війні має йти на поступки. Наприклад, недавно в газеті The Washington Post вийшла стаття про прийнятність «корейського варіанта» для України – тобто поділу нашої країни на дві частини. Автор видання Девід Ігнатіус, який спеціалізується на міжнародних відносинах, пише: «На підставі останніх заяв президента США думаю, Байден може вчинити з Україною, як американці надійшли свого часу з Кореєю, де вони погодилися на існування двох Корей – південної та північної». Автор колонки наводить приклад Корею, де США не змогли досягти своїх військових завдань і пішли на припинення вогню в 1953 році, що здавалося багатьом поразкою. "Але сьогодні Південна Корея є однією з економічних перлин світу", - пише Ігнатіус. І припускає, що це може бути перспективою повоєнної України.

Одним словом, на Заході все більше розмов про компроміс із Росією на підставі територіальних поступок. І ведуться вони, що важливо, не лише в кулуарах, а й на сторінках найавторитетніших ЗМІ та експертних організацій. І це небезпечно, бо у Кремлі банально скористаються ситуацією, щоб виторгувати собі у Заходу те, що не може отримати воєнним шляхом. А потім - добити Україну.

Офіційний Київ багаторазово заявляв на найвищому рівні, що на жодні територіальні поступки не погодиться. Як запевнив Lenta.UA близький до Банкової нардеп від «Слуги народу», у Зеленського мають намір пожвавити тему переговорів з Кремлем тоді, коли українська позиція буде ще сильнішою, а саме якраз після масового контрнаступу. Радник голови ОП Олексій Арестович вважає, що Україна до нього – контрнаступ – може бути готова ближче до серпня. Втім, усі ми маємо чітко розуміти, що в цьому випадку погоду диктують не прогнози радників Єрмаку, а ситуація на полі бою, що змінюється динамічно.

Читайте також: Ще один бойовий генерал зс рф «відправлений до сталіна»