Жерти за чужий рахунок: коли Ситник відповість за розвал резонансних справ

НАБУ знову зганьбилося. Цього разу «орли Ситника» закрили провадження щодо колишнього заступника міністра з питань окупованих територій Юрія Гримчака, яке тягнеться вже більше півроку. За словами Гримчака, справу закрито через відсутність складу злочину. Йдеться про виробництво про недостовірний декларування майна, яке відкрили за зверненням НАЗК, і «дійсно не знайшли складу злочину».

Це викликало очікувано негативну реакцію. «Ситник дуже своєчасно закрив справу Гримчака, помічника якого взяли на отриманні частини хабара в розмірі 0,5 млн доларів, призначених для підопічних міністра культури Нищука - за узгодження забудови історичної частини Києва. Гарний доказ того, що Ситник не потрібен країні. І не здатний посадити жодного скільки-небудь серйозного злочинця. Ситник і НАБУ можуть тільки жерти за чужий рахунок і виконувати вказівки окремих осіб з посольства США по переслідуванню неугодних. У скарбничку необхідності звільнення», - прокоментував рішення НАБУ нардеп Олександр Дубінський.

Пізніше в НАБУ уточнили, що провадження, за яким Гримчак проходить як підозрюваний у вимаганні мільйона доларів хабара, залишається відкритим. Правда, не зовсім зрозуміло, як у Ситника збираються доводити причетність колишнього нардепа до цієї історії: зв'язати помічника і самого Гримчака буде вкрай складно. Так, і схоже, в НАБУ не націлені на те, щоб справді доводити чиюсь провину. Розвал справ і їх фальсифікація - це да. А ось реальних посадок від Ситника за 5 років його роботи в НАБУ країна так і не дочекалася.

І коли адвокати Ситника говорять про те, що потрібно, щоб бюро залишалося незалежним від політичного впливу на його керівника і могло без тиску розслідувати корупцію топ-чиновників, це звучить красиво. Але абсолютно утопічно, враховуючи той факт, що НАБУ за 5 років існування «незалежно» не довело жодного діла до кінця. Звичайно, на появу запобіжників в законодавстві (зокрема, на неможливості звільнення Ситника) наполягали міжнародні партнери України ще на початку антикорупційної реформи в 2014 році. І Київ пішов їм на зустріч. Пізніше, знову-таки, на прохання Ситника і його кураторів був створений Вищий антикорупційний суд. Мета - освячувати виробництва, відкриті детективами бюро. Однак і це не допомагає: справи закриваються, а до суду доходить дрібнота.

На думку експертів, це свідчить про те, що претензії виникають не стільки до антикорупційної системі, вибудуваної в Україні за останні роки, скільки до персоналій, що займають керівні посади. Йдеться і про Артема Ситника, і про його першого заступника Гізо Углаву, які показали свою нездатність ефективно працювати. Але мають адвокатів в Європі, які навіть після провалів - а, наприклад, свіжа історія із закриттям справи Гримача є саме такою - вимагають не звільняти неефективних борців з корупцією...

Іван Сергієнко