Заради красного слівця. Які подвиги червоноармійців виявилися фейком

Для підняття бойового духу в газетах воєнного часу описували безліч героїчних подвигів бійців і командирів, — пише Кирило Шишкін на сайті «Русская семерка». Не завжди вони відбувалися в реальності, часом журналісти просто придумували все самі. Деякі подібні історії набули широкого розголосу, і тиражуються досі. Серед них є вигадані, що називається, «на порожньому місці», а є і сильно перебільшені, або спотворені епізоди.

Дуже відома історія бою під Дуванкоєм, коли п'ятеро моряків на чолі з комісаром Фільченковим зупинили німецькі танки на шляху до Севастополя. Ні радянські, ні німецькі документи цей бій не підтверджують. Люди, які воювали на тій же ділянці, ні про що подібне не чули. Та й танків у німців на той момент у Криму просто не було. Історію цю склав журналіст Меєр Когут в 1942 році навіть не для тих, хто обороняв Севастополь, а заради підняття духу після Керченської катастрофи.

Історія про тридцять трьох бійців, що зупинили під Сталінградом 70 німецьких танків, широко тиражується досі, обростаючи новими подробицями. Однак немає жодного документального підтвердження цього бою. Мало того, 16-а танкова дивізія Вермахту, з якої вели бій ці чи то сапери, то чи зв'язківці, перебувала в той день далеко. Ніяких німецьких танків в зазначений день в тому районі не було.

Найзнаменитіша з історій — про подвиг 28 панфіловців — є вигадкою журналіста Кривицького. Ще за радянських часів було проведено розслідування, під час якого Кривицький розповів, як готував нарис про панфіловців. Написана ж ця історія була для підтримки бойового духу і пропаганди нової тоді зброї — протитанкових рушниць. Бій дійсно був, хоча і не мав нічого спільного з описаним. Взводу під керівництвом політрука Клочкова не існувало, а за три дні боїв весь полк (!) знищив чотири німецькі танки.

Прикладом того, як реальні події обростають небилицями, служить історія про «Можайський десант». Хоча це всього лише солдатські байки воєнного часу, але їх примудряються повторювати і зараз. У 2003 році вийшов роман Юрія Сергєєва «Княжий острів» — згодом автор наполегливо доводив, що написане засноване на реальних документах і свідоцтвах учасників. Однак розповідь про те, як радянські бійці стрибали з літаків в сніг без парашутів, а потім героїчно знищували десятки танків, у фахівця нічого окрім подиву не викликає. Насправді це сильно перекручена історія про те, як в жовтні 1941 року в район Орла був перекинутий 3-й повітряно-десантний корпус. Десант висаджувався посадочним способом, і оскільки при цьому не використовувалися парашути (літаки просто сідали на аеродром), то хтось вирішив, що безпарашутний десант — це стрибки без парашутів, після чого і дав волю фантазії.

Напевно, саму дивну вигадку являє собою історія, опублікована 8 березня 1943 року в дивізійній газеті «Сталінська гвардія», а потім і в «Правді». У статті стверджувалося, що взвод лейтенанта Широніна чотири дні бився з десятками танків, знищивши 16 танків і бронемашин, і близько сотні солдатів противника. У живих залишилося шестеро. Всі 25 бійців і командирів отримали звання Героїв. Насправді ж група Широніна отримала звання Героїв (причому за документами — посмертно) за інше. Зайнявши передову позицію, бійці спровокували німецькі танки атакувати їх, тим самим підставившись під удар артилерії, «Катюш» і радянських танків.

Це лише деякі з відомих випадків, коли придумані журналістами історії набули широкого розголосу і стали підноситися як реальні події.

На ілюстрації: меморіал «героїв-панфіловців» у роз'їзду Дубосєково