З «привітом» з України: чи слід було Верховній Раді приймати антилукашенківську постанову

Днями в Європарламенті відбувся досить курйозний випадок. Глава зовнішньополітичної служби ЄС Жозеп Боррель обмовився, виступаючи перед депутатами. Зокрема, він назвав Олександра Лукашенка «нелегітимність президентом України», що, природно, викликало сміх у залі. Дипломат, звичайно ж, миттєво виправив ораторський ляп, проте в цьому застереженні по Фрейду насправді є якийсь сакральний сенс. І складається він зовсім не в тому, що «бацьку» помилково назвали главою нашої держави, а в тому, що, судячи з усього, саме з ним до наступних президентських виборів в Білорусі Києву доведеться вибудовувати відносини.

З моменту виборчого часу «Ч» в Білорусі пройшов місяць. І, незважаючи на те, що «вулиця» систематично говорить про незгоду з результатами виборів, вже стає очевидним, що ніякого перезавантаження в плані переголосування не буде і незмінний президент Лукашенко залишиться на займаному з далекого вже 1994 року посту.

Про те, що «бацька» утримується в насидженому кріслі, свідчать два ключові чинники: позиція Заходу, з одного боку і Росії, з іншого. Європа вирішила піти по м'якому шляху і, вимовивши стократ затерті мантри про недемократичність нещодавнього в Білорусі волевиявлення, вирішила ввести персональні санкції проти тих, «хто застосовував жорстокість до протестуючих, і тих, хто сприяв фальсифікаціям на виборах». Список прізвищ, яким «пощастило» потрапити в чорний список, в ЄС оприлюднять вже найближчим часом.

Показово, що, оцінюючи обстановку в Білорусі, Захід ні сном, ні духом не згадує тезу про необхідність переголосування, а це значить, що кермо влади республікою в найближчі роки залишаться в руках Лукашенко, санкції проти режиму якого ЄС вперше ввів ще в 2004-му «за порушення прав людини і демократичних процедур». Тобто, існувати в режимі певних еврообмежень Лукашенко не звикати.

Тим більше, що, відчувши наближення санкцій вітру з Європи, «бацька», «не відходячи від каси», відразу ж підстрахувався в фінансовому плані, «вибивши» на недавній зустрічі з Путіним кредит в розмірі $ 1,5 млрд. На цьому тлі реально смішними видаються очікувані вливання Заходу на підтримку опонентів Лукашенка. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен анонсувала пакет допомоги громадянському суспільству Білорусі на загальну суму € 53 млн. При цьому, в Європі, ще не видавши гроші, вже встигли чітко розподілити їх призначення: € 50 млн піде на допомогу бізнесу і охорони здоров'я в умовах пандемії COVID -19, € 2 млн - на підтримку постраждалим від насильства з боку білоруської держави і ще € 1 млн повинен бути спрямований на підтримку незалежних ЗМІ і громадянського суспільства.

На які цілі витратить російський куш Лукашенко, невідомо. Журналіст-міжнародник Віталій Портников у зв'язку з цим констатує: «Запропонувавши Олександру Лукашенко гроші, Володимир Путін, по суті, видав йому аванс. Тепер білоруський правитель повинен продемонструвати російському колезі, що здатний впоратися з власним народом і придушити протест проти фальсифікації виборів глави держави».

Через бляклу і відверто слабку позицію Європи, Лукашенко виглядає вже не таким розгубленим, як буквально тиждень тому. Заручившись фінансово-політичною підтримкою Кремля, «бацька» налаштований більш ніж рішуче. Інакше кажучи - на перевибори не піде. І ось на цьому тлі, коли очевидними є посилення позицій Лукашенка, депутатський корпус Верховної Ради 15 вересня приймає постанову, в якій говориться про те, що вибори в Білорусі були недемократичними, підрахунок голосів проводився непрозоро, а влада країни застосовують репресивні методи проти своїх співгромадян. Виходячи з цього, нардепи своїм голосуванням «За», підтримали санкції, які Європа ввела проти тих, хто фальсифікував вибори і причетний до розгону протестів і жорстоким затриманням. Правда, ця заява залишилося суто декларативним - фактично Київ до санкцій поки не приєднався.

У «антилукашенківській» постанові прямо не сказано, що "бацька" в очах України - нелегітимний президент. Тобто автори документа явно хотіли написати компромісний, з їх точки зору, документ. Тим більше що в Раду вносилося куди більш радикальну заяву, запропоноване депутатами від «Голосу», де прямо говориться, що Україна не визнає Лукашенко главою держави. Відсіявши на старті законодавчу напрацювання соратників, покійного в політичній бозе Вакарчука, монобільшість «протягнула» документ, розроблений під фракційні надри «Слуги народу».

При цьому, постанова з явними «наїздами» на "бацьку", своїми зусиллями «слуги» не затвердили б. Маючи в арсеналі 247 «багнетів», СН дала всього лише 151 голос. З рештою допомогли так звані прозахідні фракції - «Євросолідарність» Порошенка, «Батьківщина» Тимошенко і «Голос». У підсумку - мінімальний результат: 228 «за» при необхідному голосовому мінімумі в 226. У кулуарах говорять, що нардепи, які представляють пропрезидентську фракцію, відкладали це питання як могли, не бажаючи псувати відносини з сусідами. Сигнал активізуватися тут і зараз, за чутками, надійшов з Банкової, де використовують будь-яку можливість підіграти Європі в переддень «нормандського саміту», який, судячи з останніх новин, невідомо коли відбудеться і чи відбудеться взагалі.

Тривалий час офіційний Київ витримував паузу з оціночними судженнями щодо останніх подій в Білорусі. І в даній ситуації, напевно, все ж правильним було б мовчати і надалі. При цьому і в Вашингтоні, і в Брюсселі це напевно зрозуміли б, оскільки наш кордон з Білоруссю становить понад тисячу кілометрів, а економічні зв'язки є настільки тісними, що обірвати їх вмить заради політичних ігор було б, м'яко кажучи, нерозумно.

Судіть самі. Прямі інвестиції з Білорусі в Україну тільки за І квартал 2020 го становлять $ 20,4 млн. Серед наших торгових партнерів з країн СНД Білорусь займає почесне друге місце, а в загальносвітовому рейтингу - шосте. За перше півріччя 2020 го 31% нафтопродуктів (дизпаливо, зріджений газ, всі види бензинів) поставлено в Україну з Білорусі. Тобто, не треба бути великим фахівцем, щоб розуміти, наскільки важливим партнером для нашої країни є Білорусь.

Тепер же, отримавши «привіт» у вигляді постанови ВР з Києва, Лукашенко не підбирає слів, говорячи про Україну. Буквально вчора «бацька» заявив, що Захід протягом 10 років готував сценарій протестів в Білорусі, а Україна є форпостом для політичних провокацій в республіці. Крім того, Лукашенко назвав Україну, поряд, правда з Польщею, Чехією та Литвою, сателіти Сполучених Штатів. Зауважимо, що Олександр Лукашенко вже не в перший раз звинувачує Україну в втручанні у внутрішні справи Білорусі. Зрозуміло, що ніяких доказів українського втручання він так і не надав, але траєкторію відношення до української влади позначив більш ніж чітко.

Утім, експерти, з якими поспілкувалася Lenta.UA в ході підготовки даного матеріалу, сходяться на думці, що реальний вектор подальших відносин Києва і Мінська буде визначений позицією двох сторін щодо спільного Форуму регіонів, проведення якого заплановано на 6-7 жовтня. На двох попередніх аналогічних заходах була поставлена амбітна мета досягти товарообігу на рівні $5 млрд. На даний момент, як заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, підготовка до форуму заморожена, «поки остаточно не зрозуміло, з ким Україні доведеться мати справу». А справа, судячи з усього, доведеться мати з розлюченим і скривдженим Лукашенком, який, як пишуть білоруські та західні ЗМІ, приймаючи важливі рішення часто керується емоціо, а не раціо.

Відштовхуючись від цього, рішення Зе-команди прийняти на законодавчому рівні антилукашенківську постанова виглядає поспішним і недалекоглядним. Ясна річ, що українській владі не можна було публічно підтримувати зарвався Лукашенко і його методи «спілкування» з політопоненти, але і «нагинати» його навряд чи варто було. Ситуація, що склалася - це був той самий рідкісний випадок, коли мовчання - воістину золото у всіх сенсах...

Наталія Ромашова