Як Китай використовує Африку. Сигнал для України?

Більше половини африканців не мають доступу до електрики. В Африці на південь від Сахари його позбавлені 63% сільського населення. На континенті електрика коштує в три рази дорожче, ніж в Європі або США, що частково пояснює затримку індустріалізації. Через дефіцит електроенергії темпи економічного зростання Африки щорічно сповільнюються на 2-4 процентних пункти. І навпаки, повна електрифікація континенту, за оцінками, протягом п'ятнадцяти років збільшить його щорічні темпи економічного розвитку на 10-15%.

За останні чотири роки китайські банки вкладали в середньому по 5000000000 доларів щорічно в енергетичні проекти, що зробило КНР головним виробником електроенергії в регіоні. Інвестиції зростають у міру створення інфраструктури «Нового шовкового шляху». Цей титанічний проект, який передбачає будівництво портів, автомобільних і залізничних шляхів, утворення особливих економічних зон по всьому світу, не може функціонувати без енергії.

Проте замість фінансування «зелених» проектів Китай переважно інвестує в ініціативи, що передбачають використання викопних видів палива і забруднюють навколишнє середовище. Чому? Тому що ці інвестиції служать його економічним інтересам і дозволяють китайцям експортувати своє вугілля і свої технології. Як це не парадоксально, Пекін - найбільший в світі інвестор в екологічні проекти - одночасно визнається найбільш забрудненим містом на планеті. Китайська економіка, як і раніше, значною мірою залежить від вугілля, однак, вкладаючи значні кошти в сонячну, вітряну та гідроенергетику, Пекін став головним виробником чистої енергії в світі.

Виявляючи все більшу турботу про екологічне виробництво, Китай разом з тим все сильніше забруднює повітря над територіями своїх африканських партнерів. В даний час чверть від усіх вугільних електростанцій у світі (за межами Піднебесної) будується або фінансується китайськими компаніями. Велика частина вугілля, що використовується для виробництва електроенергії, буде надходити або вже надходить з Китаю. Промисловість Китаю, найбільшого в світі виробника вугілля, страждає від надлишкових потужностей. На батьківщині китайці скорочують використання вугілля з огляду на те, що воно занадто забруднює навколишнє середовище, тому на ньому змушені працювати африканські електростанції.

В останній доповіді Інституту економіки енергетики та фінансового аналізу (Institute for Energy Economics and Financial Analysis) звернено увагу на цю суперечливість пекінської політики та екологічні ризики, пов'язані з концепцією «Нового шовкового шляху». У доповіді говориться, що Китай вже виділив понад 21 мільярди доларів на фінансування діяльності вугільних теплових електростанцій, сумарний обсяг потужностей яких склав 30 гігават.

Нещодавно в ПАР Китайський банк розвитку підписав договір про надання 4 мільярдів доларів на будівництво двох великих вугільних електростанцій: Кусіле (Kusile) і Медупі (Medupi). У Зімбабве чотири вугільних заводів будуються на китайські позики в розмірі 2 мільярдів доларів. Зімбабве, яка витрачає 5000000 доларів в тиждень на імпорт електроенергії з Південної Африки і Мозамбіку, безумовно, потребує цієї допомоги, але ця допомога могла б бути й більш екологічною.

У той же час китайці експортують і свої екологічно чисті технології: сонячні батареї, вітрові установки, гідро- і атомні електростанції. Однак генерація енергії, так необхідної для економічного зростання, ведеться в основному за рахунок невідновлюваних джерел. Африка отримує три чверті енергії за рахунок викопних видів палива, використання яких супроводжується викидом парникових газів в атмосферу.

З 2009 року Китай, намічаючи пріоритети співпраці з Африкою, систематично підкреслює важливість відновлюваних джерел енергії. Уже в 2009 році прем'єр-міністр КНР Вень Цзябао ініціював здійснення плану «Сто чистих електростанцій для Африки». А під час енергетичного форуму, який пройшов у вересні 2018 року в рамках саміту Китай-Африка, країна пообіцяла збільшити обсяг інвестицій в поновлювані види енергії. Однак, хоча китайці й демонструють себе старанниит учнями на міжнародних самітах, а також можуть похвалитися тим, що помсідають місце найбільшого в світі інвестора в поновлювану енергетику, ці досягнення мають мало спільного з їх діяльністю на африканському континенті.

Ми знаємо, як важко буває знайти дорогу назад. Як тільки країна потрапляє в залежність від викопних видів палива для виробництва електроенергії, забезпечення переходу до поновлюваних джерел енергії стає ще більш складним і дорогим завданням. Європа в цьому дещо розуміє. Крім того, інвестуючи величезні суми в «зелену» економіку, китайська промисловість як і раніше сильно залежить від вугілля, а її підприємства викидають найбільшу кількість парникових газів в світі.

Аналіз показав, що витрати на більшість африканських проектів в області теплоенергетики коштують дорожче своїх аналогів, так як для видобутку вугілля в Африці або його імпорту необхідно зазвичай з нуля створювати інфраструктуру, що, до того ж, зумовлює довгострокову структурну залежність економіки. Третина споруджуваних заводів на континенті - це китайсько-африканські спільні підприємства, які стають все більш прибутковими для Пекіна і передбачають експорт китайського вугілля в Африку.

Більшість китайських гравців - це державні суб'єкти. Поки Банк розвитку Китаю і Ексімбанк КНР видають кредити, Державна мережева корпорація Китаю (State Grid Corporation of China) піклується про створення інфраструктури, а Державна енергетична інвестиційна корпорація (State Power Investment Corporation) і корпорація «Хуадянь» (Huadian Corporation) відповідають за виробництво електроенергії . Таким чином, китайський уряд бере безпосередню участь в цих заходах, і саме йому слід шукати інші способи ведення бізнесу, безпечні для навколишнього середовища.

Якщо Китай справді хоче стати одним зі світових лідерів в боротьбі з глобальним потеплінням і виконати зобов'язання, взяті на себе на міжнародних самітах, йому необхідно діяти в рамках екологічної політики і в Африці. Особливо, якщо врахувати, що на сьогоднішній день Китай залишається єдиною країною, здатною будувати «зелені» мережі і інвестувати в майбутнє континенту.

Віктор Петренко, спеціально для Lenta.UA

На знімку: вугільна електростанція у ПАР