Влада страху: чому Кремль злякався інтерв'ю Зеленського росЗМІ

В одному зі своїх свіжих відеозвернень президент Володимир Зеленський наголосив, що поточний тиждень буде вкрай насиченим, тому нікому не вдасться сховати «українське питання» десь у високих кабінетах чи політичних лабіринтах. Справді, тема війни, що розгорнулася на території нашої країни, залишається глобальним мейнстримом. Втім, це зовсім не дивно – Україна ось уже місяць дає героїчну відсіч першій у світі за величиною території державі, і вся планета, затамувавши подих, тримає руку на пульсі цього протистояння. Протистояння, під час якого Росія знову і знову наочно демонструє, що так, вона велика, проте аж ніяк не могутня.

Після завершення першого місяця українсько-російського переговорного процесу, що стартував на четвертий день війни, 28 лютого було вирішено провести черговий раунд у очному форматі 29–30 березня у турецькому Стамбулі.

Читайте також: Два сценарії розвитку подій на Донбасі озвучив Арестович

У Києві заявили, що його пріоритети на переговорах із Москвою залишаються незмінними – суверенітет, територіальна цілісність та гарантії безпеки. У РФ вустами путінського прес-секретаря Пєскова відзначили «важливість того факту, що діалог сторін було вирішено продовжити в очному форматі, який дозволяє більш концентровано і насичене з погляду змісту вести переговори». Водночас, незмінний «голос» бункерного мешканця додав, що поки що у роботі двосторонньої групи не спостерігається суттєвих проривів. У свою чергу, міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров підкреслив, що ключове завдання – не створення видимості переговорів, а досягнення результату, «який буде закріплений президентами».

Зазначимо, що останнім часом переговорники з Києва та Москви працювали у форматі відеозв'язку, вдаючись у тому числі до так званої човникової дипломатії. Нещодавно з'явилася інформація про те, що далеко не останню роль у контактах України та Росії грає російський олігарх Роман Абрамович, фігуру якого нібито персонально Путін схвалив як неформальний переговорник. Втім, не виключено, що таким чином російський олігарх просто набиває собі ціну, намагаючись зняти санкції.

Проте, за повідомленням Daily Mail, Абрамович днями побував у Стамбулі та зустрівся з членом української переговорної групи Рустамом Умеровим, а також прес-секретарем Ердогана Ібрагімом Калином. «Схоже, вони досягли прогресу в майбутніх особистих переговорах, які мають продовжитися найближчими днями», - зазначає британське видання і, посилаючись на свої джерела, додає, що Калин нібито висунув ідею про те, що Крим та Донбас мають перебувати у довгостроковій оренді у Росії. Як це було у Великобританії з Гонконгом з 1898 по 1997 роки.

Після турецьких «посиділок», як пише DM, Абрамович та Умеров транзитом через Польщу прибули до Києва, де зустрілися із президентом Володимиром Зеленським. Від нього олігарх повіз до РФ рукописну записку з умовами миру, але Путін відповів на це: «Передайте йому, що я їх розіб'ю». Путін сьогодні справді розбиває Україну з неба — запускаючи по житловими кварталами, лікарнями та навчальними закладами «Гради» і не тільки. За що потім неодмінно заплатить у різних сенсах цього слова. Що ж до «розбиття» на військовому фланзі, то тут краще за всі слова говорить суха статистика. За даними ЗСУ, станом на ранок 29 березня українські військові назавжди усунули з поля бою понад сімнадцять тисяч російських «визволителів». Однак Путін продовжує жити в ілюзорному світі, зображаючи з себе та подоби своєї армії якусь непереможну силу.

Перебуваючи в паралельній реальності, головний мешканець Кремля, зачинившись наглухо за бункерними дверима, відмовляється від будь-яких компромісів і тому, як повідомляє Reuters, посилаючись на представника Держдепартаменту США, «зустріч переговорників у Туреччині приречена на провал».

Наскільки реалістичним є прогноз високопоставленого американського чиновника-інкогніто, стане зрозумілим уже завтра, після того, як пролунає фінальний переговорний свисток. А поки що навколо роботи делегацій почали «спливати» вельми непересічні історії. Так, учора Wall Street Journal та сайт групи розслідувачів Bellingcat в унісон заявили, що вищезгаданого російського олігарха Абрамовича, який виконував роль представника Володимира Путіна на переговорах, могли отруїти. Разом із ним нібито постраждали також українські політики, з якими він спілкувався. А The Financial Times написала, що у Абрамовича повністю зник зір на кілька годин, у члена української делегації Рустема Умерова – частково. Обидва нібито пройшли лікування в Туреччині та їхній зір уже відновився. За інформацією згаданих медіа, ймовірне отруєння мало місце 3 березня у Києві, якраз після першої зустрічі делегацій України та Росії у Білорусі. Умеров інормацію про отруєння спростував, а сьогодні з ранку низка американських ЗМІ, посилаючись на розвіддані США, повідомили, що «з високим ступенем ймовірності провиною всьому (нездужання вказаних осіб – ред.) були фактори навколишнього середовища, а не отруєння».

Фактори навколишнього інформаційного середовища неабияк зіпсували самопочуття і Путіну, за вказівкою якого Роскомнагляд заборонив публікацію інтерв'ю, яке український президент дав ряду так званих ліберальних росЗМІ. «Щодо засобів масової інформації, які взяли інтерв'ю, розпочато перевірку для визначення ступеня відповідальності та вживання заходів реагування», - наголошується у спецзаяві регулятора.

Дещо пізніше свої п'ять копійок щодо інтерв'ю з Зеленським вставила і Генеральна прокуратура Росії, яка пообіцяла дати «принципову правову оцінку змісту опублікованих висловлювань та факту їх розміщення». «Це все зроблено в умовах масової антиросійської пропаганди і регулярного розміщення хибної інформації про дії Російської Федерації у зв'язку з спеціальною військовою операцією із захисту Донецької та Луганської Народних Республік, що проводиться Збройними Силами РФ», - резюмували в головному слідчому відомстві Росії, а, точніше, з враховуючи смислове наповнення оприлюдненого меседжу – того, що від нього залишилося…

Але що ж такого сказав у розмові з російськими журналістами Володимир Зеленський, і чи сказав у принципі?

Інтерв'юерами глави української держави виступили головний редактор «Дощу» Тихон Дзядко, журналіст Михайло Зигар, головний редактор «Медузи» Іван Колпаков («Медуза» та «Дощ» визнані в РФ спецагентами) та спеціальний кореспондент «Комерсанта» Володимир Соловйов. Свої питання Зе також передав головний редактор «Нової газети», яка вчора оголосила про те, що через попередження від силовиків, що не припиняються, призупиняє свою роботу аж до закінчення «спецоперації».

У табуйованому Кремлем інтерв'ю Володимир Зеленський, серед іншого, розповідає, у чому бачить попередню перемогу України: «Зменшити кількість жертв максимально, скоротити терміни цієї війни, вивести війська Російської Федерації на компромісні території, а це все, що було до двадцять четвертого числа ( 24 лютого почалося російське вторгнення – ред.). Нехай повернуться туди. Я розумію, що повністю звільнити територію, змусити Росію неможливо, це призведе до третьої світової війни. Я чудово все розумію і усвідомлюю. Тому я й говорю – так, це компроміс. Поверніться туди, з чого все почалося, і там спробуємо вирішити питання Донбасу. Складне питання Донбасу».

Чи є в цих словах якась загроза Кремлю — питання риторичне.

На думку Володимира Зеленського, корінь нинішньої трагедії полягає в тому, що Росія відмовляє Україні в самостійності та незалежності: «Сприйняття нас як якогось продукту, як частини якогось великого організму, на чолі якого бачить себе чинний президент Росії. Ми не вважаємо себе атавізмом. Ми вважаємо себе самостійною державою з великою, глибокою історією та з моральністю».

Чи є у цій фразі деякі ризики для Путіна і товариші як реакції рядових росіян, цілком і повністю зозомбованих пропагандою – питання спірне. Швидше, ні, однак у путінській Адміністрації думають, схоже, інакше…

«Я не знаю, що там нагору (до Кремля — ред.) доповідали. Але я думаю, сказали, що ми вас, росіян, тут чекаємо з квітами, посмішками. Що президента чинного не підтримують, партію чинну не підтримують, тобто можна вторгатися. Я впевнений, що саме так і було на 99,9%, тому що в ситуації, що склалася, не кидався б словами. Але це все марення і брехня, яка не відповідає дійсності», - наголосив господар Банкової. Ось тут, мабуть, у путінському бункерному кабінеті затремтіли всі стіни, тому що ця фраза повністю спростовує теорію про «визволителів» та «спецоперацію».

Говорячи про загиблих російських військових гарант української Конституції, зазначив: «Ми не хочемо тримати трупи, серед яких є діти 2003-2004 року народження. Ви ж розумієте, ми хочемо, щоб вони поїхали... Російська сторона спочатку відмовлялася від них, потім мішки нам пропонувала якісь... У нас у всіх, мабуть, щось у житті було, коли люди йшли, навіть не близькі, не рідні. Але навіть коли собака чи кішка вмирає, так не роблять. Це сміттєві пакети! Це страшно, бо коли таке ставлення до своїх, то якесь відношення до всіх інших? А ми достеменно не свої для уряду Росії».

Ну, а після цих слів, ясна річ, у Путіна, напевно, вже дійшли до кондиції і дали відмашку не публікувати інтерв'ю, яке, втім, уже встигли оприлюднити в мережі.

Більше нічого такого, що могло б реально похитнути фундамент російського режиму Зеленським озвучено не було. Він зізнався, що після 24 лютого особисто втратив емоційну складову у своєму відношенні до Росії та росіян: «Незважаючи на те, що я розумію, що багато людей підтримують Україну. Я їм вдячний, але ставлення погіршилося у всіх. Є безповоротність. У 2014 році, коли все це почалося, російськомовні райони України чи російськомовні сім'ї, якщо хочете, відчували надію, що ось-ось закінчиться це непорозуміння, частина цих сімей вірила, що ще якось можна все виправити. Я колись йшов у президенти, розумів, що потрібно зробити все, щоб зупинити війну, боротися з пропагандою, своїм прикладом показувати, що ти хочеш змінити країну, змінити відносини з сусідами. Знайти розуміння. Сісти за стіл переговорів. Все це було, але за цей місяць стався світовий розкол. Це не просто війна, все набагато гірше. Ще кілька місяців і в кожній українській родині буде втрата – вигнали, поранили, з дитиною щось, поїхав у Польщу, не знайшов роботи. У всіх буде в сім'ї якесь горе. Звичайно, не Друга світова війна, звичайно, не роки окупації, але ми й не закінчили поки що».

У розмові з російськими журналістами торкнулася і вічно актуальна – мовна тематика. «Найгірше російською мовою зробив Володимир Володимирович Путін. Вважаю, непоправна шкода. Тепер, звичайно, люди будуть соромитися за межами Росії говорити в якихось суспільствах російською. Так і буде. Таке відбувалося після тієї чи іншої війни, результатом якої у світі було визнано конкретного агресора. Це все на довгі роки», - наголосив глава держави.

Ну, і під завісу інтерв'ю, що так і не вийшло цивілізованим способом, український президент прокоментував інформацію про «біолабораторії», яка повсюдно фігурує в сюжетах російських телеканалів: «Це анекдот. Тут нічого пояснювати. Ну нема у нас (біолабораторій - ред.)! Ну, ми б із задоволенням... Розумієте, у нас немає. Ядерної зброї немає. Хімічної зброї та хімічних біолабораторій у нас також немає. Немає цього. І потім. Ви ж знаєте, який народ. Я впевнений, що знаєте, ви все тут були. Ну так ось, як ми взагалі могли б якоюсь хімією когось труїти?! Та ми з ворогами ніколи б так не робили!».

Загалом, як бачимо, нічого страшно-жахливого Зеленський не сказав. Проте з урахуванням того, що при напускній «крутості» путінським режимом рухає патологічний страх, заборона на оприлюднення цього інтерв'ю не є таким уже дивним рішенням Кремля.

До речі, в українському експертному середовищі неоднозначно сприйняли бажання Володимира Зеленського поспілкуватись із російськими журналістами. «На мою думку, не треба було давати їм інтерв'ю. Немає зараз добрих росіян. Погодьтеся, було б дивно, щоб Сталін давав інтерв'ю якомусь профспілковому виданню часів Третього рейху. Тому я не підтримую подібного кроку Зеленського», - зазначає політолог Віталій Кулик. А ось те, що говорив глава держави – це вже інша справа, зазначає експерт: «Президент України чітко показав, позначив – і для росіян, і для західної публіки, що Путін зробив максимум, щоб ментальний, цивілізаційний розкол між росіянами та українцями перетворився на безодню. Озвучений Зеленським контент показав, що примирення народів буде неможливим як мінімум у найближчі десятиліття, якщо не сторіччя. І це зробив Путін своїми руками – бомбардуванням, знищенням українських міст та спробою геноциду».

«Багато хто сперечається навіщо потрібно було це інтерв'ю Зеленського групі російських журналістів. Але це інтерв'ю мало свої незвичайні позитивні ефекти, на які не звертає уваги офіційна пропаганда Офісу президента», - наголошує політолог Віктор Небоженко. Ефекти, що залишилися в інформаційній тіні, на його переконання, полягають у тому, що, по-перше, президент під час запеклих боїв не побоявся дати інтерв'ю журналістам країни агресора: «Це оригінально і сміливо. Можна не сумніватися, що на такий вчинок явно не наважився б президент Росії Путін, який боїться невідомості ще більше, ніж чужої сили».

«По-друге, Зеленському чудово вдалося розбити головну тезу російської пропаганди, що український президент-маріонетка нічого не знає, не розуміє, не володіє ситуацією і не на що не впливає. Зеленський показав, що це негаразд. Перед нами був упевнений у собі і мужній президент України, який не залишив свій народ у скрутну хвилину, і чудово розуміється на військово-політичній ситуації, аж до деталей. Незважаючи на втому, він володів словом і випромінював упевненість у нашій перемозі, без жодної демагогії. Ну, і, нарешті, по-третє, під час цього інтерв'ю, дуже важливо було порушити у частини російської аудиторії несвідоме порівняння двох президентів Зеленського та Путіна. У цій ситуації особистість президента Зеленського виглядала набагато привабливіше, справедливіше, ніж каламутний і цинічний образ Путіна, який так і не зумів пояснити світовій спільноті і навіщо він почав криваву війну зі миролюбною Україною. Це порівняння двох лідерів країн, що борються, вкрай важливе для міжнародної громадськості. І Зеленський тут вочевидь виграє. Ось чому російська цензура заборонила показ цього інтерв'ю у Росії. Тому, незважаючи на почуту критику, я вважаю, що це інтерв'ю – перемога українського президента. Він не дарма намагався», - підсумовує експерт.

Є ще один нюанс, що заслуговує на окрему увагу. Інтерв'ю Володимира Зеленського було записано напередодні нового раунду переговорів, які стартували сьогодні в турецькому Стамбулі. Це дуже схвилювало частину політично активної аудиторії в українських соцмережах. Думки розділилися. Якщо одні коментатори вважають цей хід Банковою підвищенням переговорних ставок, то інші – грою з вогнем у ситуації, яка потребує повного словесного «штилю».

Насправді насамперед слід розуміти, що на переговорах сторони мають зовсім протилежні цілі. Зеленський (і 89% українців це підтримують) наголошує на тому, що укладання тимчасового перемир'я з Росією без виведення військ РФ з території України є неможливим. Це абсолютно неприйнятно для росіян, тому тут жодного компромісу не може бути навіть технічно — незалежно від того, чи давав би Зе інтерв'ю росЗМІ, чи зберігав би суворе мовчання.

До того ж очевидно, що будь-які договори, які не отримають абсолютної підтримки громадян України, не матимуть легітимності. І ось тут доцільно нагадати дані, опубліковані тиждень тому результати соціологічного дослідження групи «Рейтинг», які показують, що 93% опитаних у всіх регіонах вірять у те, що Україна зможе відбити напад Росії, а 70% переконані, що наша країна зможе перемогти у війні за кілька тижнів - максимум місяців.

Такої єдності суспільства у геополітичних питаннях у новітній історії України ще не існувало. Тому жодної «зради» з боку Банкової не може бути апріорі, а у разі відсутності повністю прийнятних для Києва переговорних результатів на дипломатичному фронті, «договір» із Кремлем напишуть та завізують своїми дуже специфічними автографами ЗСУ та народ України.

Читайте також: Готовність Путіна до компромісів для завершення війни в Україні оцінив Держдеп