Вийшов фінальний трейлер серіалу «Ретчед», приквела легендарного фільму «Пролітаючи над гніздом зозулі»

Нагадаємо, що «Пролітаючи над гніздом зозулі» - один з лише трьох фільмів, які отримали всі п'ять головних «Оскарів»: за кращий сценарій, фільм, режисуру і головні чоловічу і жіночу (або тепер уже треба писати навпаки - жіночу і чоловічу?) ролі. Не дивно, що кінокритики вже встали на захист «кіноікони» - мовляв, чи не стане серіал, в якому його творці обіцяють показати шлях медсестри психіатричної клініки Ретчед (Сара Полсон), якою вона стала в 1947-му році, «від звичайної людини до лиходія», профанацією культового фільму, знятого за однойменним романом Кена Кізі?

Це, до речі, звичайна практика в кінематографі, коли фільм, який знімали, не сподіваючись на особливий успіх, згодом стає недоторканою класикою. І ніхто вже не пам'ятає, що з приводу перших «Зоряних воєн» актори, які в них грали, були впевнені, що стрічка провалиться в прокаті, і що те ж саме передбачали першому «Хрещеному батькові», називаючи його дивним фільмом, половина дії якого минає в занадто темних інтер'єрах.

Те ж саме можна сказати і про «Пролітаючи над гніздом зозулі». Починаючи зйомки, ні продюсер (тоді ще молодий і не «зоряний» Майкл Дуглас), ні режисер чеський емігрант Мілош Форман завдання звести «кінопамятнік» на всі часи не ставили, а знімали просто малобюджетний фільм в дусі модного тоді «сінема вірите» (термін прийшов з Франції і перекладається як «правдиве кіно»). Тому зйомки проводилися в неробочому крилі реальної психіатричної лікарні, і в них брали участь не тільки її співробітники, а й хворі пацієнти.

Перед кожним актором була поставлена задача вибрати собі одне хворого з тим, щоб копіювати його характерні рисочки для більшої достовірності на екрані. Багато артистів навіть не виїжджали спати в готель, а ночували в палатах. Уявити собі, що за все це малобюджетне артхаусне кіно дадуть п'ять головних «Оскарів», можна було тільки в гарячковий фантазіях.

Так що не варто роздавати оцінки і прогнози серіалу «Ретчед» заздалегідь. А от подивитися його, схоже, варто.

Фото: Independent