Війна пам'ятей. Як в Польщі вулицю імені українського священика ліквідували

Хлопчик з біблійним ім'ям Йосип Йосафат народився на Лемківщині в селянській родині. Батько свого часу обирався депутатом Галицького крайового сейму, мати виховувала чотирьох дітей.

Після школи юнак вступив на юридичний факультет Львівського університету, але перервав навчання, закінчив школу артилеристів у Відні і як підпоручик в 1900 році був скерований до Львівського гарнізону. Пізніше отримав в Римі богословську освіту, отримав ступінь доктора філософії і теології і в жовтні 1907 прийняв св. Тайну Священства.

Незабаром молодий священик обійняв посаду віце-ректора Духовної семінарії в Станіславові, а 8 листопада 1916 року австро-угорський імператор призначив його новим греко-католицьким єпископом Перемишля — свячення провів митрополит Андрей Шептицький.

У 1918 році Коциловський входив до складу Української Національної Ради ЗУНР, в 1935-му єпископ проводжав в останній путь маршала Юзефа Пілсудського. Радянська влада, яка прийшла в Перемишль в 1939-му, підозрювала священика в нелояльності, за ним встановили таємний нагляд.

У період нацистської окупації отця Йосафата викликали і в Гестапо, де погрожували відправити в концтабір за випадки приховування євреїв духовенством його єпархії. При цьому єпископ провів в 1943 месу для добровольців недавно створеної дивізії СС «Галичина».

Після закінчення війни Коциловський виступав проти депортації українського населення, 21 вересня 1945 року був заарештований польською владою і пізніше переданий СРСР. Поради пропонували єпископу очолити Львівський собор, на якому планувалося возз'єднання УГКЦ з Російською православною церквою. Отець Йосафат відповів рішучою відмовою, і був повторно арештований 25 червня 1946 року по звинуваченню в контактах з ОУН і колабораціонізмі з німецькими окупантами. В кінці того ж року вже похилого священика засудили до 10 років таборів, але рік по тому він помер від запалення легенів в таборі під Києвом.

27 червня 2001 року Йосафат Коциловський був беатифікований як мученик Папою Іоанном Павлом II у Львові, в тому ж році його прах був перепохований в церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії в Стрию.

Вулиця імені Коциловського, на якій розташована курія єпархії УГКЦ, з'явилася в польському Перемишлі шість років тому. Втім, у нової назви відразу з'явилися противники, які стверджують, що єпископ був нелояльний до польської держави і співпрацював з нацистами. Натомість, депутати від правої партії Конфедерація свободи і незалежності пропонували назвати вулицю на честь іншого єпископа УГКЦ — Григорія Хомишина, що було негативно сприйнято місцевою українською громадою.

Об'єднання українців Польщі переконувало депутатів міськради, що єпископ Хомишин не був пов'язаний з Перемишлем, на відміну від блаженного Коциловського, який прослужив тут майже 30 років, був двічі заарештований комуністичною владою Польщі та закінчив свої дні в таборі.

В результаті вулицю вирішили не перейменовувати, а ліквідувати, офіційно приєднавши до прилеглої вулиці Івана Снігурського. Посольство України в Польщі розкритикувало це рішення, зазначивши, що «небажання почути польських громадян української національності — рівноправних жителів Перемишля, на цей раз, на жаль, перемогло». «Посягання на добре ім'я Блаженного і рішення св. Іоанна Павла II, що у 2001 році проголосив єпископа Йосафата Блаженним — безпрецедентно ...і не може бути виправдано!», — підкреслено в заяві посольства.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: єпископ Йосафат Коциловський