Виповнилося 200 років від дня народження автора головної американської книги

Іноді схожі за змістом пам'ятні дати майже збігаються. Вчора Lenta.UA написала про 110-річчя з дня народження батька знаменитих «законів Паркінсона» Сиріла Норткота Паркінсона, і тут же виповнилося двісті років з дня народження Германа Мелвілла. Ось тільки на цьому схожість двох письменників і закінчується, оскільки британський літератор прокинувся знаменитим відразу після першої публікації в журналі The Economist, а Мелвілл помер, так і не дізнавшись, що його «Мобі Дік», який пройшов майже непоміченим, буде з часом вважатися кращим американським романом XIX століття. А на думку деяких - і всіх часів.

Втім, і особливої трагедії з його життя робити не треба. Мелвілл був плідним літератором, його твори, написані до «Мобі Діка» продавалися настільки непогано, що він на гонорари від них навіть через кілька років після провалу написаних після його головного роману творів зміг відправитися заліковувати душевні рани в кругосвітню подорож. А в 1860-му році це було непросто і недешево. Повернувшись додому, він став працювати митним чиновником, «відпахав» на цій службі майже двадцять років, не перестаючи при цьому писати і видавати вже не романи, а збірки оповідань і навіть віршів.

Ну да, як зазвичай пишуть біографи, він помер майже забутим як письменник, але хіба це така вже велика біда? А що стосується посмертної слави його «Мобі Діка», то тут можна припустити два варіанти. Перший варіант полягає в тому, що Мелвілл в глибині душі знав, що написав геніальний роман - і що ще тоді письменникові потрібно? Другий - що Мелвілл, як це буває, і сам не зрозумів, що «написав геніальний роман». Але і це не так вже й погано, оскільки йому не довелося все життя страждати від того, що не може ще раз піднятися на таку висоту.

А «Мобі Дік», історія про те, як капітан Ахав на багатьох сотнях сторінок шукає, а потім переслідує білого кита-вбивцю, прагне помститися йому за те, що в попередньому полюванні на нього втратив ногу, але в новій сутичці втрачає корабель і рятується один з усієї команди, давно вже живе своїм життям.

Без «Мобі Діка» Хемінгуей не написав би повість «Старий і море», за яку отримав Нобелівську премію, а в літературі і кіно не з'явилися б десятки творів, в яких за традиційним сюжетом погоні ховається другий, метафізичний, сенс - аж до буквальних відповідностей , як в «Старому і морі» або, якщо брати інший рівень, культовому фільмі Стівена Спілберга «Щелепи».

Класик американського кіно Джон Х'юстон екранізував «Мобі Діка» в однойменному фільмі 1956-го року з Грегорі Пеком в головній ролі, Led Zeppelin назвали «Мобі Діком» одну з найвідоміших своїх композицій, а Річард Мелвілл Холл взяв собі псевдонім Moby. І це ще не все приклади.

Так що насправді Германа Мелвілла спіткала прекрасна, хоч і посмертна, доля для письменника - якщо шукати в ній, як і в «Мобі Діку», другий, більш високий, ніж простий успіх, сенс.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: Twitter