Вчені пояснили походження свідомості і мови у людини

Фізичний всесвіт перебуває у безперервному потоці різних сигналів - електромагнітних, акустичних, візуальних та інших, поки ще невідомих науці. Слово «сигнал» походить від латинського слова signum ( "знак") з праіндоєвропейської кореня sekw- "вказувати, бачити".

У природі особини, зібрані в рої, мурашники, зграї і табуни, спілкуються один з одним за допомогою різних знаків. Відомі інформаційні танці бджіл, запашні або ультразвукові сигнали мурах, пісні і ритуальні паради птахів, 114 звукових сигналів ворон, рохкання дельфінів, спілкування між собою кажанів за допомогою радарів. У людській популяції налічується здебільшого - 7 тисяч мов.

Звідки з'явилися людська свідомість і мова, як і раніше залишається «питанням питань». І хоча відомий фізіолог І. П. Павлов в 1932 році сформулював її появу утворенням «другої сигнальної системи», дослідження у даній темі тривають, - особливо з огляду на роботи зі створення штучного інтелекту (ІІ).

Антропний принцип

Теорії походження людини йдуть пліч-о-пліч з теоріями походження свідомості. Першим інструментом в освоєнні світу було тіло і найбільше рука, яка є моделлю  інструментів, - «інструментом інструментів», як сказав Аристотель.

Людина запозичила засоби вираження у форми предметів і руху оточуючих її фігур, анітрохи не переймаючись тим, який є внутрішній світ природи цих речей. Єдине, що було для неї важливим, це їх зовнішній вигляд і напрям переміщення.

Таку функцію захопили дієслова в союзі з прислівниками і прийменниками. Вони задали основні просторово-часові координати, де був присутній центр (Я, людина). При цьому, за походженням, більшість прийменників вказували на частини людського тіла. Морфологія тіла визначила і перші одиниці виміру - сажень, лікоть, п'ядь, дюйм, фут. Вже воістину, як і казав Протагор - «людина - міра всіх речей» (!)

Константа людської свідомості

Англійський математик Артур Еддінгтон (1882-1944), зайнятий пошуком фундаментальних величин у фізиці, стверджував, що «людська думка відповідає теорії алгебраїчних груп». Концепції, за допомогою яких люди інтерпретують світ, мають характер деякої групи, яка, як сказав інший математик Жюль Анрі Пуанкаре (1854-1912), предіснувала в їх головах і «засіла там до такої міри, що вони можуть думати тільки відповідно до цих концепцій».

«Щоб уможливити біологічне виживання, Світовий Розум доводилося пропускати через редукційний клапан мозку і нервової системи. На виході ж має місце жалюгідна цівка свого роду свідомості, яка допомагає нам вижити на поверхні даної конкретної планети. Щоб сформулювати і висловити зміст цього спрощеного знання, людина винайшла і нескінченно розвивала ті символічні системи й ті не висловлені прямо філософії, які ми називаємо мовою. Кожен є одночасно утриманцем і жертвою лінгвістичної традиції, в якій він народжений», - написав у «Дверях сприйняття» (1954) про константу людської свідомості англійський філософ Олдос Хакслі (1894-1963).

Сходяться у думці щодо антропного принципу фізики Нільс Бор (1885-1962) і Вернер Гейзенберг (1901-1976). Говорячи про квантову теорію, вони стверджували, що «наука досягла рубежу, за яким їй явно доведеться мати справу зі свідомістю».

Продовжуючи тему константи, американський лінгвіст Ноам Хомський висунув гіпотезу про існування універсальної граматики людської мови, яка обумовлена нейронною організацією мозку.

Від примітивного жесту до творення сенсу

У процесі координації діяльності у людини з'явилася потреба спілкуватися всередині людського виду. Антропологи в якості такого засобу розглядають звуки, жести і пози.

Є всі підстави вважати, що свідомість і мова homo sapience виникли на етапі, коли сигнал і знак від елементарних засобів координації перейшли до утворення смислів і символів, породивши те, що називається людською культурою.

«Ми не можемо допустити існування будь-якої речі, якщо не можемо надати їй сенсу», - стверджував німецький культуролог Ернст Кассирер (1874-1945).

У грецькій мові «логос» означає «слово», «мова», але також і «сенс», «розум». Таким чином, разом з логікою, знанням і пам'яттю виникло те, що можна назвати метамовою. Одним словом, метамова - це спосіб тлумачення поверх знакових систем. Про неї говориться у відомому парадоксі даоського мислителя Чжуан-Цзи (370-287 до н.е.):

«Пасткою користуються для лову зайця. Піймавши зайця, забувають про пастку. Словами користуються для того, щоб вселити смисл. Збагнувши смисл, забувають про слова. Де ж мені знайти людину, яка забула слова, щоб перекинутися з нею словом?»

Для ясності, слово information - в перекладі з латині означає «те що знаходиться всередині форми». «Розшифрувати послання - значить проникнути в його символічну форму», писав австрійський мистецтвознавець Ернст Гомбріх (1909-2001).

Теорії походження мови

Знаменитий поет В.І. Гете (1749-1832) вважав, що на початку будь-якого жесту існує дія, а композитор Ганс фон Бюлов - ритм. З ними важко посперечатися. Англосаксонські лінгвісти припустили, що при зародженні мов мали місце кілька можливих джерел, пише Mentalfloss:

1. Імітаційне джерело - теорія bow-wow, по якій мова з'явилась в результаті звуконаслідування при відтворенні природних шумів.
2. Емоційне джерело - теорія pooh-pooh, по якій мова утворилася поступово, складаючись у слова від спонтанних емоційних вигуків, що виражають певні почуття.
3. Гармонійне джерело - теорія ding-dong, згідно з якою мова виникла з зв'язку між образом речей і звуком.
4. Тілесне джерело - теорія ta-ta - звуки імітували рух тіла.
5. Соціальне джерело - теорія yo-he-yo, згідно з якою мова народилася з пісень і хорового співу, який супроводжував м'язове напруження, від зусилля і злагодженого ритму колективних жестів наших предків під час роботи.

Всі ці припущення малюють картину, де дії і навколишнє середовище відображаються в мові, породжуючи другу сигнальну систему. Якщо повернутися до морфології, то за гіпотезою Фрідріха Мельхіора Грімма (1723-1807), «дієслова і займенники - це справжні важелі мови». Французький юрист Рауль де Ґрассеру (1839-1914) зробив цю думку темою своєї праці по соціологію мови «Про дієслова як генератор інших частин мови» (1914).

Підводячи проміжну риску під дослідженнями вчених, згадаємо яскравий філософський афоризм Мартіна Хайдеггера (1889-1976) - «Мова - це всесвіт людства».

Раніше Lenta.UA писала про останні успіхи в розробці штучного інтелекту. 

Англійський астрофізик Артур Еддінгтон (1882-1944) вважав, що знайшов алгебраїчну основу фундаментальної фізики, яку він назвав «E-числа». Вони, по суті, включали простір-час в структуру більшої розмірності. 

Значення фундаментальних констант і, зокрема, безрозмірні величини, отримані з них, яким Еддінгтон приділяв особливу увагу, в даний час є однією з центральних проблем фізики.

Фото: РІА "Новости"