Ватикан відкриє доступ до своїх секретних архівів періоду Другої світової

«Церква не боїться історії», — заявив Папа Франциск, зазначивши при цьому, що спадщина Пія XII трактується багатьма з «деяким упередженням». Архіви будуть відкриті через рік — до 81-ї річниці обрання Еудженіо Марії Джузеппе Джованні Пачеллі главою римсько-католицької церкви.

Протягом 12 років — з 1917 по 1929 рік — майбутній Папа був папським посланцем (нунцієм) в Німеччині і заслужив репутацію германофіла. У ранзі державного секретаря Ватикану брав участь в 1937-му в складанні енцикліки Mit brennender Sorge, де нацистський режим зазнавав різкої критики.

З початком Другої світової Пій XII виявився в складному становищі — є багато свідчень про його співчутті жертвам Голокосту, але на відкрите і публічне засудження нацизму Ватикан так і не наважився.

Так, наприклад, на зустрічі з Ріббентропом 11 березня 1940 року Пій XII протестував проти жорстокого поводження з євреями, але коли в 1941-му маршал Петен запитав Папу, чи заперечує той проти антисемітських законів, прийнятих урядом Віші, той відповів, що церква засуджує антисемітизм, але коментувати конкретні укази не буде. У жовтні 1941 року у відповідь на прохання посла США в Ватикані засудити звірства по відношенню до євреїв Пій XII заявив, що Ватикан хоче залишитися «нейтральним». Що не завадило Папі в червні 1942 року виступити проти «нелюдських арештів і депортацій євреїв» з Франції.

Проходить всього два місяці і Пій XII отримує два послання — лист від монсеньйора Монтіні (майбутнього Папи Павла VI), де йдеться про те, що «масові вбивства євреїв досягли страшних масштабів і форм», і меморандум уряду США з викладом тієї ж інформації. Посланник США в Ватикані попереджає, що мовчання про звірства може завдати шкоди моральному престижу Ватикану і питає, чи готовий Пій XII вплинути на громадську думку. Папа обережно відповів, що Святий Престол використовує будь-яку можливість, щоб полегшити страждання цих нещасних, але не може «публічно засудити особливі звірства». При цьому Пій пояснив, що не може викривати нацистів, не звертаючи уваги на більшовиків.

Ватикан також не розірвав відносини з пронацистськими католицькими режимами усташів в Хорватії і Тісо в Словаччині, хоча періодично по своїх каналах і висловлював жаль з приводу «заходів, які порушують природні права людини через їх расу».

У вересні 1943-го нацисти зажадали від єврейської громади Риму протягом 36 годин зібрати 50 кілограмів золота, погрожуючи стратити 300 заручників. Головний рабин Вічного міста звернувся за допомогою до Ватикану, де запропонували у борг лише 15 кілограм. Правда, і ця пропозиція виявилася неактуальною з початком масових депортацій і знищенням італійських євреїв. Тим часом 477 євреїв були укриті в самому Ватикані, а більше 4000 в римських монастирях і абатствах. Роль Папи в цій історії досі не досліджена, багато хто вважає, що він не віддавав наказ католицьким установам вкривати євреїв.

Приклади такої двоїстої позиції можна множити до нескінченності. У 1965 — 1981 роках Ватикан опублікував 11 томів документів, що стосуються понтифікату Пія XII, але всі вони були настільки майстерно підібрані, що не дали відповідь на питання про позицію Святого Престолу щодо Голокосту.

Тож не дивно, що розпочатий в 2009 році процес канонізації Пія XII викликав протест єврейських організацій і був припинений. Розставити крапки над «I» і перейти від домислів і спекуляцій до наукових досліджень допоможе рішення Франциска про повне відкриття архівів для істориків.

Максим Суханов, Lenta.UA