В український прокат вийшов фільм жахів зі знаменитої хоррор-франшизи «Дзвінок»

Хоррор-франшиза «Дзвінок» заснована на однойменному романі Кодзі Судзукі, вперше опублікованому в 1991-му році. Згодом Судзукі написав на цю тему ще три книги, що, в свою чергу, стало причиною для виникнення більше десяти фільмів, знятих в Японії, Південній Кореї і США, двох телесеріалів, шести адаптацій манги і відеогри. Але справжня слава прийшла до франшизи в 2002-му році, коли Гор Вербінськи зняв ремейк японського «Дзвінка» 1995-го року.

Взагалі у фільму жахів є одне головне завдання - налякати глядача. І творцям «Дзвінка» це вдалося - як за рахунок моторошної історії, покладеної в її основу (тут ще треба додати, що японська культура, на відміну від Голлівуду, не має на увазі обов'язкового щасливого кінця), так і за рахунок візуальної складової. Знамениті чорно-білі кадри, що показують з телевізійними перешкодами, ніби репортаж знятий десь в глушині, занедбаний колодязь, з якого повільно з'являється дівчинка в довгій білій сорочці і з обличчям, закритим чорним волоссям, дійсно справляють гнітюче враження.

У новому (відносно новому, він знятий в 2019-му році, але виходить тільки зараз) фільмі японського виробництва «Дзвінок. Остання сторінка», який вийшов на цьому тижні на екрани українських кінотеатрів, ці «потойбічні »кадри, які стали фірмовим знаком франшизи, з'являються тільки під кінець першої години фільму. А по-справжньому страшно глядачеві стає в перший раз тільки на 50-й хвилині. Тут, очевидно, позначається «розбещеність» режисерів, що знімають кіно для кінотеатрального прокату. Адже якщо телевізійного глядача треба відразу «прикути» до екрану, щоб він не переключився на інший канал, то з кінотеатру він нікуди не дінеться.

Так що доведеться трохи потерпіти. Втім, і на протязі першої години сюжет розвивається досить динамічно і з залученням сучасних реалій (все зав'язується навколо стріму, який один з героїв веде в інтернеті з «страшної квартири») і за участю симпатичних молодих акторів. Навіть, можна сказати, надмірно симпатичних, так як їхні обличчя майже позбавлені індивідуальності, як у зірок k-pop.

Фото: Twitter