В український кінопрокат вийшов володар «Оскара» фільм «Мінарі»

Хоча стрічка «Мінарі» південнокорейського кінорежисера (він же - автор сценарію) Лі Айзека Чуна і отримала свого «Оскара» (Юн Oджон за роль ексцентричної бабусі - матері головної героїні), але, як це іноді буває, зовсім не за те, і мало. З шести призів Американської кіноакадемії, на які стрічка була номінована, вона заслуговувала, як мінімум, ще одного - але головного, за кращий фільм. Хоча б тому, що, на відміну від володаря цього «Оскара» і головного «іменинника» цього року, «Землі кочівників» , про якого ми детально писали в своїх оглядах претендентів на приз, розповідає не про маргіналів, а про реальних трудівників. Тих, кого раніше називали «сіль землі». Недарма на кінофестивалі «Санденс» фільм отримав не тільки Гран-прі, а й приз глядацьких симпатій.

«Мінарі» зовні дуже проста картина. Молода південнокорейська сім'я Лі, яка давно влаштувалася в США, Джейкоб, його дружина Моніка, молодший син Девід і його старша сестра Енн переїжджають з Каліфорнії в глухий сільський штат Арканзас. Причому в самий глухий закуток цієї глибинки - поле на краю містечка, де Джейкоб збирається здійснити свою «американську мрію», вирощувати південнокорейську сільськогосподарську продукцію, щоб продавати її таким же іммігрантам, як він.

Розрахунок, здавалося б, правильний, але далі починається все те, що так добре знайоме простому українцеві, який тільки починає свій малий бізнес - непередбачені обставини. Так, наприклад, Джейкоб відмовляється від подачі води на поле (занадто дорого), тому що розраховує на колодязь, і дуже пишається своєю раціональністю ( «американці дурні, а ми, корейці, розумні») - але колодязь пересихає. А коли все-таки вдається зібрати урожай, Джейкоб стикається з тим, з чим стикається зараз невеликий сільгоспвиробник у всьому світі - диктатом оптового продавця.

Але і кинути все це Джейкоб не може, так як стати успішним фермером - його ідея-фікс. І його можна зрозуміти, знаючи, чим він і Моніка заробляють на життя - сортують на птахофабриці курчат, які тільки що вийшли з інкубатора, за ознакою статі. Курочки, яким належить нести яйця, йдуть в один ящик, а непотрібні півники - в інший, чий вміст спалюють. Інший режисер зробив би з цього розгорнуту метафору, якою б настирливо тицяв в очі глядача, але принадність фільму якраз в тому, що дим, який валить з труби цеху, де спалюють півників, показують тільки раз і як би між іншим. Глядач до всього повинен дійти своїм розумом сам.

В цілому головне в «Мінарі» - ось цей сімейний побут. Робота, відпочинок, турбота про молодшого сина, який хворий дуже серйозною хворобою (серце може зупинитися в будь-яку хвилину), але, якого, як і кожного маленького хлопчика, неможливо постійно контролювати, недільні походи до церкви, де Джейкоб і Моніка знайомляться з іншими мешканцями містечка, а їхні діти знаходять собі друзів, і т.д. Тут відразу згадуються шедеври італійського неореалізму, що не дивно - азіатські кінорежисери в більшості своїй вчилися у європейського кіно 50-60-х років. Зокрема - з'єднанню «естетики буденного» і драматизму подій.

У «Мінар» цього драматизму в надлишку - адже Моніка, яка думає перш за все про дітей, збирається кинути Джейкоба з його «фермерством» і повернутися з дітьми в Каліфорнію, і він вже згоден з цим, але тут закручується новий поворот сюжету в зв'язку з приїздом матері Моніки (ось її і грає отримала «Оскара» Юн Oджон), яку вони виписали з Південної Кореї, щоб вона доглядала за дітьми. Але бабуся виявилася досить ексцентричною особою, яка спочатку повертає життя дітей на свій лад, потім ледь не губить весь бізнес - але в підсумку рятує сім'ю.

Ну а ті, кому такий «утаємничений естетизм» не по душі, можуть подивитися на фестивалі естетство навмисне - ретроспективу фільмів Девіда Лінча. А заодно побачити ще одного претендента і в підсумку двічі володаря «Оскара», про якого ми детально писали в вищезазначених оглядах - фільм «Звук металу». І ще - «Мейнстрім» Джії Копполи, нової представниці знаменитого кіносемейства. Плюс - кілька фільмів, про які сказати поки нічого, крім того, що вони відображають нові американські ідеологічні тенденції. Теж, до речі, цікаво.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заставне фото: головні герої фільму «Мінар» Twitter