В очікуванні розв'язки: чим і коли закінчаться дискусії про путінське вторгнення

У неділю, 20 лютого, президент Володимир Зеленський провів телефонні переговори зі своїм французьким колегою Еммануелем Макроном. За фактом бесіди обидва лідери спільно заявили про необхідність запровадження режиму тиші в районі проведення операції об'єднаних сил (ООС) та невідкладного скликання ТКГ. Росіяни ж, м'яко кажучи, не горять комунікаційним бажанням — ні в рамках «Мінська», ні в інших форматах. Путін, психологічна адекватність якого з кожним днем викликає дедалі більше питань з боку як світових лідерів, так і пересічних обивателів, наполягає, що «українська влада імітує переговорний процес».

Навідріз відмовляючись простягати переговорну руку всьому цивілізованому світу, Кремль "раптово" вирішив продовжити спільні військові навчання з Білоруссю. Ті самі навчання, які мали закінчитися вчора і ті, через які на підступах до українських кордонів зібралося понад 150 тисяч російських «штиків». Таке рішення, за словами керівника Міноборони РБ Віктора Хреніна, було ухвалено «через зростання військової активності біля зовнішніх кордонів Союзної держави та загострення ситуації на Донбасі». У білоруському військовому відомстві також додали, що «у Європі дуже запахло порохом, і її підштовхують до війни». Чим ще запахло самопроголошеного президента Білорусі — не суть. Головна проблема полягає в тому, що саме з боку цієї республіки Путін, на переконання багатьох військових аналітиків, планує своє вторгнення.

Читайте також: Путін через ескалацію навколо України скликає велике засідання Ради безпеки

«Це (продовження спільних російсько-білоруських військових навчань — ред.) свідчить, що розроблений сценарій, який я виклав на Раді безпеки ООН минулого тижня, про те, що Росія намагається створити серію провокацій як виправдання для агресії проти України, рухається вперед», - заявив недавно держсекретар США Ентоні Блінкен в ефірі CNN.

Про очевидну підготовку Росії до нападу на Україну заявив учора і міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіз: «Російські війська залишаються у Білорусі, порушуючи всі гарантії виведення. Це явна підготовка до нападу на Україну у бік Києва та повзуча анексія Білорусі: переломний момент для безпеки країн НАТО, що межують із Білоруссю: Литви, Польщі та Латвії».

Утім, в Ізраїлі, наприклад, більш стримано сприйняли ймовірність атаки РФ. Міністр закордонних справ Ізраїлю Яїр Лапід, коментуючи ескалацію конфлікту на російсько-українському кордоні, зазначив, що оцінка ситуації ізраїльською розвідкою відрізняється з оцінкою США. На уточнююче питання про те, чи вважають в Ізраїлі менш імовірним вторгнення Росії до України, Лапід відповів ствердно.

Тим часом ситуація в ОРДЛО залишається більш ніж напруженою. За останні кілька днів там сталося майже півсотні обстрілів з різними, зокрема, летальними наслідками. Удари по ЛЕП з боку бойовиків, а також явно фейкові заяви РФ про нібито ракетний удар з боку України по російському прикордонному пункту, більш схожому на безхазяйний сарай, а також про те, що російські військові нібито знищили дві БМП ЗСУ, які перейшли російський кордон з України для екстреної евакуації української диверсійної групи – це може свідчити про бажання Кремля організувати casus belli для визнання бойовиків.

У «республіках», ясна річ, під диктовку Кремля намагаються максимально розкрутити тему, що загострення — справа рук ЗСУ, проте жодних доказів цього ніхто традиційно не надає. Київ вустами профільних чиновників заявляє, що не веде активних бойових дій і не планує цього робити. Як стверджують українські військові, бойовики самопроголошених республік ведуть вогонь із населених пунктів та розміщують свої артилерійські системи поблизу житлових будинків.

«Наголошуємо, що Об'єднані сили не відкривають вогонь по об'єктах цивільної інфраструктури та дотримуються норм міжнародного гуманітарного права», - йдеться у заяві штабу ООС.

Верховний представник ЄС із закордонних справ та безпекової політики Жозеп Боррель підкреслив учора у своїй спецзаяві таке: «Євросоюз засуджує застосування важких озброєнь та невибіркові обстріли житлових районів, що є явним порушенням Мінських угод та міжнародного гуманітарного права. Ми вітаємо стриману позицію України щодо провокацій, що продовжуються, і зусилля для дестабілізації».

Загалом, різнопланових заяв про напругу, загрозу вторгнення та санкційні наслідки сьогодні звучить дуже багато. Але «фішка» в тому, що, продовжуючи свої безглузді ефекти, колективний Захід не робить жодних реальних кроків на підтримку ініціатив офіційного Києва. Наприклад, днями європейці стоячи аплодували Зеленському в ході Мюнхенської конференції з безпеки, проте наразі ніхто так і не відреагував на ключове його посилання щодо термінового скликання наради країн — гарантів Будапештського меморандуму…

Слід зазначити, що Мюнхенська конференція – найавторитетніший світовий форум у сфері міжнародної безпеки, що обговорює події по всій земній кулі. У 2007 році Володимир Путін виголосив тут свою знамениту «мюнхенську мову», яка стала його першим відкритим ультиматумом на адресу Заходу. Але цього разу Кремль став у категоричну позу, відмовившись відправляти до ФРН хоч якогось свого делегата.

В останні роки на цьому заході РФ представляв незмінний керівник російського МЗС Сергій Лавров. Правда це чи ні, достеменно невідомо, але, як кажуть у дипломатичних кулуарах, головний дипломат РФ відноситься до тієї навколопутинської когорти чиновників, яка не підтримує нинішнє загострення на Донбасі, яке режисує Кремль і саме тому нібито відмовився їхати до Мюнхена, чим теж зробив Україні величезну послугу, забезпечивши одностайну підтримку миру.

Якраз перед стартом мюнхенського форуму президент США Джо Байден звернувся до нації та миру зі словами про те, що напад на Україну цілком реальний і «Путін вже ухвалив рішення про вторгнення». Зі схожими за смисловим наповненням меседжами виступив британський прем'єр Борис Джонсон, дипломати Канади та інших країн. До речі, тут треба зазначити, що на полях мюнхенського саміту зятя екс-президента Кучми Віктором Пінчуком, який традиційно організується компанією неформальний український ланч, показав не таку апокаліптичну картину, як її малюють у своїх публічних спічах топ-політики Заходу. Численні міністри, експерти з питань безпеки, чинні та колишні політики, що спеціалізуються в Україні, мали змогу відповісти на запитання: чи Путін почне вже найближчим часом, на їхню думку, повномасштабне вторгнення в Україну, зокрема зі спробою захоплення Києва? У такий сценарій вірить лише трохи більше 37 відсотків представників зазначеної цільової аудиторії. Це багато про що говорить.

Небагато, але більш ніж яскраво як за формою, так і за змістом, говорив на конференції в Мюнхені президент Володимир Зеленський.

Його мова «зайшла» для безпосередніх учасників форуму, української політичної, а також експертної спільноти та для широкої аудиторії у соцмережах.

Зе в ході свого спічу накидав план того, чого хоче Україна: надання чіткої європейської перспективи, конкретних і доступних для огляду тимчасових рамок вступу в НАТО, запуску програми ленд-лізу, поставок новітніх озброєнь, вироблення Заходом пакету превентивних санкцій проти Росії та забезпечення гарантій енергетичної безпеки для офіційного Києва.

«Усі ці питання вимагають відповідей, але поки що замість них – тиша», - констатував нинішній господар Банкової.

Тишиною поки що «відповідає» мир і на дві ініціативи України: проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму (за ним Україна в 1994 році відмовилася від ядерної зброї – ред.), скликання саміту держав – постійних членів Ради безпеки ООН з метою напрацювання нових, дієвих гарантій безпеки для України».

Зеленський зазначив, що, якщо консультації в «будапештських» рамках не відбудуться, то Україна матиме повне право вважати, що всі пакетні рішення 1994 року поставлені під сумнів. Ці слова багатьма сприйняли як загрозу того, що Україна почне розробляти власну ядерну зброю, але чи так це насправді – велике питання. Справді, якщо Київ «поставить під сумнів» (тобто розірве) Будапештський меморандум, то теоретично це відкриває шлях до відтворення у тому чи іншому вигляді ядерного військового арсеналу, однак у Зеленського вже заявили, що ключове посилання не в цьому, а в тому, щоб підписанти показали де-факто ціну своїх юридично завірених автографів щодо безпеки України тут і зараз. Поки що ніхто не поспішає, хоча мюнхенський спіч Зеленського, як розповіли нам іноземні колеги-журналісти, які перебувають на даному заході, «буквально приголомшив усіх своєю не дипломатичністю, і, відповідно, жорсткістю формулювань, сприйнятих як оголену щирість».

Це, до речі, підтверджують публічні заяви деяких учасників конференції в Мюнхені. Наприклад, глава МЗС Великобританії Ліз Трасс, яка виступала відразу після українського президента і яку попросили прокоментувати його слова, відхилившись від офіційної лінії Туманного Альбіону про неминуче вторгнення РФ до нашої країни, підкреслила: «Мова була вкрай протверезною. І я особисто була у Києві і бачила, який ефект для України, на її економіку мають розмови про загрозу війни… сподіваюся, скоро все заспокоїться».

На сьогоднішній день можна бачити показову єдність Заходу в готовності підтримувати Україну. З застереженнями, але... Цього Путіну точно вдалося досягти. Але ключове завдання вищих посадових осіб України полягає в іншому – вичавити буквально в турборежимі, але при цьому з довгостроковими гарантіями із ситуації, що склалася, по максимуму. У цьому контексті можна і треба говорити про нові - документально оформлені зобов'язання, що стосуються нашої безпеки та суверенітету, військової та фінансової підтримки та, якщо не повне списання, то щонайменше реструктуризацію "космічного" зовнішнього держборгу.

Тим часом, у Москві готуються до сьогоднішнього засідання Ради безпеки, після чого, 22 лютого, відбудуться засідання Держдуми та Ради федерацій. І очевидно, що йтиметься про "ЛДНР". І, найімовірніше, про визнання бойовиків. Що буде далі? Найімовірнішим на даний момент виглядає сценарій того, що вже у вівторок до ОРДЛО зайдуть "миротворці" російської армії. Але чи означає це повномасштабні бойові дії? Ризикнемо припустити, що ні...

Читайте також: Окупанти здійснили провокаційний обстріл Луганська з важкого озброєння