Успішне майбутнє України залежить від нових партій та нових політичних лідерів - Одарченко

На тлі різкого падіння рейтингу чинного президента України Володимира Зеленського, все більше політологів, лідерів думок та й простих людей починають говорити про наступного політика-джокера, який в 2024 зможе поборотися за місце президента нашої країни.

З одним з таких лідерів, у якого є всі шанси стати тим самим «джокером» ми вирішили взяти інтерв'ю. Протягом години говорили про сьогодення і майбутнє, про причини стати політиком, і про кризу українських політичних інститутів.

Одарченко Катерина, відомий український політтехнолог, партнер компанії SIC Group Ukraine, засновник Української Асоціації професіоналів у сфері GR, а тепер і співзасновник політичної партії «Національна платформа».

- Катерино, ви вже досить давно працюєте з багатьма українськими політиками та бізнесменами у сфері політтехнологій і GR. Чому ви вирішили піти безпосередньо у політику, змінити сферу діяльності з політичного маркетингу безпосередньо на політичну діяльність і державне управління?

- Насправді, це було не тільки моє рішення, а швидше  - колективне. Крім своєї діяльності як політтехнолога, я досить активно займаюся і громадською діяльністю.

Практично вже 8 років існує громадська організація «Національна платформа», на основі якої ми й будуємо зараз партію. Можна сказати, що рішення про створення партії дочекалося свого часу.

За час своєї роботи я багато спілкувалася з політиками не лише України, а й інших країн, зокрема з Джеймсом Сенсенбреннером з Республіканської партії США, євродепутатами Натаном Хіллом і Хав'єром Найтом і багатьма іншими. Завдяки такому обміну досвідом і поглядами, можна сказати, що у мене і формувалося бачення та розуміння того, як потрібно будувати успішну Україну.

- А чому ви вирішили будувати свою партію? Чи не ефективніше було б долучитися до існуючої? Я думаю, що вам були б раді у будь-якій українській партії через ваш досвід.

- В Україні немає політичних партій у тому, правильному розумінні цього терміну, як політичних інститутів. Насправді, всі політичні бренди у нашій країні просто купують за $40 000 - $100 000 незадовго до виборів, витрачають під час виборчої кампанії кілька сотень мільйонів гривень, як це було на місцевих виборах у Києві, якщо вважати картину в цілому, а потім про партійну структуру забувають до наступних виборів, або закривають, якщо бренд виявився невдалим. По суті - всі ці партії, всього лише проекти, мета яких - привести до влади «потрібних» людей.

Наша мета - побудувати дійсно ефективний політичний інститут в країні, що приведе до управління не «потрібних», а кращих людей з досвідом і кваліфікацією у політичному і державному менеджменті. Саме тому ми нічого не купували, а вибрали шлях, який прописаний у законодавстві України для реєстрації нової політичної сили.

- А в чому полягає цей шлях?

- Згідно з чинним законодавством України для реєстрації нової політичної партії необхідно зібрати не менше ніж 10 000 підписів громадян України, у яких є право голосу. Ми змогли зібрати 14 000, що більше необхідного мінімуму. Скажіть ви бачили, щоб перед минулими, 2019 року, парламентськими виборами хтось збирав голоси за створення партії «Слуга народу»?

- Ні, не бачив.

- Саме так. Ми ж збирали підписи, у нас працювали волонтери, стояли намети в кожному обласному центрі нашої країни. Ми в першу чергу працювали з людьми, пояснювали в чому мета створення партії, показували нашу програму, в якій дуже детально все розписано, вона у нас займає 55 сторінок у форматі А4 і ми зараз опрацьовуємо програму для кожного регіону окремо за підсумками робочих груп.

Саме завдяки тому, що ми змогли спілкуємося з людьми, ми зібрали необхідну кількість підписів.

- Але ви все одно не брали участь в місцевих виборах.

- Так, у виборах ми не брали участь, з тієї причини, що ви самі розумієте, що потрібно зробити, щоб наша державна машина почала працювати (сміється).

- Ви говорите про хабарі...

- Я не буду зараз нічого розповідати, на цю тему в мережі вже багато моїх виступів. Але те, що ми не перекупили як всі партію, а створили з нуля, у Міністерстві юстиції, скажімо так, дуже здивувало. Одним словом, ми зіткнулися з тиском, відмовою у реєстрації вже на найперших етапах. Вцілому, під час процесу реєстрації було багато спроб нам перешкодити. Це і людина у костюмі Дарта Вейдера, яка намагався зірвати установчі збори партії, і відмови Мін'юсту з надуманих причин, і відмова реєструвати партію на місцеві вибори. Я думаю, що нам потрібно було пройти весь цей шлях, це зробило нас тільки сильніше і рішучіше.

- Добре. Дивіться, ви пройшли через складний шлях реєстрації партії «Національна платформа», зіткнулися, так скажімо, з особливостями української бюрократії. Але що далі? Чим ваша партія відрізняється від інших партій для простого українця? Чому на чергових або, може бути позачергових виборах, повинні будуть голосувати за вас, а не за когось іншого?

- Насправді ми й досі стикаємося з особливостями вітчизняної бюрократії (сміється). У нас зараз йде активне партійне будівництво, ми реєструємо, практично щотижня нові партійні осередки в усіх областях країни, і нам доводиться активно боротися за право на розвиток нашої політичної сили.

Що стосується відмінності від інших, то у нас саме партія, а не черговий політичний проект і в цьому найголовніша відмінність. Ми будуємо партію як політичний інститут. Наша мета привести в політику найкращих людей.

- А можна докладніше, в чому відмінність політичного проекту від політичної партії у вашому розумінні і як політика, і як політтехнолога?

- Дивіться, щоб зрозуміти відмінності потрібно просто порівняти українські політичні сили і політичну силу будь-якій розвиненій країни, наприклад, німецьку ХДС / ХСС або американські Республіканську і Демократичну партії, або Християнську народну партію Норвегії.

Головна відмінність полягає у тому, що в Україні ключовими бенефіціарами будь-якої політичної сили є її основні спонсори, які або самі йдуть у парламент країни, або висувають лояльних людей, які у парламенті лобіюватимуть необхідні для спонсора законодавчі норми. При цьому, рівень кваліфікації, прихильність партійним цінностям, готовність захищати інтереси виборців не мають значення. Головне лояльність. Саме з цим пов'язане, що у нас у парламенті велика кількість водіїв, охоронців, масажистів, фотографів, тобто людей, яких складно назвати професіоналами у сфері саме державного управління. Все це у кінцевому підсумку призводить до тієї ситуації, в якій Україна опинилася зараз, а саме до багаторічної політичної кризи, що неминуча в умовах стагнації політичних інститутів.

У тій же самій Європі або США, щоб отримати можливість потрапити на важливу політичну або адміністративну посаду партійцю доведеться пройти дійсно складний шлях підготовки, починаючи з самих низів. Якщо у людини є талант і здібності до роботи, у нього є підтримка народу, то рано чи пізно, він займає вищі посади.

Тут як приклад можна назвати самих різних політичних діячів. Це Франсуа Олланд і Ангела Меркель, які у політиці ще з 1980-х., Або Джо Байден, який став сенатором 1972 року, а президентом лише 2020.

Тобто у цьому і полягає наша головна задача і відміну від інших: наші однопартійці проходять відповідну підготовку, починаючи з низів і тільки потім, найдостойніші зможуть висуватися на вищі державні посади.

- Добре, розкажіть докладніше, в чому полягає ця підготовка, і де ви збираєтеся взяти таку велику кількість кваліфікованих кадрів на ключові посади країни?

- Я вважаю, що політична робота не полягає тільки у виборах і має йти незалежно від політичного сезону і результату партії на виборах. Дуже часто політики, які зайняли місце депутата, міра або навіть президента забувають про людей, перестають з ними розмовляти.

Тому, навіть не дивлячись на те, що ми не представлені в органах влади через не такого великого віку партії і адміністративний тиск при реєстрації «Національної платформи», ми ведемо повноцінну політичну роботу по всій Україні.

Так, ми регулярно проводимо робочі групи щодо стратегії розвитку регіонів країни. Вцілому вже пройшло понад 20 таких конференцій, в яких брали участь усі бажаючі, як наші однопартійці, так і просто громадські активісти, підприємці, викладачі, працівники охорони здоров'я і навіть представники інших партій.

Ми уважно вислухали людей, відзначили для себе існуючі проблеми в кожному регіоні країни. Результат цієї роботи буде полягати в створенні стратегії під кожну область України, чого ще ніхто не робив у нас. Крім того, ми працюватимемо над практичною реалізацією стратегії розвитку.

- Яким чином? «Національна платформа» не представлена у жодній місцевій раді.

- Насправді за Законом України «Про місцеве самоврядування» проект рішень можна просувати через місцеві ініціативи, механізм яких детально розписаний в більшості міст і громад. Тому щоб робити своє місто краще потрібні у першу чергу рішучі і активні люди, яких в нашій партії достатньо. І вже з 2021 роки ми займемося практичною роботою на місцях.

Активна практична робота буде як відмінною школою підготовки для наших активістів, так і показником для всіх, що ми не черговий політичний проект.

Крім того, ми починаємо проводити регулярні освітні семінари для всіх членів нашої партії, які будуть охоплювати широкий спектр політичної діяльності, від власного позиціонування і закінчуючи серйозними речами, такими як бюджетний процес на місцях.

- Зрозуміло. У вас дійсно у хорошому сенсі унікальний для нашої країни підхід до будівництва політичної партії. Бажаю вам успіхів у цьому напрямку. А чи бачите ви конкурентів?

- (сміється) Поки що ні, так як ніхто з мене відомих робить ту роботу, яку робимо ми. Насправді, я тільки підтримую створення і розвиток політичних партій, і глибоко проти політичних проектів.

На мій погляд, те, що сьогодні ми називаємо великий українською політикою, є нічим іншим, як звичайними інвестиціями, коли люди, у яких є гроші, вкладаються у вибори, а потім свої інвестиції повертають собі з відсотками з бюджету за рахунок різних схем.

Саме через таку ситуацію у нас процвітає корупція, бюджетні гроші витрачаються неефективно, а всі свої витрати держава все більше перекладає на простих громадян, малий і середній бізнес, тобто ті категорії, які не можуть себе захистити при спілкуванні з державним апаратом. Це все відбувається з тієї простої причини, що українські політики працюють на тих людей, які їм оплатили вибори, а не тих які за них проголосували. Подивіться на наших політичних старожилів, вони прекрасно розуміють, що їм головне знайти фінансування, а для виборців вони поміняють в черговий раз партійний колір і риторику.

І порівняйте це з будь-якої європейської країною, як кажуть з розвиненою демократією. В Англії або Німеччині політики на всіх рівнях в першу чергу захищають інтереси своїх виборців. І подивіться як там живуть люди. Європейський чи американський політик не залежить від місцевих олігархів, але залежить від виборців. Звідси і результат - розвинена економіка, велика кількість робочих місць, гідні зарплата та умови праці, великий відсоток малого та середнього бізнесу, наприклад у Великій Британії ця категорія вносить 50% ВВП.

Щоб і в Україні склалася така ж ситуація, нам необхідно активно розвивати політичні інститути, які контролюватимуть суспільство, а не олігархи. І тому я тільки вітаю появу нових партій, які працюють в інтересах простих людей.

- Дякую за Ваші відповіді і за цю розмову!

- І вам спасибі!