Український Ізмаїл виявився в тренді європейських тенденцій музичних фестивалів

Літо, вечір, міська площа, а на ній - сцена, схожа на корабель з безліччю вітрил, з якої гримить рок-музика. Втім, таке жанрове визначення занадто розпливчасто. Правильніше сказати, що ансамблі, які виступають тут протягом кількох фестивальних днів, грають різну музику, від хард-року до етно.

У будь-якому випадку, концертний звук настільки потужний, що, перетинаючи площу, на якій зібралися слухачі, накриває хвилею широку алею, по обидва боки якої стоять різного роду магазини і кафе зі столиками на відкритому повітрі. За столиками - жодного вільного місця: городяни використовують можливість з'єднати прослуховування гри заїжджих музикантів з гастрономічним дозвіллям.

А звук пливе все далі, по алеї до набережної і далі, де його хвиля з'єднується з річковою. Чи чути його на протилежному березі, не перевіриш - державний кордон. Там, через річку - Румунія. Річка називається Дунай, а місто, в якому проходить шостий за рахунком міжнародний рок-фестиваль «Дунайська Січ», - Ізмаїл.

Треба чесно визнати, що багато українців не так вже й багато знають про цей регіон. Західна Україна, наприклад, як місце для туризму, розкручується вже кілька десятків років - від Львова і Чернівців до Карпат. А українське Подунав'я - ні, хоча воно по історичній і культурній насиченості не менш цікаве. Ця найдовша в Європейському Союзі річка (Рейн вдвічі її коротше) перетинає територію дев'яти держав, включно з Україною. Так що, до речі, поки політики говорять про майбутнє входження нашої країни в ЄС, природа ще сотні тисяч років тому Україна в нього вже включила.

Цю ж задачу вирішують і організатори і учасники міжнародного рок-фестивалю «Дунайська Січ». Власне кажучи, за їх визнанням, на міжнародний рівень він почав виходити з 2017-го року, коли в Ізмаїл приїхали литовці та білоруси. Ансамбль з Білорусії приїхав і в цьому році - фолк-метал-група ZNICH, що поєднує в своїй музиці автентичні інструменти, традиційні вокальні прийоми і гроулінг (екстремальний вокал за рахунок резонуючої гортані). Втім, українці, серед яких виступали з великими сетами TaRuta, The Hardkiss, «Толока», «Тінь сонця» та інші групи, а також Національний академічний оркестр народних інструментів України НАОНІ Orchestra, який грав спільно з деякими з них, користувалися у публіки не меншим успіхом.

У програмі фесту, крім музики, були і інші культурні події. Наприклад - виставка «Вишиванка - одяг вільніх» з експонатами із Західної України. Особливість їх полягала в тому, що вони були пошиті ще до другої світової війни і всі роки до здобуття Україною незалежності зберігалися таємно і з ризиком для господарів.

У планах організаторів - вивести рок-фестиваль на рівень FIDOF (Міжнародна федерація фестивальних організацій зі штаб-квартирою в США). І це для невеликого, на перший погляд, міста з населенням близько 70 тисяч чоловік - цілком посильне завдання. Особливо - якщо буде реалізовано намір побудувати на березі Дунаю літній амфітеатр на 8000 місць.

Автомобільні дороги, які ведуть до Ізмаїла з Одеси, Києва та інших міст України, відремонтовані і приведені в добрий стан. У планах - розконсервувати не функціонуючий зараз Ізмаїльський аеропорт, з якого здійснювалися рейси не тільки до Києва, але і в Стамбул, а також приватні.

У цьому сенсі Ізмаїл знаходиться зараз в самому центрі популярного європейського культурного тренда - перенесення або організації нових фестивалів в невеликих містах. Так, найбільший в світі фестиваль кельтської музики і культури, що привертає, якщо вірити туристичним проспектам, мільйони туристів, проходить в серпневі дні у французькому Лорьяні з населенням ще меншим, ніж в Ізмаїлі (59 тис.), і, до речі, теж портовому місті . А населення всесвітньо відомого своїми культурно-історичними пам'ятками і культурними подіями хорватського Дубровника - близько 30 тис. 

Пов'язано це не в останню чергу з дорожнечею проведення таких фестивалів у великих і навіть відносно великих містах. Наприклад, свого часу шотландський Единбург став столицею одного з наймасштабніших у світі музичного, театрального та хореографічного фестивалю завдяки не тільки політичним міркуванрям, але і відносній дешевизні оренди житла в порівнянні, наприклад, з Лондоном, для учасників і туристів. Однак, як днями написала газета The Gardian, зростаюча ціна оренди житла в місті поставила під загрозу головну «фішку» фестивалю - його масовість і різноманітність.

І в той же час в Європі проведення тих чи інших фестивалів в провінції нітрохи не знижує їх популярність для жителів великих міст. Тут, наприклад, можна привести свіжу статтю в іспанській газеті El Pais про те, як її кореспонденти проїхали в автобусі 650 км для того, щоб потрапити на новий музичний фестиваль в іспанському місті Борріана з 35 тисячами жителів. І таких чартерних автобусів, пишуть вони, в цей день (або ніч) з різних кінців Іспанії вийшло 200.

Повертаючись з Піренейського півострова на українські береги Дунаю, зауважимо, що для організаторів фестивалю він є ще й початком для туристичної «розкрутки» всього Подунав'я, у якого є відмінні можливості для організації не тільки культурного (і не тільки фестивального - в Ізмаїлі і навколо нього є чимало культурно-історичних пам'яток), а й «зеленого» і винного туризму.

Загалом, як каже древнє китайське прислів'я, дорога в тисячу лі починається з першого кроку.

Фото: Lenta.UA