У ці дні в кінці квітня народився Вільям Шекспір: як карантин вплинув на великого драматурга

Історія визнаних видатними літературних творів зовсім не така проста, як це здається при поверхневому погляді на неї. Наприклад, вчені до цих пір сперечаються, чи був Гомер реальною особою, або «Іліада» і «Одіссея» - результат творчості кількох поколінь давньогрецьких аїдів (кобзарів по-нашому). Шекспір народився в куди більш близькі нам часи, але в його біографії теж багато неясного. Невідомий не тільки день його народження (за основу береться день хрещення 26-го квітня), але, що дивно, так як він вже був відомою особою, день смерті. І, як і у Гомера, його твори приписуються різним родовитим авторам того часу - мовляв, не могла людина, про освіту якої нічого не відомо, демонструвати в своїх творах настільки широкий кругозір.

Певна логіка в цій тезі є, якщо не враховувати одну обставину - багато п'єс Шекспіра видавалися ще за його життя, а перше його зібрання творів (так зване «Перше фоліо», рідкісні екземпляри якого стоять зараз мільйони доларів) було видано всього через сім років після його смерті. Так що «варіант Гомера» тут явно не підходить. До того ж на користь авторства самого Шекспіра говорить той факт, що його п'єси дуже сценічні - недарма багато сучасних театри досі грають їх слово в слово. Написати їх так могла тільки людина, яка знала, що таке театр, зсередини. А Шекспір, як відомо, був актором і навіть співвласником театральної трупи і лондонського театру «Глобус», в якому вона грала.

Говорять і про те, звідки, мовляв, у сина звичайного ремісника Джона Шекспіра настільки трагічний погляд на історію, але забувають, що тут Шекспіра вчило саме життя, яке наочно демонструвала йому майже відсутність межі між нею і смертю. Так, наприклад, одну з найпохмуріших своїх трагедій, «Короля Ліра», він написав в період чумного карантину, коли виїхав з Лондона.

Шекспір і вижив-то, можна сказати, майже випадково, оскільки вже через кілька місяців після його народження чверть населення Стратфорда-на-Ейвоні вбив спалах чуми, до якої можна додати ще й звичайну дитячу смертність того часу. А в період його десятирічного творчого розквіту між 1603-м і 1613-м роками лондонські театри закривали на карантин в цілому на 78 місяців, тобто на шість років.

Правда, це ще не була так звана «велика чума», від епідемії якої в 1665-м-1666 роках в Лондоні помер кожен п'ятий городянин. Однак і до неї спалахи бубонної чуми проходили в англійській столиці регулярно, причому лікувати її не вміли, так що єдиним засобом був карантин. Як, втім, і від інших хвороб, які вражали жителів Лондона, про що можна судити по одному маловідомому факту.

Прокляття вмираючого Меркуціо «Чума на обидва ваші доми!» (Маються на увазі Монтеккі і Капулетті) з «Ромео і Джульєтти» в перших виданнях п'єси звучало як «Віспа на обидва ваші доми!» (За іншою версією - сифіліс). І тільки потім Шекспір замінив ці хвороби чумою.

До речі, про що теж мало хто пам'ятає, саме чумний карантин і став прямою причиною смерті Ромео і Джульєтти. Адже саме через нього чернець Джованні не зміг доставити Ромео звістку, що Джульєтта не мертва, а спить.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Pinterest