У київському Українському домі відбулася презентація документального серіалу «Україна всесвітня»

Згадаймо, з якою гордістю під час проведених в Україні заходів європейського масштабу, Євро-2012 і двох конкурсів Євробачення, в телеефірі демонстрували ролики про нашу країну. З одного боку, це було дуже приємно, з іншого - ще раз нагадувало про те, що Україна досі скупо представлена широкому глядачеві в усьому світі.

І мова йде не про якісь конкретні події (тут якраз все непогано), а про широкий історичний контекст. Дійшло вже до того, що вітчизняні ЗМІ згадують про черговий успіх міні-серіалу «Чорнобиль» з такою гордістю, ніби його зняв український, а не американський, телеканал. Але, схоже, ця ситуація нарешті змінилася. У всякому разі, таке враження залишилося від презентації в київському Українському домі документального телесеріалу «Україна всесвітня».

Як розповів зі сцени Українського дому перед показом уривків з серіалу його продюсер, автор сценарію і режисер Сергій Проскурня, зйомки проходили в Україні, Швеції, Норвегії, Данії, Туреччини, Польщі, Австрії, Італії, Греції, Франції і Великобританії. І що головне - творці серіалу пішли правильним і досі у нас мало використаним в цьому жанрі шляхом.

Справа в тому, що історичних та етнографічних фільмів про Україну за кілька десятиліть створено безліч. Але майже у всіх них є одна особливість, яка, можливо, колись і була плюсом, але сьогодні обертається, скоріше, недоліком - для того, щоб в повній мірі зрозуміти їх зміст, глядач повинен спочатку мати солідний багаж історичних і культурних знань про Україну. Таким чином, виходило замкнуте коло.

Тим часом, зараз, коли кожен бажаючий може дивитися продукцію популярних західних просвітницьких телеканалів, легко побачити, що там пішли іншим шляхом - фільм про будь-яку історичну подію розповідає про неї майже «з нуля», так, щоб він був зрозумілий практично будь-якому глядачеві. Крім того, в такі фільми вводиться фігура ведучого-оповідача, який як би входить з телеекрану в реальне коло близьких знайомих глядача і тим самим робить для нього зміст стрічки чимось особистим.

І тут творці «Україна всесвітньої» зробили вірний хід - у них роль такого не стільки оповідача, скільки учасника (вірніше, учасниці) реконструйованих історичних подій грає не вчений, як зазвичай в тих же західних серіалах, а юна українська дівчина, актриса Валерія Петрук, яка подорожує не тільки в просторі, але і в часі. Вірний хід це ще й тому, що головною цільовою аудиторією «України всесвітньої» повинна стати молодь, яка живе як в Україні, так і за її межами (у серіалу багатолбіцяючий експортний потенціал).

І Валерія - це як би їх, молодих глядачів, alter ego. Коли кореспондент Lenta.UA в кулуарах Українського дому запитав Валерію про те, в яких серіях їй найбільше сподобалося зніматися, вона, серед іншого, назвала сюжет про наскельні зображення, знайдені в печерах на території України. І ця відповідь була очікуваною - просто до цього нам показали на екрані сюжет, в якому юна актриса пробирається зі смолоскипом по цих печерах і протискується у вузькі підземні ходи. Якщо таке в реальному житті зробиш, то вже навряд чи забудеш.

Цей сюжет характерний для серіалу ще й тим, що перед тим, як показати його глядачам, на екрані змінюють один одного кадри карти світу, де відзначені знамениті печери з зображеннями, зробленими на їх стінах первісними художниками, в інших країнах. І таким чином Україна наочно вписується в загальний світовий сюжет ще з доісторичних часів, не кажучи вже про наступні століття.

Власне кажучи, це і було головним завданням телесеріалу - показати, що Україна живе в загальносвітовому контексті вже навіть не сотні, а тисячі років. І більш того - не просто живе, а активно на нього впливає і його формує.

Тому вона і «Україна всесвітня».

Фото: кадри з фільму і зі знімального майданчика