У Києві встановлять пам'ятник розстріляному Петлюрою полковнику армії УНР

Як повідомляє Історична правда, громадська організація «Музичний батальйон» оголосила про намір встановити в Києві, на вулиці Січових Стрільців, бронзовий пам'ятник «командувачу Запорозького полку армії УНР, визволителю Криму від більшовиків Петру Болбочану». Урочисте відкриття заплановане на 5 жовтня — річницю з дня народження воєначальника.

Ким була ця людина, заарештована за наказом Верховного отамана Петлюри і засуджена військово-польовим судом до смертної кари? Майбутній офіцер з'явився на світ в селі Геджев (нині Ярівка) Хотинського повіту Бессарабської губернії. Будучи сином румунського православного священика, Петро закінчив Кишинівську духовну семінарію, а потім Чугуївське юнкерське піхотне училище. В училищі хлопець організував український гурток, який незабаром був заборонений.

У роки Першої світової Болбочан командував ротою розвідників, виконуючи при цьому обов'язки полкового ад'ютанта. Навесні 1916 року офіцер був контужений в голову, восени того ж року підвищений до звання капітана, нагороджений кількома орденами за хоробрість.

Після Лютневої революції Петро Болбочан активно брав участь в українізації військових частин, зокрема, формуючи 1-й Український полк ім. Богдана Хмельницького. У січні 1918 року капітан створює новий підрозділ — Республіканський (згодом — Запорізький) курінь, який взяв участь у придушенні січневого повстання більшовиків в Києві.

2 березня 1918 року 2-й Запорізький курінь на чолі з Болбочаном першим увійшов до Києва, який без бою залишили більшовицькі війська. Незабаром Петра призначають командиром 2-го Запорозького полку, на прапорі якого навколо тризуба був напис: «З вірою твердою в конечну перемогу вперед, за Україну!».

10 квітня 1918 року в ранзі командувача Кримської групи армії УНР Болбочан намагається захопити Крим, бере Джанкой і Сімферополь, але після ультиматуму німецького окупаційного командування за наказом військового міністра УНР відступає з півострова.

Влітку 1918-го підрозділ Петра Федоровича веде виснажливі бої з більшовиками, а в листопаді полк під його командуванням одним з перших переходить на сторону Директорії УНР і стає основною силою у повстанні проти гетьмана Скоропадського. У грудні Директорія УНР призначила Болбочана командуючим Лівобережною групою армії УНР, яка протистоїть наступу Червоної армії зі сходу. Ряд сучасників вважали Болбочана одним з видатних українських воєначальників того часу, за голову якого більшовики нібито обіцяли 50 тис. рублів.

На початку 1919 року у військах зріє змова проти Директорії, автори якої розраховують захопити владу за допомогою Запорізького корпусу Болбочана і Січових Стрільців Коновальця і встановити в країні військову диктатуру.

Тим часом Болбочана звинувачують у здачі Харкова Червоної армії без бою, підбурюванні робітників і селян проти Директорії і намірі перейти на бік Добровольчої армії. 22 січня його усувають від командування Запорізьким корпусом і беруть під варту. Починається слідство, під час якого представники лівих українських партій на чолі з Винниченком вимагають суворо покарати полковника. Прихильники опального військового стверджують, що в його особі еліта УНР бачила перешкоду на шляху мирної угоди з Радянською Росією.

Незабаром арештованого перевели до Станіславова, де була тимчасова столиця Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Тут через кілька місяців Болбочан знову бере участь у змові проти Петлюри, стверджуючи, що на чолі УНР стоїть «уряд марксистських зрадників», якому Ленін і Раковський дорожче, ніж справжні патріоти України, і що такий уряд слід якомога швидше усунути від влади.

Змова провалюється, і 12 червня 1919 року військово-польовий суд засудив полковника до смертної кари. Вирок підписав наказний отаман Олександр Осецький. Увечері 28 червня Петра Болбочана розстріляли на станції Балин, тут же він був похований.

Попри неоднозначність цієї фігури в вітчизняної історії, в багатьох українських містах є вулиця імені Петра Болбочана, в селі Балин на його честь встановлено пам'ятний знак, а в Івано-Франківську відкрито меморіальну дошку. Але пам'ятник розстріляному воєначальнику УНР в центрі Києва стане першим подібним монументом в країні.

На ілюстрації: Петро Болбочан