Досьє Претендент

Тимошенко Юлія Володимирівна

15:44 11 лют.  1152 Читайте на: УКР РУС

Екс-прем'єр-міністр України, нардеп, 23 січня 2019 року подала документи в ЦВК, як кандидат на пост Президента України. Висунуто ВО «Батьківщина».

Народилася 27 листопада 1960 року в Дніпрі (Дніпропетровську). 

Освіта 

У 1977 році закінчила середню школу і в 1978 році вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту. Після декретної відпустки в 1981 році перевелася на економічний факультет Дніпропетровського державного університету, який в 1984 закінчила за спеціальністю «економіка праці» з дипломом інженера-економіста. 

У 1999 році захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «організація управління, планування і регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи», ставши кандидатом економічних наук. 

Сім'я 

Заміжня, має дорослу доньку. 

Кар'єра 

З 1984 по 1988 рік працювала інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі ім. Леніна (ДМЗ) в Дніпропетровську. 

У 1988 році разом з чоловіком відкрила кооператив «пункт відеопрокату». За даними ЗМІ, не без допомоги Геннадія Тимошенка, батька чоловіка Юлії, який очолював «відділ кінопрокату» в Дніпропетровській облраді. 

У 1989 році створила молодіжний центр «Термінал» (під егідою Дніпропетровського обкому комсомолу) і по 1991 рік була його комерційним директором. 

У 1991 році спільно з чоловіком заснувала корпорацію «Український Бензин». З 1991 року - комерційний, потім генеральний директор СП «Корпорація Український бензин» (КУБ). Пізніше вона трансформується в корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), яку Тимошенко очолювала з 1995 по 1996 рік. 

Політика 

Після руйнування ЄЕСУ Тимошенко йде в політику. У вересні 1997 року Павло Лазаренко очолив Всеукраїнське об'єднання «Громада». Першим заступником лідера партії стала Юлія Тимошенко. 

16 січня 1997 вона обирається до Верховної Ради по Бобринецькому виборчому округу № 229 в Кіровоградській області. 

З 1998 оп 2000 рік - народний депутат України (Верховна Рада III скликання), займає пост голова Комітету ВР з питань бюджету. 

У березні 1999 року створює депутатську фракцію «Батьківщина». Стає одним із засновників політичної партії «Всеукраїнське об'єднання« Батьківщина »і 18 грудня обирається головою партії. 

30 грудня 1999 призначена віце-прем'єром з паливно-енергетичного комплексу в уряді Віктора Ющенка. 

У лютому 2001 року бере участь у створенні Форуму національного порятунку, опозиційного режиму Кучми. 

19 січня 2001 Тимошенко звільнена з посади. 

31 березня 2002 року в виборах до Верховної Ради Блок Юлії Тимошенко отримав 7,26% голосів виборців, у фракцію БЮТ в ВР увійшли 24 депутати. 

З 2002 по 2005 рік - народний депутат України (Верховна Рада IV скликання). 

У вересні 2002 року приєднується до акцію «Повстань, Україно!» Проти режиму Леоніда Кучми. 

2 липня 2004 року Юлія Тимошенко від імені БЮТ підписала з Віктором Ющенком «Угоду про створення коаліції «Сила Народу», створеної на підтримку кандидата в президенти Ющенка з перспективою очолити майбутній уряд. 

Після фальсифікації виборів 21 листопада 2004 бере участь в організації масових протестів, відомих як «Помаранчева революція». 

Після перемоги Віктора Ющенка 26 грудня 2004 року в результаті повторного голосування у другому турі президентських виборів, 24 січня 2005 року призначена в. о. прем'єр-міністра України. 

4 лютого 2005 року Верховна рада України затвердила Юлію Тимошенко прем'єр-міністром України. 

24 серпня 2005 на День Незалежності України Віктор Ющенко на Майдані назвав уряд Тимошенко найкращим, але вже 8 вересня 2005 року відрядив уряд Юлії Тимошенко у відставку в зв'язку з конфліктами усередині виконавчої гілки влади. 

У березні 2006 року БЮТ на виборах до Верховної Ради отримав 129 депутатських мандатів. 

На дострокових виборах 30 вересня 2007 року БЮТ перевершив результат 2006 року, взявши 156 мандатів. 

У 2005, 2007-2010 роках - прем'єр-міністр України. 

У 2010 році на виборах президента України і програла Віктору Януковичу в другому турі з результатом 45,47%. 

З серпня 2011 року по лютий 2014 року - політв'язень режиму Віктора Януковича. Реабілітована Верховним судом України та Європейським судом з прав людини. 

У 2014 році на президентських виборах посіла друге місце, отримавши 12,81% голосів виборців. 

У червні 2018 року Тимошенко офіційно заявила про висунення своєї кандидатури на президентських виборах-2019.

Скандали 

У 1995 році проти Юлії Тимошенко в Україні порушено кримінальну справу за фактом контрабанди $ 26 тис., які були знайдені під час огляду в аеропорту Запоріжжя. Так само було порушено кримінальну справу в Росії: в Москві митники знайшли в речах подружжя Тимошенко $ 200 тис. У вересні 2001 року Генеральна прокуратура зняла ці звинувачення. 

В рамках кримінальної справи проти Павла Лазаренка Генеральна прокуратура України інкримінувала колишнім керівникам корпорації ЄЕСУ, в тому числі і Юлії Тимошенко, дачу хабарів Лазаренку і представникам Міністерства оборони Росії, зловживання службовим становищем та службове підроблення, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, привласнення або заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, контрабанду російського газу на суму 445 млн. грн. через митний кордон України. Суму збитків ГПУ оцінила в $ 2 млрд., Загальний податковий борг ЄЕСУ - в 7 млрд. 424 млн. Грн. 

Восени 2001 року Генпрокуратура зверталася до Верховної Ради з проханням дати згоду на притягнення Юлії Тимошенко до кримінальної відповідальності. Парламент відмовив Генпрокуратурі. 

У серпні 2000 року був заарештований чоловік Юлії Тимошенко, а 13 лютого 2001 року і вона по справі ЄЕСУ. 27 березня 2001 року Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко, вона була звільнена, відбувши 42 діб в СІЗО. У серпні був звільнений і її чоловік. 

19 листопада 2005 року Верховний суд України скасував усі кримінальні справи і переслідування стосовно Юлії Тимошенко, членів її родини та соратників, заведені за часів президентства Леоніда Кучми. 

Також під час президентства Віктора Януковича проти Юлії Тимошенко було порушено кримінальні справи, які стосувалися нецільового використання «Кіотських грошей» і «автомобілів сільської медицини» (2007-2010 роки).

Юлію Тимошенко неодноразово звинувачували у зв'язках з представниками великого криміналітету. Зокрема, глава МВС Юрій Луценко розповів послу США в Україні, що отримав наказ від генпрокурора Медведька заарештувати соратників Тимошенко Олександра Турчинова та Андрія Кожем'якіна за те, що вони, нібито, знищили документи СБУ, в яких йшлося про зв'язки Тимошенко з кримінальним російським бізнесменом Семеном Могилевичем. 

Крім того, Генпрокуратура порушила кримінальну справу за фактом знищення співробітниками СБУ документів оперативно-розшукової справи, заведеної на Могилевича. А в 2008 році в ЗМІ з'явилася інформація про звіт ФБР, датований серпнем 1996 року. У ньому, нібито, йде мова про те, що Семен Могилевич в середині 90-х мав тісні контакти з Павлом Лазаренком, його помічником Ігорем Фішерманом, і Юлією Тимошенко. Вона своєю чергою заявила, що не знайома ні з Фішерманом, ні з Могилевичем. 

Однак в 2008 році співвласник одіозної компанії «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ зізнався послу США в своїх відносинах з Могилевичем. За словами Фірташа, саме він ввів його в цей бізнес. Олігарх підтвердив, що Юлія Тимошенко теж співпрацювала з Могилевичем. Про цю розмову Фірташа написав скандально відомий сайт WikiLeaks. 

У 2005 році, після відставки Юлії Тимошенко з посади глави уряду, Віктор Ющенко звинуватив її в тому, що вона намагалася списати борги ЄЕСУ перед бюджетом на суму 8 млрд. грн. Тимошенко у відповідь заявила,що її переслідують, використовуючи ті ж методи, що і влада періоду Леоніда Кучми. 

У 2007 році прем'єр-міністр Тимошенко стає практично головним фігурантом газового конфлікту між Росією і Україною. Поряд з конфліктом з Віктором Ющенком з приводу доцільності послуг компанії «РосУкрЕнерго», вона веде власні переговори з Москвою. Підписання газової угоди було зірвано, і Росія припинила постачання газу в Україну. 18 січня 2009 року в результаті тривалих переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовилися про відновлення транспортування газу на Україну і країни ЄС. Незабаром Тимошенко звинуватили в тому, що новий договір на поставку газу нібито був підписаний з кабальними умовами і безпрецедентно завищеною ціною. 

11 жовтня 2011 року Печерський районний суд міста Києва визнав Тимошенко винною в перевищенні службових повноважень прем'єр-міністра України. На думку суду, Тимошенко перевищила свої повноваження прем'єр-міністра тим, що після переговорів 19 січня 2009 року з прем'єр-міністром Росії Путіним розпорядилася про укладення україно-російських договорів про постачання і транзит газу, що, на думку суду, призвело до збитків державі в особі «Нафтогазу» в розмірі 189,5 млн доларів. Суд засудив Юлію Тимошенко до 7 років ув'язнення. Надалі це рішення було визнано політичним. 

У провину Тимошенко неодноразово ставили і, нібито, її «особливі» стосунки з Володимиром Путіним. Після того як в жовтні 2011 року Тимошенко отримала термін, Путін заявив, що здивований «настільки суворим вироком». «Я, правда, не дуже розумію, за що їй дали ці сім років», - сказав він.

 Існує думка, що Кремль і, зокрема, Путін були вельми задоволені підписаними прем'єром Тимошенко газовими контрактами. Крім того, співпраця лідера БЮТ і глави Кремля проходила і на політичному рівні. Так, на виборах до Верховної Ради в 2006 році в список БЮТ був включений ставленик Кремля, російський бізнесмен Павло Лебедєв. Згодом він переметнувся до Партії регіонів, а потім став Міністром оборони України, що позначилося на боєздатності армії. Під час Євромайдану він втік до Криму, а потім і додому - в Росію. 

У листопаді 2009 року під час зустрічі Тимошенко і Путіна в Криму атмосфера була більш ніж дружня. Навіть коли російський прем'єр досить по-хамськи жартував з Михайла Саакашвілі і Ющенка, з приводу відомої історії з краваткою грузинського лідера, Тимошенко у відповідь весело сміялася. В Україні така поведінка прем'єра викликала бурхливий скандал, а Ющенко вважав себе приниженим разом з усією країною.

Доходи 

Згідно з декларацією за 2017 рік Юлія Тимошенко отримала 225 тис. 490 грн. заробітної плати, як народний депутат, а також 252 тис. 825 грн. в якості коштів для виконання повноважень парламентаря. Також вона отримала 81 тис. 711 грн. відсотків в «Ощадбанку», в якому вона розмістила 614 тис. 145 грн. Готівкою Тимошенко зберігає 290 тис. грн. 

З 1 січня 2017 року кандидат орендує будинок площею 588 кв.м в Козині (Обухівський район Київської області) у його власниці Тетяни Шарапової. Крім того, Тимошенко задекларувала право користування двома земельними ділянками під і біля орендованого будинку, які також належать Т. Шараповій, і ще двома ділянками, що межують з будинком в Козині, власником яких є Антоніна Ульяхіна. 

Транспортних засобів, згідно з декларацією, лідер «Батьківщини» не має. 

Також Тимошенко задекларувала як власність 8 ювелірних виробів торгових марок Mikimoto, Chanel, Dinh Van, Cartier, Chopard і ще трьох. 

Чоловік кандидата в президенти Олександр Тимошенко зареєстрований і проживає в орендованому Тимошенко будинку в Козині. 

У 2017 році він отримав 3 млн 374 тис. 731 грн. доходу від підприємницької діяльності та 244 тис. 948 грн. доходу від Britico Product s.r.o (Прага, Чехія). 

Він задекларував готівкою EUR194 тис., $ 357,75 тис. І 360 тис. грн. Він також зберігає $ 28,1 тис. грн і 21 тис. грн. в «Мегабанку», і 1071 грн. в «Українському будівельно-інвестиційному банку». 

Крім того, йому належать 25% акцій ТОВ «Геофорс» (виробництво електроенергії) і 100% акцій ТОВ «Леді Ю» (парфумерні та косметичні засоби), кінцевим бенефіціарним власником яких він є. 

Тимошенко в 2014 році він придбав два автомобілі: Mercedes-Benz GL-350 CDI за 1 млн 248 тис. Грн і ГАЗ 14 (1983 року випуску) за 79,7 тис. Грн. 

Також він задекларував наручний годинник марок Vacheron Constantin і Corum. 

Цитати 

Про власні доходи і бізнес: «У мене немає особистих накопичень на валютних рахунках, у мене немає і не було нечесного бізнесу. Мене нема за що судити і звинувачувати. Тому можна тільки штучно «приклеювати» до чужих гріхів. І таким чином намагатися усувати з політики». 

Про себе і Ющенко: «Не було уряду Ющенка, це абсолютна легенда. Було дві людини - Ющенко і я, які протистояли всього іншого уряду і які намагалися зламати ту порочну тенденцію, коли інтереси України зраджували щодня практично безкоштовно». 

Про Ющенка після відставки уряду Тимошенко: «Я не суддя Віктору Ющенку, я прощаю його. Настільки велика несправедливість була проти мене зроблена, але я прощаю його». 

Про віру і заповідях: «Я дійсно людина віруюча. Я спілкуюся з Богом кожну хвилину свого життя, оскільки все, що я роблю, намагаюся хоч якось зіставити з тією мораллю, яка вкладена в Божі заповіді». 

Про Путіна і вбивство депутата Володимира Рибака: «Справжнього патріота України, нашого товариша, депутата «Батьківщини» Володимира Рибака замучили в Горлівці до смерті співробітники спецпідрозділів Росії. Його, як і багатьох інших, вбили. Я не зупинюся, поки убивці не будуть віддані в руки правосуддя. Я вважаю Володимира Путіна, який веде неоголошену війну проти України, особисто відповідальним за цю ситуацію». 

Про Путіна і Майдан: «Коли Путін стверджує, що на Майдані билися озброєні до зубів командос, нацисти і антисеміти, ніхто не може заперечувати, що у цієї людини психічні проблеми ... Ці «командос» з Майдану були 20-річними студентами, які ховалися від снайперів за кволими як картковий будиночок, іграшковими щитами. Від снайперів, яких послав Путін, снайперів, якими він командував ... Його посил на адресу Заходу і Києва очевидний: «Мені на вас насрати». 

Про Порошенка: «Нам демонополізація потрібна у владі. Коли одна людина безконтрольно може або ззовні управлятися, або кланами і приймати рішення проти вас - це кінець демократичній країні. А коли у нього ще в руках суди, а коли у нього в руках силові структури, а коли у нього в руках парламент і абсолютно безбашенна історія - то, вибачте, п'яний, то погано, - то немає часу, то займається бізнесом».

Найпопулярніше