«Страна» проаналізувала «підозри» суддям ОАСК

З'являються нові подробиці "другого сезону" операції НАБУ в кооперації з Офісом генпрокурора проти голови Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка, низки суддів цього ж суду, включаючи заступника Євгена Аблова і главу Державної судової адміністрації Зіновія Холоднюка.

Підставою для проведення нових обшуків в ОАСК послужила, як і в минулому році, стала "ухвала" провінційного суду - під час минулорічних обшуків "добро" на обшуки видав Чернігівський суд, нинішній обшук дозволив слідчий суддя Кіровоградщини.

Щоб підсилити ефект від нового процесуального наступу на суддів, ОАСК в НАБУ зняли цілий фільм з уривками бесід людей, яких титрували як голова ОАСК Павло Вовк, судді з його суду та інші учасники.

Цікаво, що це приблизно ті ж матеріали, на підставі яких проти Вовка і Ко вели справу минулого року (потім вона розвалилася без будь-яких наслідків для самих суддів).

Але якщо під час першої атаки на суд минулого року голова НАБУ Артем Ситник і тодішній глава Управління спецрозслідування ГПУ Сергій Горбатюк заявляли, що суддів підозрюють у винесенні завідомо неправосудних рішень і незаконному збагаченні (обидві статті на даний момент неспроможні так як визнані Конституційним судом не відповідають вимогам Конституції), то зараз Вовку і Ко закидають спробу захоплення судової гілки влади шляхом створення злочинної організації з використанням корумпованих зв'язків у вищих ешелонах влади та державних органах.

Захоплення влади Вовк планував, на думку слідства, шляхом подачі у свій же суд від підставних адвокатів і громадських організацій позовів з потрібних йому та оточенню питань, і блискавичне ухвалення рішення за ними.

Також НАБУ запідозрило главу ОАСК у махінаціях з облігаціями держпозики на суму майже 5 млн грн. Ну і шикарне життя судді теж згадали - мовляв 30 разів за 5 років з'їздив за кордон, на одні Мальдівські острови катався кілька разів і навіть чартерами користувався.

При цьому крім суддів підозри отримали й відомі адвокати, які подавали позови.

Наприклад, Ростислав Кравець отримав підозру за участі у цій "змові".

"Перше, що здивувало, як активіст Маселко за годину до вручення мені підозри дізнався про цю процедуру. Я вже неодноразово говорив, що, на мою думку, НАБУ і активісти отримують оплату за свою роботу з однієї кишені. І ось чергове підтвердження.

І так, для інформації, мене звинувачують в участі, у злочинній групі, у справі Майдану, по захопленню державної влади (не зовсім зрозуміло, якої саме влади) шляхом втручання у діяльність ВККСУ. Розумію, що скласти все разом це важко і саме так воно і виглядає.

Втручання і захоплення влади, на думку слідчих, детективів, прокурорів стався шляхом подачі позову в інтересах клієнта.

Прочитавши цей фантастичний роман, підкрадається думка про те, що в цій схемі брав участь і Зеленський, який ліквідував ВККСУ і завершив злочинну змову.

Судячи з цієї справи, на мою думку, сьогоднішні події підтверджують і факт повного зовнішнього управління ВККСУ, який створював, нібито незалежний судовий корпус в Україні.

Багато вже переконалися і навіть неодноразово доведено судом про незаконність рішень ВККСУ. Зараз же, деякі судді ВС-КАС і Великої палати Верховного суду (без України) роблять все можливе, щоб ситуація не набрала обертів і незаконно, на мій погляд, закривають провадження проти ВККСУ, хоча раніше ці позови задовольняли.

У дивовижний час ми живемо. Особисто можу сказати, я робив і буду робити все від мене можливе, щоб Україна була незалежною, сильною і самостійною країною. За нашу і вашу свободу", - прокоментував в facebook свою підозру Ростислав Кравець.

На думку юристів-практиків і експертів в області юриспруденції, фільм, знятий НАБУ, цікавий, в основному, як художній твір.

Однак, якщо дивитися на нього як на доказову базу, то є низка принципових професійних питань за процедурою легалізації обшуків і проведення "негласок" по суддях ОАСК, які рано чи пізно випливуть і можуть поховати справу, як висловлюються юристи, "під плодами отруєного дерева" (тобто шляхом визнання неприпустимими доказів і похідних, отриманих з порушеннями КПК).

По-перше, за чинним КПК обшук можна проводити лише на підставі визначення слідчого судді місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого пербуває орган досудового розслідування. Для НАБУ це Солом'янський райсуд Києва, для СБУ - Шевченківський райсуд Києва, для Офісу генпрокурора - Печерський.

Але ніяк не райсуд у Кіровоградській області. Таке ж процесуальне порушення допущене і минулого року, коли обшук в ОАСК проводили на підставі "ухвали" Деснянського райсуду Чернігова.

По-друге, якщо допустити що розмови учасників дійсно справжні і голоси належать тим фігурантам, про які говорить НАБУ, то з їхнього контексту також не особливо випливають якісь процесуальні висновки. Тобто у розмовах чути що голоси, які приписують суддям, спілкуються на вільні теми, підсміюються над політиками, обговорюють у жартівливому тоні, що може бути кинути "обеспечку" на кордон і не випускати чиновників колишньої влади часів Порошенко за кордон, іноді проскакують матюки.

Однак чи є докази реальних кроків, зроблених у цьому напрямі - тиск на суддів або договорняки з держчиновниками виконавчої влади - велике питання.

А тим паче, після визнання неконституційною ст.375 КК України, яка передбачала кримінальну відповідальність за винесення завідомо неправосудних рішень, вся ця "музика" може закінчитися пшиком.

По-третє, саме по собі оприлюднення органом досудового розслідування записів розмов фігурантів кримінального провадження, де йдеться не лише про роботу, а й про особисте життя до направлення справи до суду, згідно з практикою Європейського суду з прав людини є категорично неприпустимою.

Наприклад, у рішенні ЄСПЛ у справі "Апост проти Румунії" (Apostu v. Romania, 22765/12, 3 лютого 2015 року) суд вказав наступне:

"Суд нагадує, що за своєю природою процедура телефонного прослуховування підлягає дуже суворому судовому контролю, і тому логічно, що результати такої операції не повинні оприлюднюватися без настільки ж ретельного судового розгляду. Слід зазначити, що доступ до інформації з матеріалів кримінальної справи не є необмеженим або дискреційним, навіть якщо справа була подана до суду. Згідно з діючими правилами доступ преси до файлів, що стосуються процедури підтвердження або надання дозволу на перехоплення і запис телефонних розмов, обмежений ".

Упевнений у провалі справи суддів ОАСК і відомий юрист Андрій Портнов: "прочитав, що саме інкримінують суддям Київського адміністративного суду. Абсолютна дурниця з нульовою перспективою. Мій прогноз дуже простий - дії НАБУ і прокурора Венедиктової будуть визнані незаконними і не пройдуть через судову систему і Вищу раду правосуддя.

Суддів окружного суду п'ять-шість місяців потрясе і вони знову стануть до роботи, як це було після минулої спроби безпрецедентного тиску і фальсифікації проти них кримінальних справ ".

Виникає логічне запитання: чому з тієї ж самої старої "прослушку" суддям ОАСК (яка вже стала базою для торішніх кримінальних справ згодом розвалених) пред'явили нові підозри у тяжчих злочинах. І чому генпрокурор Ірина Венедиктова, ще недавно атакувала "з усіх гармат" САП і НАБУ, вирішила їм допомогти і на підозрах суддям з'явилися підписи її заступника Андрія Любовича.

Розгадка може критися у зміні взаємовідносин між главою НАБУ Артемом Ситником і главою Офісу генпрокурора Іриною Венедиктової після затримання у червні одну з фігуранток справи про хабарі у $6 мільйонів для очільників НАБУ і САП Олени Мазурової.

Вчора "Страна" написала, що наслідком був виявлений зв'язок між Оленою Мазуровой і генпрокурором Іриною Венедиктової - вони листувалися по телефону, а Мазурова купувала для Венедиктової дорогий одяг.

Після виходу нашої публікації НАБУ і САП поспішили заявити, що у матеріалах справи немає листування Венедиктової і Мазурової (хоча "Стана" і не стверджувала, що це листування включене до матеріалів кримінального провадження).

Але сьогодні екс-нардеп Ігор Мосійчук уточнив нашу вчорашню інформацію. За його даними, у матеріалах справи щодо $6 мільйонів дійсно нічого немає про зв'язки Венедиктової і Мазурової.

Однак це є в матеріалах негласних слідчих дій (НСРД), які НАБУ і САП вели щодо Мазурової. За даними Мосійчука, Венедиктову "запеленгували" у двох епізодах.

По-перше, під час її розмови з фігурантом передачі грошей - Мазуровою щодо закриття за винагороду якоїсь кримінальної справи, пов'язаної з Черніговом. По-друге, коли в офіс до Мазурової привезли дорогий брендовий одяг з магазину Санахант", а потім туди приїхала Венедиктова і відібрала собі речі за низькими цінами або взагалі отримавши їх у подарунок.

Відзначимо, що обидва епізоди, теоретично, могли б стати приводом для початку розслідування проти Венедиктової (корупція і не декларування подарунків). Але, як бачимо, поки не стали.

Уточнимо, що ця інформація офіційно не підтверджена і поки не можна з упевненістю сказати наскільки вона відповідає дійсності.

Але звертає на себе увагу те, що як раз після затримання Мазурової якось швидко припинилася війна між Венедиктовою і антикорупційними органами.

І, понад те, спостерігається дуже щільна їхня взаємодія, яку ми бачимо у справі про підозри суддям Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК). Як ми вже згадували, підозри суддям виписав не профільний заступник голови САП Холодницького, а заступник генпрокурора Любович.

За даними "Страни", Холодницький раніше не поспішав санкціонувати дії проти суддів з цієї сумнівноїо справи. І тепер НАБУ дочекалося, коли він піде у відпустку і провело "підозри" через Любовича.

Для чого відбувається атака на ОАСК зрозуміло - НАБУ, а точніше ті сили, які ним керують, хочуть отримати свій контроль над цими ключовими судом, через який можна впливати на центральні органи влади в Україні (в ОАСК оскаржуються їхні рішення).

Для чого у цьому процесі бере участь генпрокурор Ірина Венедиктова - питання. Відповідь на яке, можливо, пов'язане з історією із затриманням Мазурової.

Ілюстративне фото: 5.ua