Що стоїть за спробою приватизації ПАТ «Центренерго»

План уряду щодо приватизації великих підприємств України, які збиралися пустити з молотка на аукціонах у 2018 році, зазнав невдачі. Останньою нездійсненою надією щодо залучення великих коштів, котрі мали надійти до державної скарбниці від розпродажу решти українських активів, став найбільший виробник електричної і теплової енергії в Центральній і Східній Україні ПАТ «Центренерго».

Проте від малої приватизації Україна в 2018 році отримала 456 млн грн. За словами прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, велика і мала приватизація залишаються одним із пріоритетів розвитку економіки України на 2019 рік. 

Прем'єр вважає, що причина пробуксовки великої приватизації полягає в тому, що в законодавстві про приватизацію депутатами було прийнято сім різних законів. Ці закони були абсолютно «закритими» від широких мас населення і формували елітні клуби, де за копійки можна було стати щасливим власником державних активів. Принаймні, нині діючий уряд наступає на ті ж граблі, що і попередні уряди України.

Із запитанням, в чому причини повного провалу приватизації ПАТ «Центренерго» і чи потрібно державі взагалі продавати активи 26 великих підприємств при такому жалюгідному становищі на фондовому ринку, Lenta.UA звернулася до українських експертів в області економіки.

Чи потрібно державі взагалі продавати активи за такої ситуації на фондовому ринку, коли вони стоять апріорі дешево

Дмитро Марунич, співголова Фонду енергетичних стратегій

План з приватизації об'єктів державної власності в 2018 році був провалений. ПАТ «Центренерго» було єдиним об'єктом, завдяки якому в Кабінеті міністрів хотіли отримати щонайменше  близько 6 млрд грн. Така стартова ціна була в цій пропозиції, що не відбулася. Інше питання, чи потрібно державі взагалі продавати активи за такої ситуації на фондовому ринку і за такої економічної ситуації в країні, коли вони стоять апріорі дешево. Якщо ми порівняємо ціни, за якими проходили конкурси до 2013 року включно, то це просто небо і земля в доларовому еквіваленті. 

Ці активи знецінилися дуже сильно, суб'єктивно або об'єктивно, але вони знецінилися. З боку держави можна було б не поспішати з приватизацією ПАТ «Центренерго». Чомусь влада поспішала, і які з підприємств залишаться на плаву після відходу нинішньої владної команди, залишається великим питанням.

Є коефіцієнти, за якими розраховується якась справедлива вартість активу. Я далекий від думки, що це була корупційна оцінка, все ж таки за неї гроші отримали. Вона, ця непублічна оцінка, з нею треба було б спочатку ознайомитися. Ви ж розумієте, що ризиків дуже багато для теплової генерації. Об'єкти нікуди після продажу не зникнуть, нічого страшного не сталося, і я вважаю, що влада не відмовиться від наміру продати ПАТ «Центренерго». Тепер, напевно, оголошуватимуть наступний конкурс, у нас уже були такі прецеденти. У нас нещасний Одеський припортовий завод не могли продати скільки разів. Передвиборний період, навколо цього всього напередодні Нового року нездоровий ажіотаж був. Очевидно, через якийсь час влада буде знову оголошувати конкурс, але потрібно буде приймати вже нову програму приватизації.

Ціна, за яку виставляється на продаж ПАТ «Центренерго», не відповідає вартості – вона занижена

Володимир Саприкін, незалежний експерт з питань енергетики 

По-перше, треба вибрати вдалий час для продажу. Перед Новим роком такі великі підприємства ніхто не продає. По-друге, мені здається, потрібно переглянути ціну, за яку виставляється на продаж ПАТ «Центренерго», оскільки нинішня ціна не відповідає вартості, вона занижена. В принципі, якщо провести відповідну підготовку до приватизації і почати фактично все з початку, то ймовірність продажу навіть з підвищеною ціною досить висока. Ще раз хочу акцентувати вашу увагу на тому, що спочатку ПАТ «Центренерго» виставлялося за 6 млрд грн, і я впевнений, що ця ціна занижена. Треба переглянути ціну. Моя особиста думка: виставляти підприємство на продаж треба. Головний момент – це надходження до бюджету. Потрібно зробити переоцінку, і це принесе користь бюджету України.

Немає ніякої необхідності всю енергетику віддавати в приватні руки

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», експерт з питань енергетики 

Приватизація ПАТ «Центренерго» недоцільна на цьому етапі з однієї простої причини – ці активи можуть бути продані дорожче. Складається враження, що комусь дуже кортить приватизувати, доки економіка не буде виходити у стійке зростання. В тих умовах, в яких зараз перебуває Україна, активи мало чого варті і наші нувориші намагаються  вирвати їх під себе. Треба виходити з того, що якщо комусь сильно хочеться їх приватизувати, то потрібно дуже серйозно займатися пошуками солідного інвестора. Я принципово виходжу з того, що немає жодної необхідності всю енергетику віддавати в приватні руки. У нас є яскраві приклади приватних монополій у тепловій генерації на базі ДТЕК. Приватизація подібних об'єктів, і не тільки в енергетиці, закінчується тим, що з усіх цих об'єктів вибивається залишковий технічний ресурс, продовжують реалізовуватися якісь схеми, викачуються через офшори одержані гроші і на тому все закінчується. 

Подивіться, що сталося з приватизацією підприємств нафтопереробки – серйозних інвестицій там так і не дочекалися. Тільки сьогодні ми можемо повноцінно зрозуміти, які далекосяжні негативні наслідки має приватизація Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАЛКа). Там просто угробили цей завод.

Ці спроби: одних – розпродати, а інших – заволодіти активами великих підприємств, – викликають у населення масу запитань: робиться  все за низькою ціною, під шумок до виборів, коли всім байдуже до економіки.

Ми розуміємо, що якими б прегарними закони не були, все одно застосовується стара практика. Вся метушня навколо ПАТ «Центренерго» якраз з цієї категорії. Йшли «договорняки» про те, як дешевше придбати цей актив, бажано взагалі за низькою ціною. Саме тому початкову ціну, за якою підприємство було виставлено, визнали завищеною. 

Потім обгрунтувати, що зараз в Україні будь-який актив не може стільки коштувати, можна досить впевнено. Можна припускати, що йшли закулісні домовленості. Було схоже на те, що конкурували кілька фінансово-промислових груп, але головною проблемою став, на мій погляд, той чинник, що серйозний іноземний інвестор рельєфно не вимальовувався. Так, був інтерес з боку французької компанії, але потім французи подивилися на все, що відбувається, і вирішили не брати в цьому участі. Без якогось серйозного іноземного інвестора, я вважаю, серйозні гроші отримати не вдасться. Внутрішні претенденти працюватимуть на заниження ціни, використовуючи свої корупційні зв'язки, обіцяючи відповідальним чиновникам мотивацію до проштовхування певних угод, а політикам – гарний відкат.

З «приватизацією» ПАТ «Центренерго» Україна вляпалася у великий корупційний скандал

Юрій Корольчук, член наглядової ради Інституту енергетичних досліджень 

Історія з «приватизацією» «Центренерго» обростає новими скандалами. Про це в інтерв'ю Lenta.UA розповів голова наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, даючи коментар на заяву компанії «Баланс-Груп», що на підприємстві протягом останніх років були реалізовані ряд схем, що завдали збитків на суму понад 14 млрд грн. 

За його словами, керівництво компанії написало листа керівникам силових і правоохоронних структур, а також звернулося до ЗМІ із заявою про те, що за дев'ять місяців 2018 року з «Центренерго» було викрадено понад 5 млрд грн.

«Загалом за 2016–2018 роки було виведено 14 млрд грн. Завдання правоохоронних органів – з'ясувати, куди зникли ці кошти – їх розікрали тут, в Україні, або банально вивели до офшорів. Потрібно розуміти, що приватизація ПАТ «Центренерго» сьогодні потрібна. Але вона має бути прозорою і чесною – це буде залучати інвесторів. А виходячи з цих даних – вона такою не може бути апріорі. На сьогодні чинна влада робить все для того, щоб приватизувати підприємство і зробити так, аби ця «тема» абсолютно й безконтрольно належала їм», – зазначив Юрій Корольчук. 

Експерт також звернув увагу на особливість  та пікантність цієї ситуації. Вона полягає в тому, що звинувачують у таких діях найближчого соратника президента Петра Порошенка народного депутата від БПП Ігоря Кононенка.

«Лист, в якому описують всі ці схеми, цікавий і вимагає вивчення. Але сам факт, що замість приватизації «Центренерго» ми незабаром побачимо черговий «міжсобойчик» і величезна електрогенерація піде з молотка, щоб знову потрапити в ті ж руки, які і зараз контролюють всі процеси на підприємстві», – підкреслив глава наглядової ради Інституту енергетичних стратегій. 

У коментарі Lenta.UA Юрій Корольчук також зазначив, що МВФ, ЄБРР і Світовий банк уже протягом чотирьох років намагаються змусити вищих посадових осіб держави провести прозору приватизацію ПАТ «Центренерго». Утім замість відкритості та прозорості на «виході» наші європейські партнери можуть отримати чергову корупційну приватизаційну історію.

Атомні станції або Дніпровську ГЕС у приватні руки віддавати не можна

Євген Невмержицький, керуючий партнер консалтингової компанії «Фінансова студія», кандидат економічних наук 

У 2018 році був прийнятий закон про приватизацію, куди увійшли багато об'єктів малого і середнього бізнесу, включаючи ті, що мають відношення до енергетики. Але для приватизації дуже важливі програми, відповідно до яких ця приватизація робиться. Провести  її можна по-різному. Можна так, що ніхто нічого не купить або куплять ті, хто має доступ до тих, хто продає.

Тобто зробити банкрутом об'єкт приватизації і купити його за безцінь з обмеженою кількістю учасників – це корупція. Або взагалі не купити. Що це означає? Щоб приватизація була ефективною, держава повинна виставляти умови, що захищають інвесторів і створюють умови для нормального й ефективного розвитку цього бізнесу. Це залежить від об'єктів, що приватизуються конкретною програмою. Ми говоримо про приватизацію енергетичних об'єктів, і це означає, що має значення стратегічна безпека. Не можна, приміром, приватизувати атомні станції або Дніпровську ГЕС, тому що це має пряме відношення до безпеки держави і дуже багатьох людей, – тобто подібні речі виключно в приватні руки віддавати не можна.

Якщо говорити про нашу енергетичну галузь, то тут уже присутня монополія, і енергетика відображає корупцію в нашій державі найяскравішим чином. Монополісти, яким належать енергетичні підприємства, успішно лобіюють неадекватні тарифи, за якими не в змозі розраховуватись більшість платників, і відповідно ця різниця покривається з бюджету. Це прямі корупційні виплати безпосередньо з бюджету в кишені монополістам. Заявляти, що цього нібито вимагає МВФ, не можна, він не може вимагати виведення економіки зі стану балансу. Якщо ринкові тарифи на енергоносії і на газ інші, то відповідно будьте люб'язні підняти рівень платоспроможності населення до того значення, коли люди просто зможуть це оплачувати. Інакше збільшується борг, що для економіки дуже шкідливо. Якщо ми кажемо про ефективну приватизацію енергетичних підприємств, то потрібно виставляти умови для цього інвестування, а вони мають включати модернізацію, захист робочих місць, високу якість послуг тощо.

Дуже багато питань, але вибори затьмарюють усі інші аспекти життєдіяльності, та розраховувати на те, що ця приватизація відбудеться прозоро, не доводиться, але в принципі можливо, тому що суспільство стало вже більш відповідальним.

Не можна виключати, що приватизація піде в правильному напрямі 

Доцільність у залученні інвестицій. Держава повинна створити цікаві умови для інвесторів, як внутрішніх, так і зарубіжних, щоб була проведена модернізація, використання нових технологій в енергетичній галузі відбувалося не за рахунок бюджетних грошей, а за рахунок грошей інвесторів за обов'язкового дотримання інтересів держави, і ці умови мають бути прописані.

Умови треба прописувати таким чином, щоб інвестор не просто гроші державі заплатив за приватизацію, тобто не порівнюйте корупцію і приватизацію. Приватизація не означає дати комусь ласий шматочок, для того щоб заплатити 10 копійок й отримувати за рахунок найвищих тарифів, нічого не модернізуючи, гроші споживачів енергоресурсів. Це не називається приватизацією. Це називається прямою неприкритою корупцією. Це злочин проти держави та економічної безпеки нашої країни.

У тих випадках, коли приватизація енергогенеруючого об'єкта відбулася за свідомо заниженою ціною, модернізація не здійснювалася, а технічний стан об'єкта після приватизації погіршився, потрібно проводити розслідування і притягати до відповідальності і «інвесторів», і представників державних служб, котрі забезпечували приватизаційний процес. Така «приватизація» завдає шкоди економічній безпеці держави, особливо в умовах війни, і залишати безкарними подібні варіанти не можна. Ініціювати такі розслідування мусить громадянське суспільство в особі громадських організацій, учасників ринку або антикорупційних органів. Ефективність проведення таких розслідувань забезпечила б реальне поліпшення інвестиційного клімату в енергетичній галузі та запобігало б повторенню подібних корупційних дій. Однак для цього потрібна горезвісна «політична воля», яка, можливо, з'явиться вже після виборів, на що залишається сподіватися.

Довідка: ПАТ «Центренерго» є одним із провідних виробників електроенергії в Україні. Держава володіє 78,289% акцій компанії. До складу компанії входять три теплові електростанції – Вуглегірська, Зміївська та Трипільська, їхня сумарна встановлена проектна потужність становить 7665 МВт – 14% генеруючої потужності України. Початкова ціна пакета акцій була визначена в сумі 5 млрд 984,992 млн грн ($225,479 млн).

Владислав Кордик, Lenta.UA