Рука Єрмака і не тільки: навіщо Банкова влаштувала переворот в «Нафтогазі»

Навесні минулого року Кабінет міністрів Дениса Шмигаля колегіальним рішенням продовжив термін повноважень глави правління НАК «Нафтогаз України», 42-річного Андрія Коболєва на чотири роки - до 22 березня 2024-го включно. Після цього, за логікою речей, в керівній «гавані» національної держкомпанії мав би настати більш ніж тривалий штиль, проте не так сталося, як гадалося. На своєму засіданні уряд звільнив пана Коболєва і, не відходячи від каси, призначив на його місце Юрія Вітренка - в минулому заступника голови НАКу і до вчорашнього дня виконуючого обов'язки міністра енергетики.

Офіційною причиною звільнення Андрія Коболєва стали незадовільні результати роботи НАК за підсумками минулого року. У цьому плані до вирішення Кабміну дійсно не можна підкопатися, оскільки, незважаючи на те, що в фінансовому плані держкомпанії закладався показник в 11,5 мільярдів гривень доходу, на фінішну пряму 2020 го НАК вийшов з консолідованим збитком в сумі 19 млрд. грн. Тобто, провал - на лице.

Читайте також: Вітренко прокоментував звільнення Коболєва

Разом з тим, згідно з чинними законодавчими правилами, правом «піти» пана Коболєва з займаної посади має аж ніяк не Кабінет міністрів, а наглядова рада НАКу, тому з юридичної точки зору рішення КМУ є досить сумнівним. Правда, Шмигаль і його міністерська збірна, звільнили не тільки Коболєва, але і наглядову раду, попутно назвавши його роботу вкрай незадовільною.

Далі більше. Через кілька днів в уряді уточнили, що нинішніх «незалежних членів і представників держави в наглядовій раді» вже переобрали в тому ж складі, але оголосили конкурс на посади ще чотирьох нових «смотрящих» за НАКом.

Очевидно, що з цією процедурною казуїстикою не один день будуть розбиратися юристи, за допомогою яких неодмінно звернеться звільнений Андрій Коболєв, для якого рішення Кабміну явно стало громом серед ясного неба. Коболєв заявив, що про своє звільнення дізнався з новин і, відмовившись що-небудь коментувати по суті, додав, мовляв, прохання про відставку не писав. Далі інформаційну хвилю підхопила прес-служба НАКу, яка назвала рішення уряду юридичної маніпуляцією: «Звільнення наглядової ради на кілька діб заради прийняття рішення про звільнення голови правління є наругою над основними принципами корпоративного управління державними підприємствами».

Підкресливши, що будь-якого роду рішення про кадрову долю глави НАКу належать до виключної компетенції наглядової ради «Нафтогазу», в держкомпанії резюмували: «Спосіб, яким прийнята серія рішень щодо органів управління, демонструє повернення до практики ручного контролю над державними підприємствами».

Призначений на неостигле місце свого колишнього шефа Юрій Вітренко про нове «приземлення» в НАКу особливо поширюватися не став. Замість цього, він написав дуже пафосний пост в Facebook, де подякував вищому керівництву країни за надану довіру: «Ці місяці в Кабміні були для мене корисним професійним досвідом. Сьогодні я краще, ніж чотири місяці тому, розумію, що працює, а що ні, і чому не працює. Спасибі президенту України за щирість і довіру. Спасибі прем'єр-міністру за те, що двічі вносив мою кандидатуру в парламент, за підтримку в роботі, за передачу цінного чиновницького досвіду. Дякую колегам по уряду за співпрацю. Спасибі всім іншим колегам в системі державної влади і не тільки, хто просто робив добрі справи, не допускаючи нові «пожежі», дивлячись в майбутнє і допомагаючи рухатися вперед країні».

Країна - країною, але самому пану Вітренку на новій посаді точно доведеться рухатися більш ніж динамічно, оскільки перші, починаючи з 2015 року мільярдні збитки «Нафтогазу» - це фактичний вирок державі, як управлінцю.

Кадрові пертурбації в НАКу мають, крім усього іншого, ще й персональне підгрунтя. Справа в тому, що звільнений Коболєв і новопризначений Вітренко до недавнього часу працювали в дружному «нафтогазівському» тандемі. Разом цей дует виграв газовий арбітраж у російського «Газпрому» в Стокгольмі, виписавши собі за це багатомільйонні доларові премії. Зокрема, за підсумками вердикту Феміди, Коболєв збагатився на $ 9 мільйонів, а Вітренко, який займав на той момент пост виконавчого директора НАКу - на шість. І це при тому, що суд виграли не вони особисто, а найняті за рахунок «Нафтогазу», а фактично - українських платників податків іноземні юридичні компанії.

Коболєв і Вітренко свої космічні премії, частина яких була отримана авансом, відразу ж вивели за кордон, наочно проявивши позицію «державників». А після того, як РФ перевела Україну гроші, пан Вітренко почав вимагати собі другу частину премії - ще 6 мільйонів доларів. Він навіть подавав до суду на український уряд і за підсумком, отримавши своє облігаціями, опинився в кріслі виконувача обов'язків міністра енергетики. Вітренко так і не став повноцінним міністром: Верховна Рада двічі провалила голосування - надто вже скандальним є цей персонаж. 

Звільненню Вітренка з НАКу в 2020-му передував його особистісний конфлікт з Коболєва. Новопризначений глава «Нафтогазу» стверджував, що тепер уже екс-глава НАКу привласнював собі все його заслуги, а сам з себе мало що представляв, «тільки заважаючи працювати». Втім, незважаючи на публічні звинувачення, озвучені Вітренком на адресу Коболєва, справжньою причиною його звільнення з держкомпанії експерти називали зачистку людей олігарха Коломойського з «Нафтогазу», до числа яких тоді зараховували і новоспеченого голову НАКу.

Потрапивши в Кабмін, Юрій Вітренко насамперед почав слати «привіти» колишньому шефу і приятелеві за сумісництвом. Зокрема, він наполегливо вимагав від колег по урядовому цеху ініціювати процес відставки Коболєва і всієї правлячої верхівки НАКу. До речі, заради об'єктивності зазначимо, що претензії, які пред'являє Вітренко до Коболєва і співтовариші, були цілком аргументованими. Судіть самі. Перше. Провал з газовидобутку. Замість очікуваних 18,2 млрд кубометрів газу в 2019 році і не менш 20,1 млрд в 2020-м, в бізнес-плані НАКу значиться 15 млрд і 14,9 млрд кубів відповідно. Більш того, в прогнозах «Нафтогаз» чекає скорочення видобутку до 9,9-12,5 млрд кубів у 2025 році.

Друга претензія Вітренка - виявлення Держаудитслужбою фінансові порушення на 75,5 млрд гривень. Ну, і нарешті, третій камінь, кинутий в город Коболєва стосувався порушень по лінії Офісу великих платників податків в «Укртрансгазі» на 37,3 млрд, які призвели до заниження дивідендів НАК на 35,2 мільярда.

Загалом, цілком обгрунтованих претензій до Андрія Коболєва вистачало з лишком, однак до вчорашнього дня на все «штанги» тепер уже екс-глави НАКу вище керівництво країни закривало очі. У зв'язку з цим виникає закономірне питання про те, чим же зумовлена раптове «прозріння»? Експертні думки з цього приводу розходяться, проте їх об'єднуючою ланкою є те, що після кадрового ребрендингу в політиці НАКу нічого не зміниться.

«Поспішне звільнення Коболєва разом з таким же знахабнілою наглядовою радою НАКу - безсумнівно топова подія, яка, втім, відображає звичну зміну ліжок в газовому борделі. Замість Коболєва, який домігся «чудових успіхів» в плані поповнення своєї кишені рекордними зарплатами і показав рекордні збитки «Нафтогазу», прийшла людина, яка точно також обожнює надвисокі зарплати і відстоює такі ж підходи. Але тепер до газового корита замість наших західних партнерів підлізуть найближчі соратники Зеленського. Втім, газ завжди був президентським бізнесом і прокляттям України», - пише у себе на Facebook політолог Юрій Романенко, додаючи при цьому, що кар'єрна вдача Вітренка безпосередньо пов'язана з його недавно спалахнула всіма фарбами дружбою з главою президентського Офісу Андрієм Єрмаком.

«Руку» глави ОП в нафтогазівській кадровій перестановці бачить і колишній спікер НАКу, експерт з енергетичних питань Валентин Землянський.

«Рішення про звільнення Коболєва - вельми несподіване і з правової точки зору - досить сумнівне, що наводить на думку про його політичний характер. Формально, безумовно, є привід говорити, що у НАКу є збитки і з цим ніхто не сперечається, але, як правило, подібного роду питання анонсуються заздалегідь. А тут вийшла «кара» без оголошення війни, коли всіх, перш за все, наглядову раду, просто поставили перед фактом. Безумовно, юристи ще будуть доводити, хто більш справедливий в цій історії, але, на мою особисту думку, це все сумнівно з правової точки зору. Що стосується політичної частини питання, то давайте розуміти, що Офіс президента у нас не монолітний і там є різні групи впливу. Швидше за все, кадрова «революція» в НАКу - це ініціатива Єрмака і успішне її проведення свідчить про серйозне зміцнення позицій глави ОП. Нагадаю, що саме Єрмак лобіював Вітренка на пост міністра енергетики і віце-прем'єра, а сьогодні ця лінія зіграла», - зазначає Землянський у коментарі Lenta.UA, акцентуючи на тому, що в самій політиці «Нафтогазу» не зміниться нічого: «ми з вами, як пересічні громадяни, навряд чи хоч скільки-небудь відчуємо на собі результати цих кадрових рішень, оскільки політика НАКу залишиться колишньою».

Не до кінця згоден з тим, що лінія, яку проводить держконцерном, не зазнає ніяких змін, політолог Кирило Молчанов. «Не секрет, як чутливо Володимир Зеленський відноситься до рейтингів. Ось він подивився, що вони, м'яко кажучи, просідають і вирішив осідлати тему боротьби з високими тарифами. Юридично рішення про звільнення Коболєва є явно незаконним, але президент, мабуть, вирішив рубати з плеча. Це, з урахуванням того, що Коболєв був улюбленцем американців, досить небезпечна гра, тому що Зеленський може втратити останніх союзників в особі США», - підкреслює експерт в розмові з Lenta.UA.

Останньою краплею, яка підштовхнула главу держави до вирішення «піти» непотоплюваного досі Коболєва, Молчанов вважає свіже рішення НАКу про підвищення тарифів на газ для населення: «Давайте, згадаємо, що Вітренко, коли дуже хотів бути міністром, приходив до парламенту і розповідав про те, що у нього є сценарій, як знизити тарифи. Тому я думаю, тарифи на якусь гривню знизять, але після цього ніяких західних грошей, у вигляді, наприклад, траншей МВФ більше не буде».

Про Міжнародний валютний фонд, точніше померклі перспективи співпраці з ним говорить і фінансовий аналітик Сергій Фурса: «Хто більше всіх святкує звільнення Коболєва? Правильно - Газпром і Фірташ, позиції якого за останні роки, в першу чергу завдяки реформі ринку газу, були підірвані. Але тепер Коболєв звільнений, а Фірташ і Газпром відкорковують шампанське. Адже в Україні звільнили людину, яку ненавиділи в Кремлі. Який, разом з командою, пішов в Стокгольм і принизив там Газпром. А ви ще питаєте, чому у нас немає програми МВФ і чому ми досі не в НАТО? Ось чому".

Андрію Коболєва, переконаний політолог Олександр Кочетков, давно слід було вказати на двері, однак звільнили його аж ніяк не за численні управлінські провали: «Давно пора було: за «Дюссельдорф плюс», за закупівлі нібито європейського газу, за постійне зростання ціни на газ при падінні її в світі, врешті-решт, за багатомільярдні збитки «Нафтогазу». Але відсторонили Коболєва, зрозуміло, не тому. А тому, що один дуже близький до президента чиновник (мається на увазі Андрій Ермак - ред.), у якого вистачає часу не тільки на зовнішні ініціативи, а й на внутрішні спокуси, давно хотів підім'яти під себе такого козирного монополіста, як «Нафтогаз».

Глава президентського Офісу, як кажуть в політкулуарах, давно хотів сісти на потоки НАКу і, усуваючи Коболєва, фігуру якого дійсно в силу різних причин відстоював Захід, керівник ОП вирішив погратися в незалежність держкомпанії від іноземних партнерів. Гра Єрмака для нього персонально дійсно варта свічок, оскільки за Вітренком також стоїть досить потужна група американського лобі газових трейдерів - як видобувачів, так і реалізаторів.

Утім, деякі джерела Lenta.UA уточнюють: Єрмак - людина багато в чому підневільна. Вище його в неформальному табелі про ранги на Банковій знаходиться перший помічник Зеленського Сергій Шефір, який щільно займається питаннями енергетики. До слова, на нього орієнтується і новопрізначенний міністр енергетики Герман Галущенко.

М'яко кажучи, млява реакція Заходу з приводу звільнення Коболєва свідчить про те, що США і МВФ можуть і не прив'язуватися до конкретного прізвища керівника НАКу, наполягаючи лише на збереженні принципу контролю над держкомпанією за допомогою наглядової ради. Але і тут Київ може зіграти в свою гру, акуратно проігноруючи думку Вашингтона.

Наталія Ромашова