Путіну буде складно переосмислити свою поразку в Україні – Ігор Семиволос

- Україну, та й увесь світ шокувала новина про свідоме бомбардування росіянами пологового будинку у Маріуполі. Про що можуть свідчити такі кроки агресора? Це агонія, підвищення ставок чи?..

- Це насамперед прояв державного тероризму, тому що Марія Захарова (спікер російського МЗС – ред.) на своєму брифінгу публічно підтвердила, що вони цілком свідомо бомбардували саме цю конкретну територію. Тому про те, що це могла бути помилка пілота або щось подібне, не може бути й мови. У зв'язку з цим виникає закономірне питання, з якою метою відбувався цей акт тероризму? Відповідь лежить на поверхні – з метою залякування.

Читайте також: Зустріч в Анталії з Лавровим: Кулеба розповів про результати

Щодо агонії, то тут слід зазначити, що з того моменту, як росіяни почали масово застосовувати так звану зброю неточної поразки, вони зрозуміли, що програють і таким чином намагаються «зламати» силу нашого опору.

– Сьогодні вже п'ятнадцятий день триває повномасштабна війна Росії проти нашої країни. Тобто очевидно, що анонсований РФ бліцкриг з тріском провалився. Чому так сталося і чи залишаються на даному етапі у Кремля коридори для відступу, що дозволяють зберегти щонайменше залишки «обличчя»?

- Ключова проблема Росії полягає в тому, що від початку цієї війни Путін поставив надто високі цілі, переоцінивши себе і серйозно недооцінивши нас. І, виходячи із цих абсолютно далеких від реальності даних, вони намагалися реалізувати бліцкриг, про який ви згадали.

Станом на сьогодні у російського керівництва, на мою думку, немає почуття усвідомлення ситуації, що склалася, і воно продовжує лише посилювати тиск. Те, наскільки буде ефективною така тактика агресора, стане зрозумілим вже найближчими днями.

Зараз уже можна говорити, що резервів, як і будь-яких додаткових можливостей, у них немає. Плюс до цього, запроваджені санкції дуже серйозно б'ють по російській економіці, тому, як не крути, їм доведеться, причому досить скоро приймати рішення про відкат назад своїх вимог.

Це дуже і дуже непросто з огляду на той факт, що Путін апріорі не готовий до такого. Переосмислити свою поразку для нього - це дуже болючий і складний етап цієї війни.

- Нашою больовою точкою, як і раніше, залишається небо. Влада, опозиція, суспільство, представники діаспори в усьому світі не втомлюються апелювати до НАТО в цілому та окремих країн-членів Альянсу з проханням допомогти нам у цьому питанні, але у відповідь чуємо: «Ні». Чи існують якісь юридичні та законодавчі лазівки, що дозволяють Заходу, який свою відмову аргументує тим, що не має права прямо втручатися у конфлікт, сприяти у вирішенні цієї надзвичайно хворобливої проблеми?

- Так, усі ми бачимо, що небо – це, на жаль, дуже велика проблема… Я думаю, що українська стратегія, яка полягає у максимальному тиску на Захід для того, щоб він закрив нам небо, є абсолютно правильною. Ми повинні максимально піднімати ставки та підвищувати вимоги, аж до повного закриття неба.

Справді, ми вже почули реакцію з боку лідерів деяких західних країн про те, чому вони цього не можуть зробити, проте постійне педалювання цієї теми Україною змушує наших партнерів шукати рішення. І вони — позитивні для нас рішення, цілком можливо буде знайдено вже найближчим часом.

– Уже пройшло кілька раундів переговорів українсько-російської групи. Ми бачимо, що навіть рішення про гуманітарні коридори грубо порушуються тією стороною. Відштовхуючись від цього: чи взагалі є хоч якісь перспективи знайти компромісний знаменник у цьому форматі?

- У рамках цього переговорного формату навряд чи можна досягти будь-яких серйозних рішень. Максимум можливостей цього комунікаційного майданчика — гуманітарні коридори та забезпечення їхнього нормального функціонування.

- Останнім часом президент Зеленський як у своїх інтерв'ю іноземним ЗМІ, так і в щоденних відеозверненнях дедалі частіше жорстко критикує НАТО, звинувачуючи цей міжнародний клуб у нерішучості щодо надання допомоги Україні. Чи може питання горезвісного нейтралітету, на чому, попри всі міжнародні правила, та й здоровий глузд, наполягає Кремль, змусити Путіна включити задню з урахуванням того, що євроінтеграційний курс прописаний у нас на конституційному рівні?

- Навіть якщо винести за дужки те, що курс НАТО справді прописаний у нас в Основному законі, і гіпотетично припустити, що Київ дає «добро» на нейтралітет, це не зупинить Путіна, який ставить собі завдання захопити Україну і створити новий Радянський Союз. Саме це його головна мета, а решта — камуфляж, не більше. З українського ж боку зараз триває війна за виживання та існування.

Щодо критики НАТО з боку нашої влади, то тут слід розуміти, що західні уряди завжди посилаються на волю громадян. Тому коли Зеленський звертається до іноземних громадян. Формуючи меседжі саме для цієї цільової групи, він робить досить сильний хід, тому що ми бачимо, як громадська думка останнім часом сильно змінюється на нашу користь.

- Без сумніву. Наприклад, понад 70% жителів США підтримують закриття неба над Україною, але поки що, на жаль, це ніяк не відбивається на діях американської влади.

- Так, поки що не відображається, але водночас такий високий відсоток підтримки цього рішення змушує уряд реагувати, оскільки він не може ігнорувати громадську думку. Тому, як і раніше, необхідно дотримуватися такої лінії в цьому питанні, розуміючи при цьому, що західні політики дуже обережні і намагаються прорахувати, а також мінімізувати буквально всі ризики, а закриття неба над Україною — це великий ризик для них. Тому вони теж перебувають у стані якогось шоку, оскільки абсолютно не були готові до такого розвитку подій.

Словом, західні політики намагаються адаптуватися до ситуації, і ми допомагаємо їм це зробити оперативніше для того, щоб адекватні рішення були прийняті якнайшвидше.

- За останні два тижні ми наочно переконалися, що військовий потенціал РФ не такий, яким його намагалися уявити, зокрема, у глобальному інформаційному просторі. Виходить, що розкручена теза про те, що російська армія — друга у світі за своїми можливостями — не більш як міф чи як?

- Знаєте, я б не став створювати якісь шапкозакидальні настрої, тому що все-таки це потужна армія і ми бачимо, що техніки та різноманітного заліза у них справді багато. А ось чого їм гостро не вистачає, то це мотивації. Треба розуміти, що мотивація не може виникнути звідки, а російським солдатам, від самого початку, як тільки вони увірвалися в Україну, так і не пояснили, а що, власне, вони мають робити.

Так, безумовно, перед якоюсь частиною російських армійців було поставлено цілком конкретну мету, проте переважна більшість розуміла одне: треба рухатися вперед. Те, що ми побачили та почули з допитів російських полонених, свідчить про те, що все це було організовано на вкрай низькому рівні. Висновок? Заліза і нової техніки в них достатньо, але відсутність мотивації та організації дається взнаки. Таким чином, їхнє лихо — це погана логістика і, як завжди, класична російська проблема: дурні-командири.

- Хто, що, а головне, коли змусить Путіна забратися з нашої землі?

- Збройні сили України, територіальна оборона та українські громадяни, які об'єднали усі свої зусилля у боротьбі проти захоплення нашої країни. Ми сьогодні маємо чітко розуміти, що ніхто, крім нас самих, не змусить Путіна піти з нашої землі. Поза сумнівом, політики та дипломати роблять дуже важливу справу, формуючи передумови для нашої перемоги, проте перемогу все одно кують на полі битви.

Читайте також: Влада України пообіцяла громадянам компенсації за зруйноване житло