Про брехунів і Майдан

Буває таке, що великі масиви нашого часу нічого не варті, бо проходять без подій, у монотонній циклічності. І навпаки – кілька днів, годин або хвилин наповнені сенсом настільки, що саме їх кличуть «життям», ради якого власне, ми і народилися.

Все, що було до того, слід вважати підготовкою або визріванням. Важче з тим, що далі – повернутися з високих висот назад, у старі кола, маючи на губах присмак вогненних поцілунків.

Не в усіх є сили, не усі бачать сенс потім комусь щось доводити. Але істина полягає у тому, що боротьба за правду не припиняється ні через 10, ні через 20 років. Пройдуть ці роки, і на нас литимуть бруд і брехню так само, як лили 5 років тому – достатньо подивитися на приклад УПА, про яких брешуть уже треті чи четверті покоління брехунів.

Так, от хочу нагадати усім коротко, що сталося. 21 листопада молодь вийшла за право України робити свій вибір, 30-го їх жорстоко побили менти, і 1 грудня почалося (здебільшого мирне) повстання проти ментівського свавілля.

Повстання влада намагалася придушити силою у ніч з 10 на 11 грудня, а також зупинити тодішня політична опозиція методом втягування у всілякі переговори і угоди. Після кривавого штурму силами СБУ і МВС 18 лютого, після масового розстрілу 20 лютого опозиція і європейські країни протиснули угоду з Януковичем про капітуляцію Майдану.

Утім, Янукович злякався і утік, тодішня опозиція миттєво взяла владу, і життя України повернулося у звичне русло, народ як суб’єкт залишив сцену політики, до наступного разу, ці всі «вибори», звісно, ніякого стосунку ніколи не мали і не мають до волевиявленя. Темою історії стала збройна навала росіян, котрі скористалися моментом найбільшої нашої слабкості.

Щоб оцінити Майдан, треба спочатку домовитися про шкалу оцінок. Вона доволі проста. Хто цінує миску баланди як безпечну, гарантовану основу існування, буде Майдан засуджувати. Хто відчуває, що життя існує ДЛЯ чогось – зрозуміє ті вогненні наші дні.

Взято з Facebook 

Фото: facebook