Політика Влада

«Придністров'я» для Донбасу: чому Путін намагається поставити на паузу нормандський процес

13:34 13 лют.  270 Читайте на: УКР РУС

Найближчим часом стане ясно, за яким сценарієм підуть переговори Банкової з Кремлем щодо Донбасу. Про те, чого чекати від діалогу між новим главою Офісу президента Андрієм Єрмаком і куратором «українського напрямку» в Москві Дмитром Козаком, читайте в матеріалі Lenta.UA.

У середу, 12 лютого, виповнилося рівно 5 років з моменту підписання других Мінських угод, які повинні були стати дорожньою картою для досягнення миру на Донбасі, але насправді є чи не ключовим каменем спотикання на переговорно-регулюючому шляху. Очевидно, що це було зроблено Кремлем цілком свідомо. Проте, в цьому «болоті» опинилися всі учасники цього процесу.

Учорашнє засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ), що пройшло в Мінську, на жаль, вчергове продемонструвало ту тупикову ситуацію, в яку загнали сторони одну одну. За підсумками переговорів прозвучали вкрай суперечливі заяви. Українська сторона заявила, що «практично» узгоджене розведення військ на новій ділянці - в Гнутові, проте в ОБСЄ це спростували, а представники «ДНР» заявили, що зустріч закінчилася нічим.

Якщо судити за офіційними меседжами, то дійсно ніякої конкретики за підсумками переговорів в рамках ТКГ не прозвучало. Єдине - до наступного засідання нібито домовилися напрацювати проект по відкриттю контрольних пунктів в'їзду-виїзду на лінії розмежування у міст Золоте і Щастя. Відзначимо, що на Луганщині зараз діє тільки один пішохідний пункт перетину через лінію розмежування - КПВВ «Станиця Луганська».

Незважаючи на те, що часто засідання в «мінському форматі» виявляються холостими, за ними зараз досить пильно стежать впливові іноземні гравці. Якраз напередодні чергового Мінська відбулася телефонна розмова президента Зеленського і німецького канцлера Ангели Меркель. Лідери двох країн обговорювали ситуацію на Донбасі, виконання «нормандських» домовленостей, досягнутих нещодавно в Парижі і підготовку до наступної зустрічі.

Цей діалог мав місце якраз після того, як заступник голови МЗС Росії Андрій Руденко звинуватив офіційний Київ у невиконанні паризьких домовленостей і заявив, що зустріч нормандської четвірки опинилася під великим питанням. Паралельно з цим зробив заяву з приводу підготовчих переговорів до нормандського саміту глав МЗС «квартету» та міністр закордонних справ України Вадим Пристайко. На його думку, досвід показав неефективність таких зустрічей.

Таким чином, виходить, що недавні оплески, що звучали після грудневої нормандської «відлиги», були передчасними?

З української сторони нормандський процес курує новопризначений глава президентського Офісу Андрій Єрмак. Вчора, під час свого дебютного в якості керівника ОП брифінгу він заявив, що зовнішньополітичний вектор як і раніше залишиться його ключовим пріоритетом. Про перспективи «нормандки», засідання якої, нагадаємо, заплановано на квітень в Берліні, Єрмак предметно не говорив, проте акцентував, що українська влада готова виконати всі домовленості, які були досягнуті на всіх міжнародних зустрічах. Попутно він заявив, що місцеві вибори в жовтні мають пройти по всій країні, включаючи Донбас, але при цьому вельми скептично відгукнувся про Мінських угодах, які як раз і передбачають модель проведення цих самих виборів.

Цей меседж не залишився непоміченим в Росії. Олексій Чеснаков, політтехнолог з оточення Владислава Суркова, який до недавнього часу «вів» український напрямок у Путіна, заявив: «Новий глава ОП України пан Єрмак заявив - у Києва є чіткий план, щоб місцеві вибори в 2020 році пройшли по всій території України, включаючи Донбас. Провести місцеві вибори в 2020 році в Донбасі без принципових порушень Мінських угод або грубого порушення чинного українського законодавства просто неможливо. Таймінг не дозволяє. Єрмак за звичкою стрясає повітря, створюючи оптимістичні очікування у аудиторії там, де відповідальніше було б визнати реальні проблеми».

Насправді ж проблеми полягають вони в тому, що російська сторона демонстративно «тягне гуму» в питаннях, що стосуються переговорів по ситуації зі Сходом нашої країни. І якраз Сурков зробив чимало для того, щоб ще більше заплутати цей вузол протиріч.

В експертному середовищі зараз дуже популярні розмови про те, що в новому статусі Андрій Єрмак може істотно активізувати діалог з РФ в рамках і Мінська, і «Нормандки», в тому числі, завдяки досить непоганим відносинам із заступником глави путінської адміністрації Дмитром Козаком, якого в «спадок» від Суркова залишилося українське напрямок.

Паралельно в кулуарах поповзли чутки про ймовірну відставку глави МЗС Вадима Пристайка: мовляв, Єрмак хоче бачити на цій посаді більш ефективного «яструба». «Андрій Богдан до останнього просував наступну комбінацію: поміняти Пристайка на Єрмака, щоб максимально віддалити його від Зеленського. Номер не пройшов. Зараз же змінити Пристайка можуть. Я чув, що вже викликали Кулебу (віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції - Ред.) на співбесіду. Також ходять чутки, що посаду глави МЗС може зайняти Демченко (радник президента - Ред.), Але це сумнівно, оскільки він підпадає під люстраційний закон», - розповів Lenta.UA близький до Банкової політолог.

Разом з тим, за його словами, Демченко може незабаром отримати повноваження тіньового глави МЗС, а офіційний міністр буде виконувати лише церемоніальні функції. І тут вже буде неважливо - Пристайко буде сидіти в міністерському кріслі або будь-хто інший. Нагадаємо, радник президента з питань зовнішньої політики Руслан Демченко - кар'єрний дипломат, був заступником міністра закордонних справ, коли цю посаду займали Костянтин Грищенко та Леонід Кожара. Відзначився тим, що координував роботу українських дипломатів з виправдання репресій проти Юлії Тимошенко та Юрія Луценка в очах західної громадськості. Практично весь президентський термін Петра Порошенка Демченко був його радником по частині відносин з Росією. Входить до числа українців, проти яких Москва ввела санкції в 2018 році. Проте, в Росії має чимало контактів.

Наше джерело в ОП каже, що тандем Єрмак/Демченко по російському напрямку працює в унісон, і головне завдання, яке вони зараз намагаються вирішити - як не допустити консервації нормандського процесу. «В Офісі президента розуміють, що Росія обрала тактику затягування, і через чотири місяці з високою часткою ймовірності запланованої зустрічі в Берліні не буде. Путін хоче «заморозити» ситуацію на Донбасі, щоб було так, коли конфлікт є, але немає стрілянини. Це дозволить Кремлю скоротити витрати і налагодити свою економіку на Донбасі. По суті, мова йде про придністровський варіант. І в разі потреби його можна буде активізувати в будь-який момент», - зазначає наш співрозмовник з ОП.

Про ризики придністровського сценарію говорить також політолог Володимир Фесенко: «У Єрмака і заступника глави Адміністрації Путіна Козака є результативна історія домовленостей по газу, але тут ситуація дещо складніша. У Козака дуже специфічний беграунд. Я маю на увазі так званий план Козака по Придністров'ю і його безпосередню причетність до комбінації по зміні влади в Молдові. І саме тому, з урахуванням цих фактів, Зеленському та Єрмаку потрібно бути дуже і дуже обережними, так як за зовнішньою конструктивністю Козака можуть ховатися певні пастки, якісь сталеві капкан ».

Також Фесенко підкреслює: «Щоб там не говорили зараз про проросійськості Єрмака - це велике перебільшення. Єрмак - це виконавець. Він демонструє своє позиціонування, як людина, яка буде виконувати все, що скаже Зеленський. Інша справа - чи вдасться йому все виконати. Єрмак зараз опинився на розтяжці. З одного боку, йому потрібно продемонструвати для президента, чіткий результат на російському напрямку. З іншого боку, він не може піти на надмірні поступки і вийти за окреслені президентом «червоні лінії».

Зараз, констатують експерти, пріоритети президента Зеленського помітно змістилися - він усвідомив наскільки сильним є зовнішній фактор у визначенні внутрішньоукраїнського порядку. Цим, зокрема, можна пояснити його рішення про підвищення Єрмака до статусу глави ОП. Але тут не варто забувати, що Єрмак, за його ж власним визнанням, є прихильником «швидкої дипломатії», в той час як його російський візаві Козак, наприклад, згадану вище спецоперацію в Молдові здійснював з 2003 року. У цьому сенсі, тактика затягування Кремлем нормандської зустрічі, та й консервування ситуації в цілому, видається ясною і зрозумілою: якщо ні за мінським, ні по нормандському напрямках не буде відчутних зрушень, Зеленський змушений буде виконувати те, що обіцяв. А саме - піти на план «Б», коли, замість пошуку компромісу по Донбасу, буде зафіксована лінія розмежування з тим, щоб знизити ризики втрат. Це - та сама горезвісна «консервація» та гра в довгу. Гра, небезпечна для України. Втім, справедливості заради - набагато зрозуміліша і прогнозована, ніж історія з поверненням окупованих територій Донбасу...

Наталія Ромашова

Найпопулярніше