Правильно, але небезпечно: чому у Зеленського заговорили про міжнародну платформу по Криму

«У мене на столі лежить лист МЗС на ім'я президента України, в якому ми пропонуємо йому розглянути формат міжнародної платформи по Криму, розроблений в Міністерстві закордонних справ», - розповів Дмитро Кулеба в інтерв'ю «Українському радіо». Він також підкреслив, що переговорні майданчики по врегулюванню конфлікту на Донбасі і деокупацію Криму повинні бути окремими від один одного. «Що стосується самої стратегії деокупації, то це ще більш комплексне питання, тому що МЗС відповідає за міжнародний блок, але деоккупація - це дуже складний процес, який безпосередньо пов'язаний і з внутрішньою політикою», - наголосив головний дипломат країни.

Кримське питання за Порошенка

Читайте також: Перепутаниця: що ріднить президентські вибори в Білорусі і місцеві в Україні

Нагадаємо, за минулої влади деоккупація Донбасу і Криму ув'язувалися між собою, хоча окремо на переговорах в Тристоронньої контактній групі кримське питання не піднімалося. Про Крим згадували в трьох випадках. По-перше, коли мова йшла про продовження антиросійських санкцій, значна частина яких пов'язана з анексією півострова. По-друге, коли в якийсь із країн чи то помилково, чи то навмисно «приєднували» Крим до Росії або кораблі цих країн заходили в кримські порти, тоді наш МЗС робив з цього приводу гнівні заяви. По-третє, коли піднімалася тема політичних переслідувань на півострові кримських татар та інших незгодних з анексією українських теренах.

В цілому ж стратегія минулої влади по Криму зводилася до судових розглядів з Російською Федерацією в міжнародних судах. Починаючи з 2014 року, було подано цілий ряд позовів, по частині з яких вже є рішення. Нагадаємо про основні з них. На початку 2017 року Міжнародний суд ООН був поданий позов щодо дискримінація українців і кримських татар в Криму. Йдеться про заборону Меджлісу і арешти активістів. Суд досить оперативно зобов'язав Росію утриматися від порушень прав кримських татар і забезпечити право на навчання українською мовою на півострові. Ці зобов'язання Москва, звичайно ж, не виконала. Там намагалися довести, що подібні питання не в юрисдикції Міжнародного суду. Однак в листопаді 2019 судова інстанція відхилила заперечення Росії.

Там же в Гаазі, в Постійній палаті третейського суду, є позов України проти РФ, що стосується незаконного використання природних ресурсів в акваторіях Чорного та Азовського морів: привласнення Одеського газового родовища та родовищ поблизу Криму, блокування транзиту через Керченську протоку, спорудження моста і контролювання рибної ловлі.

На початку 2019 року Україна подала позов до Росії про порушення прав захоплених українських військових моряків під час україно-російського конфлікту в Керченській протоці. Незважаючи на те, що вже за президента Зеленського захоплених моряків Росія звільнила, провадження у цій справі не закрита. Ще низка позовів знаходяться на розгляді в ЄСПЛ.

Окремо стоїть успішне для України рішення міжнародного арбітражу про відшкодування збитків цілої низки українських компаній через анексії Криму. Суд в квітні минулого року зобов'язав Росію виплатити 80 млн швейцарських франків (близько $ 82,1 млн) 12-ти українським компаніям за експропрійовані в 2014 році їх активи. Позов був поданий в 2015 році. Росія і тут спробувала довести, що подібні рішення - не юрисдикція міжнародного арбітражу, але програла.

Стратегія попередньої влади по Криму, загалом, була правильною, але у неї були слабкі місця. Судові розгляди в міжнародних судах - дуже тривала процедура, Україна виграла за кількома позовами, інші розглядаються зараз і можуть розглядатися роками, це створювало (в тому числі і завдяки опонентам минулої влади) у громадян стійку думка, що стосовно деокупації Криму нічого не робиться.

Інше слабке місце - Україна досить пасивно використовувала міжнародні медіа-майданчики для постійного нагадування про анексію українського півострова. Подібна млявість привела до поступової втоми світової спільноти від цієї теми. Санкції продовжувалися автоматично, але оскільки Україна особливо не нагнітала, то і наші західні партнери самі питання Криму вважали за краще не піднімати. І, кажуть, дуже сердилися, коли їм окремі наші політики тикали Будапештським меморандум, в якому вони разом з Росією гарантували нам територіальну цілісність.

Давати чи не давати воду окупантам, ось в чому питання

Після зміни влади в Україні ситуація в кримському напрямку явно погіршилася. Спочатку з'явилося відчуття, що справи в міжнародних судах підвисають через перезавантаження в дипломатичному корпусі, звідки спочатку стали активно видавлювати людей, пов'язаних з Порошенком і колишнім главою МЗС Павлом Клімкіним. Але, слава Богу, в міжнародних судах хоч і довго запрягають, зате їдуть. Теж не поспішаючи, проте, якщо країна від свого позову не відмовляється, то рішення по ньому буде, незалежно від того, портрети якого президента висять у кабінетах українських чиновників.

Песимізму додавали і заяви окремих «зелених» політиків, а потім і другого прем'єра при Зеленському Дениса Шмигаля про можливість відновлення подачі води в Крим. Шмигаль, правда, швидко виправився, але недавно знову вдарився в роздуми: мовляв, у разі гуманітарної катастрофи для потреб населення України може дати води. А ось глава МЗС Дмитро Кулеба запевнив: відновлення подачі води в Крим можливо лише в контексті деокупацію півострова. «Теза про гуманітарну кризу придумала російська пропаганда для того, щоб переконувати світ, що треба подати до Криму воду. Є криза з постачання води на військові бази і для важкої промисловості, розташованої в Криму. Люди, які проживають в Криму, мають доступ до води. І тому повторення наративу про гуманітарну кризу - це якраз посилення такого російського сигналу», - заявив Кулеба. Залишається сподіватися, що ця думка не одного окремо взятого міністра, а всієї влади. У тому числі і президента.

Деоккупація Криму можлива, головне, щоб не заважали свої «доброзичливці»

Точно також залишається сподіватися, що міжнародна платформа, про яку говорить глава МЗС, чи не буде імітацією процесу. Насправді це дуже правильний хід. Він дозволить паралельно з судовими розглядами в міжнародних судах надати кримській темі проукраїнського звучання на всіх можливих світових майданчиках. Що не дозволить Росії і її друзям маніпулювати цією темою.

Поки невідомо, в якому форматі український МЗС пропонує обговорювати тему деокупацію півострова, проте точно можна сказати, що тема ця буде цікава багатьом. Наприклад, Туреччини. Чиї відносини з Москвою досить нестабільні. Також до переговорів можуть приєднатися інші країни Чорноморського басейну, кожної з них Росія створює ті чи інші труднощі і неприємності.

До міжнародної платформі слід долучити і США з Великобританією - гарантів нашої територіальної цілісності за Будапештським меморандумом. Після прогнозованої зміни господаря Білого дому в результаті нинішніх президентських виборів, адміністрація демократів точно поміняє політику Сполучених Штатів щодо РФ. Чого вже правди таїти - в 2014 році адміністрація Барака Обами не захотіла вплутуватися в конфлікт з Путіним через Крим. У Джо Байдена з'явиться можливість виправити помилку і Обами, і свою, коли він був віце-президентом. Таким чином, до обговорення кримської проблеми можна підтягнути солідну групу переговірників. Як мають серйозну вагу.

У процесі переговорів варто підняти низку питань. Про реальну відповідальність Росії за порушення прав людини, тобто, про посилення кримських санкцій, персонально проти Путіна і його найближчого оточення; про можливість надання кримським татарам національної автономії в Криму і її визнання на рівні ООН (за Порошенка ця тема обговорювалася, але з місця так і не зрушила); про демілітаризацію Криму, тобто, про виведення з його території всіх російських збройних формувань і так далі. І дуже важливо, щоб під час обговорення теми деокупацію всередині України, особливо від представників влади різних рівнів, не звучали заяви про можливі поступки Росії в обмін на щось. Особливо в контексті деокупації тимчасово окупованих районів Донецької та Луганської областей. Адже ми добре пам'ятаємо різні «плани Мореля», коли Київ фактично схиляли до обміну Криму на вихід Москви з Донбасу.

Сергій Іваненко

Читайте також: У Криму стурбовані станом річки Бельбек