Підводник, який знайшов «Титанік», розпочав пошуки решток легендарної жінки-пілота

Амелія Мері Ергарт народилася 24 липня 1897 року в Канзасі в забезпеченій сім'ї вельми прогресивних поглядів. Користуючись абсолютною свободою, дівчинка була відмінною наїзницею, плавала, грала в теніс, добре стріляла, читала з чотирьох років і відмінно вчилася в школі.

У 1917-му, під враженням від страждань поранених на фронтах Першої світової, вона закінчила курси медсестер і влаштувалася до військового шпиталю. Після війни Ергарт вивчала в Колумбійському університеті фізику, хімію та медицину, а також французьку класичну літературу. Дівчина серйозно замислювалася про кар'єру лікаря, але пристрасть до аеропланів взяла вгору. У 1920-му вона вперше піднялася в повітря як пасажир, а незабаром почала брати уроки льотної майстерності.

Її першим інструктором була Аніта (Нета) Снук — одна з дуже небагатьох в ті роки жінок-льотчиків. Щоб оплатити навчання, Амелія бралася за будь-яку роботу — грала на банджо в мюзик-холі, працювала фотографом, кінооператором, вчителькою і навіть автомеханіком і водієм вантажівки.

Влітку 1921 року вона придбала свій перший літак, а рік по тому встановила перший світовий рекорд, піднявшись на небачену для жінок-пілотів висоту 14 000 футів (близько 4300 м). 16 травня 1923 року Амелія Ергарт отримала ліцензію Міжнародної авіаційної федерації та стала 16-м ліцензованим жінкою-пілотом у світі.

У 1928-му вона зробила невдалу спробу перетнути Атлантику на 3-моторному «Фоккер» F-VII, але через вкрай несприятливі кліматичні умови і відсутність досвіду управління важкими літаками, більшу частину шляху провела як пасажирка.

Рік по тому вона створює міжнародну організацію пілотів-жінок — «Дев'яносто дев'ять» — і стає першим її президентом. Амелія купує новий літак і продовжує дивувати своїми досягненнями, побивши в листопаді 1929 року світовий рекорд швидкості. Навесні 1931-го Ергарт стала першою жінкою-пілотом, що перетнула всю територію США на автожирі (тип гвинтокрилого літального апарату, що нагадує вертоліт), провівши в повітрі 150 годин і зробивши 76 посадок для дозаправки.

На початку 1930-х вона вже популярніша багатьох голлівудських зірок, тому запускає свою лінію одягу — Amelia Earhart Fashions — і веде рубрику, присвячену авіації, в журналі Cosmopolitan.

У травні 1932 року Ергарт на своєму «Локхід-Вега» за 15,5 годин наодинці перетинає Атлантику та стає другою людиною у світі (після Чарльза Ліндберга), яка вчинила такий ризикований переліт. Це був справжній подвиг, адже літак не мав радіозв'язку, в польоті відмовили альтиметр і тахометр, з бака витікало пальне, а шторм над океаном ледь не відірвав крило...

Так, Амелія першою з жінок у світі була визнана гідною Хреста льотних заслуг Конгресу США, а також Золотої медалі Національного Географічного Товариства, яку їй вручив особисто президент США Герберт Гувер. Не відставала і Європа — льотчиця стала кавалером французького Ордена Почесного легіону, Хреста короля Бельгії Леопольда і т.д.

35-річна жінка в зеніті слави — вона виступає з публічними лекціями по всій країні, продовжує ставити нові рекорди і стає близьким другом сімейства нового президента США. У свій час Амелія навіть дає приватні уроки пілотування першій леді — Елеонорі Рузвельт.

У 1936 році Ергарт запрошує університет Пердью в Індіані, де вона читає лекції, а також створює льотну школу і консультує дівчат-студенток. Влітку 1936 року університет підносить своєму викладачеві до дня народження царський подарунок — новий двомоторний літак «Локхід-Електра» L-10E. На ньому пілот планує поставити свій останній рекорд — облетіти навколо світу, тримаючись якомога ближче до екватора. Після повернення вона збиралася зайнятися теоретичними дослідженнями і народити дитину, адже льотчиці вже під 40.

20 травня 1937 року літак з Амелією Ергарт і штурманом Фредом Нунаном вилетів з Майямі. На початок липня L-10E успішно подолав 80% маршруту — через Південну Америку, Африку, Аравію, Індію та Південно-Східну Азію, встановивши кілька світових рекордів. 2 липня 1937 року Ерхарт і Нунан вилетіли з Лае на узбережжі Нової Гвінеї. Перед ними була найскладніша ділянка шляху — 18-годинний переліт над океаном і посадка на крихітний острівець Хоуленд, де спеціально для них за розпорядженням Рузвельта була побудована злітно-посадкова смуга.

До острова вони не долетіли, останнє, що почули від Амелії наземні служби — острова не бачимо, паливо закінчується, потім зв'язок зник... Пошуково-рятувальна операція, проведена ВМС США, стала наймасштабнішою і найдорожчою в історії американського флоту. За два тижні екіпажі безліч кораблів і десятки літаків оглянули 220 000 квадратних миль водної поверхні, але все було марно. 5 січня 1939 року Амелію Ергарт офіційно оголосили загиблою.

Існує безліч версій щодо загибелі жінки, аж до полону японцями, але останки тіл і уламки літака не знайдені до цього дня. Чергову спробу розкрити таємниці загибелі найвідомішої льотчиці світу незабаром зробить американський підводний археолог Роберт Дуейн Баллард, який знайшов в 1985 році уламки «Титаніка».

7 серпня команда Балларда попрямує з Самоа до атола Нікумароро в південно-західній частині архіпелагу Фенікс, де, можливо, здійснив екстрену посадку L-10E. Якщо це так, то Ергарт і Нунан, не дочекавшись допомоги, повинні були загинути від голоду на цьому п'ятачку землі між Гавайськими островами і Австралією.

Для пошуків будуть використані дистанційно керовані глибоководні апарати і автономні надводні кораблі, крім того, дослідники вивчать передбачуване місце приземлення і зберуть зразки ДНК.

Максим Суханов, Lenta.UA