Історія Українська старовина

Падіння Батурина: як зрада та "шкурний" інтерес допомогли знищити козацьку столицю

07:30 15 тра.  335 Читайте на: УКР РУС

Дізнавшись про те, що Мазепа зійшов з російської орбіти, Петро I наказав восени 1708 року захопити гетьманську столицю. І це сталося - завдяки зраді одного з козацької старшини.

Отримавши наказ царя знищити Батурин, князь Меншиков послав 14 драгунських і декілька піхотних полків до річки Сейм. На той момент Батурин був добре укріпленою фортецею з безліччю гармат, тому на пропозицію здатися козаки відповіли вогнем по розташуванню російських військ.

князь Меншиков

Шведи вже йшли на підмогу, і Меншикову довелося б відступити, якби не зрада полкового обозного Івана Носа. За підбурювання до здачі фортеці він був прикутий до гармати, але тієї ж ночі відправив до російського табору свого старшину Соломаху, який і показав драгунам таємний хід. Так, о шостій ранку російські війська вдерлися до Батурина. Те, що відбувалося в той день, цілком заслуговує назви Батуринської різанини, яке і закріпилося у вітчизняній історіографії.

«Меншиков ...наказав винищувати в замку всіх без розбору, не виключаючи немовлят, але залишати в живих начальників, для страти, — писав Микола Костомаров. — ...За дві години все було закінчено: гетьманський палац, служби і двори старшин — все було перетворено на попіл. Все живе було винищено... Загальні свідоцтва одноголосно говорять, що над жителями Батурина скоєно було саме варварське винищування».

Йому вторить камергер Карла XII Густав Адлерфельд: «Меншиков ...віддав наказ замучити всіх незалежно від віку і статі, а після нелюдської різанини силою вивів жінок, які ще залишалися живі. Так само по-варварськи розорив і спалив все місто і млини...» Біограф Карла XII пише, що за наказом улюбленця Петра прихильників Мазепи розіп'яли на дерев'яних плотах, які, у свою чергу, пустили по річці Сейм як попередження тим, хто посміє виступити проти російської армії.

«Різанина в Батурині», худ. Андрій Івахненко, 2000 рік

За мінімальними оцінками при взятті Батурина загинули дві тисячі мирних жителів, про що швидко стало відомо як в Україні, так і за її межами. Гетьман Мазепа вже 8 листопада 1708 року був на попелище і, як свідчить Чернігівський літопис: «ревно плакав по Батурину, спостерігаючи, скільки крові людської в місті і передмісті було повно калюжами».

За свою зраду Іван Ніс отримав 14 листопада 1708 року полковничий чин від Петра І: «Наше царское величество пожаловали Прилуцкого полку наказного полковника Ивана Носа за его к нам, великому государю, к нашему царскому величеству, верные усерднорадетельские службы».

Історик Олександр Лазаревський описував полковника як людину, яка вміла «прислужувати владним людям і заслуговувати у них особливі милості». Втім, поваги в Росії зрадник не здобув. Один з міністрів писав про Носа у квітні 1713 року в офіційному рапорті: «Прилуцький [полковник] — дурний і такий старий, що вже з пам'яті вижив, і кажуть, що йому понад сто років».

Меморіал пам'яті жертв Батуринської різанини

З середини 1990-х років в Батурині ведуться активні розкопки, у 2003-му у церкві Воскресіння був виявлений старий колодязь, на дні якого лежали кістки, що належать, імовірно, захисникам фортеці. У 2007-му в передмісті Батурина археологи знайшли безліч кісток і сім черепів дорослих і дітей, загиблих під час штурму, усього ж під стінами фортеці за деякими даними налічується 170 поховань.

14 листопада 2008 року у новозбудованої Замкової церкви Воскресіння Господнього, яку за наказом Меншикова спалили російські війська, були перепоховані жертви трагедії. А уроки Батурина громадянам сучасної України, схоже, ще належить засвоїти...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: реконструкція фортеці в Батурині

Найпопулярніше