Оголошено конкурсну програму Каннського кінофестивалю цього року

Власне кажучи, головна новина тут полягає в тому, що, по-перше, Каннський кінофестиваль взагалі відбудеться і, по-друге, що він відбудеться в «живому» форматі. Він пройде з 6 по 17 липня цього року в своєму традиційному місці - Палаці фестивалів і конгресів, який через локдауни стояв без справи. Одна час частина будівлі була навіть віддана для бездомних, яких Палац приймав 50-70 осіб на добу. Правда, всього у Франції їх за офіційними даними 17 тисяч, та й у самих в Каннах, як і в кожному курортному місті з теплим кліматом, куди стікаються бродяги з усієї країни, чимало. Так що при всій реальній користі від благодійності це був ще й просто піар.

Ось ми і сказали чарівне слово, «піар», яке можна застосувати і до самого фестивалю. Канни давно вже стали, серед іншого, оглядом «заслужених ветеранів режисерського справи», які намагаються закінчити свої нові фільми саме до фестивалю. Ось і зараз в оголошеній сьогодні вранці конкурсній програмі, про яку повідомляє francetvinfo.fr, можна зустріти безліч імен з професійної кінотусовки - Лео Каракс, Уес Андерсон, Пол Верховен, Апічатпонг Вірасетакул, Шон Пенн, Жак Одіар та інші. Причому в конкурсній програмі з 24 фільмів лише 4 зняли жінки-режисери, що на теперішній час загрожує скандалом - у Венеції і Берліні «жіноча доля» набагато вище.

Так що Канни практично демонстративно підкреслюють свою консервативність. І чи не влаштують з цього приводу французькі феміністки в Каннах новий 1968 рік, коли під час відомої французької «студентської революції» студенти вже в ході кінофоруму захопили канський Палац фестивалів, а ще молоді тоді кінематографісти «нової хвилі» Жан-Люк Годар, Франсуа Трюффо і інші їх підтримали?

Тут, як ми вже писали раніше, виникає одне питання - а які кінофестивалі нам сьогодні потрібні? В тому. що вони потрібні, годі й казати - як сказав свого часу в інтерв'ю Lente.UA класик світового кінематографу Кшиштоф Зануссі , який представляв у Києві свій міжнародний кінопроект з українською участю фільм «Ефір»: «Вони стали новою формою кінопрокату. Це обмежений прокат, що пропонує делікатес, призначений для вимогливого глядача. Для такого глядача і тих, хто знімає для нього фільми, то, що таких кінофестивалів сьогодні в світі десятки, стало порятунком. Наприклад, я з «Ефіром» їжджу неймовірно багато. Тільки що, до вас, був в Каліфорнії, завтра відлітаю в Уругвай, а потім в індійський Бангалор. І це все фестивальні покази ».

Питання в іншому - чи потрібен фестивалям той самий «каннський формат» з дефіле по червоній доріжці, який дістався сучасному глядачеві в спадок ще від епохи, коли маркетологи в Голлівуді вирішили, що найоптимальнішим засобом просування кінопродукту буде створення з акторів і актрис «зірок» ? Тобто - від часу, коли в кінотеатри ходили ще бабусі й дідусі, а то й прабабусі і прадідусі, сучасного кіноглядача?

І ще - хвилює чи когось, крім істориків кіно, хто переміг в конкурсних програмах цих фестивалів? Чи може хтось із звичайних відвідувачів кінотеатрів в будь-який навіть європейській країні назвати переможців Каннських кінофестивалів минулих років, не кажучи вже про минулі десятиліття? 9 з 10 шансів, що ні.

Сергій Семенов

Фото: 17-річна Брижит Бардо на Каннському кінофестивалі 1953 року го року