Точка зоруАндрій Глухенький

Нова технологія Кремля: окупація через миротворення

08:47 11 січ 2022.  1719Читайте на: УКРРУС

Журналіст, експерт Українського центру аналітики та безпеки Андрій Глухенький – про те, як Росія використатиме ОДКБ для тиску на сусідні країни.

Як відомо, Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ) за 30 років свого існування раніше не застосовувалась ніде для захисту від зовнішніх загроз, однак була задіяна в Казахстані для придушення внутрішніх протестів.

Цікаво, що в 2010 році керівництво Киргизстану, в розпал внутрішнього конфлікту, також зверталось до ОДКБ за допомогою, але тоді учасники організації відмовились направляти військовий контингент до цієї країни-союзника. Проте зараз вони цілком оперативно відгукнулися на звернення Токаєва, хоча жодних доказів ознак зовнішньої агресії проти Казахстану публічно надано так і не було.

Читайте також: Посольство Казахстану відреагувало на інформацію про «український слід» у казахських протестах

Не менш показово, що формально керує ОДКБ під час інтервенції до Казахстану саме Нікол Пашинян, хоча ця організація й не виступила на стороні Вірменії під час конфлікту з Азербайджаном. Іронія долі полягає ще й в тому, що сам Пашинян прийшов до влади завдяки протестам, а тепер придушує протести, розповідаючи, що внаслідок революцій нічого хорошого не буває.

То ж навіщо потрібен кількатисячний контингент ОДКБ в Казахстані, якщо там є більше 100 тисяч власних силовиків? Вочевидь, місцева влада не може покладатись на своїх військових в придушенні протестів (це, до речі, ще одне непряме підтвердження факту, що ніякої зовнішньої агресії там не було), а ось іноземці будуть без всіляких сентиментів стріляти по казахах. Таким чином на Казахстані відпрацьовують механізм придушення протестів в решті країн-членів ОДКБ, в тому числі й Росії.

Крім того, ОДКБ може стати для Путіна зручним інструментом для розмивання й перекладання відповідальності за його агресію на формально незалежних, але фактично маріонеткових керівників сусідніх держав. Для цього в Москви вже є підконтрольний Лукашенко (чия міжнародна риторика останнім часом навіть агресивніша за російську), Пашинян, якого саме зараз остаточно «замазують» інтервенцією в Казахстан, а також Токаєв, чия влада в країні після придушення протестів обов’язково посилиться в наслідок виходу з-під впливу Назарбаєва, але буде базуватись на його цілковитій лояльності до Кремля. Надалі Путіну буде зручно погрожувати світу вустами своїх «союзних» маріонеток, а їх руками гасити штучно створені конфлікти, щоб потім самому виступити в ролі «миротворця» й «захисника».

Водночас, судячи з заяв Кремля, схоже, що ОДКБ буде й надалі використовуватися для фактичної окупації інших територій. Враховуючи той факт, що в Білокаменній звикли використовувати вдалі «кейси», є всі підстави вважати, що «миротворці» з ОДКБ протягом найближчих років будуть активно задіюватись на пострадянському просторі

 в якості силового інструментарію Володимира Путіна, який явно націлений до президентських виборів в РФ 2024 року все ж таки зробити росіянам «подарунки» у вигляді чергових захоплених територій, якщо міжнародна спільнота нарешті не поставить рішучу крапку в його багаторічній і активно прогресуючій загарбницькій політиці.

Читайте також: Путін знайшов у казахських протестах «український слід»

Крыжак Дмитрий

Новини

Найпопулярніше