Названо 100 найкращих музичних альбомів двадцять першого століття

Зазвичай у всіх такого роду рейтингів, особливо музичних, де матеріалу для порівняння хоч греблю гати, є два головних недоліки. Перший - хто визначає кращих музикантів? Якщо голосування проводиться серед слухачів, велика ймовірність впливу на підсумки різного роду фан-груп. Якщо це робить сама редакція, то де гарантія, що об'єктивно? Другий - зазвичай такі списки подають, починаючи з сотої позиції, і поки дійдеш до перших, стає вже просто нудно.

Можливість першого недоліку виключила сама редакція британської The Gardian, чий рейтинг ми зараз і наведемо, бо відразу пояснила, що опитала 45 музикантів. Другий недолік виключимо ми, почаючи відразу з першої позиції - і не далі першої «двадцятки», та й то вибірково. Ті ж, кого цікавлять подробиці, може заглянути на сайт британського видання. І ще одне - The Gardian в кінці позицій дає посилання на потоковий сервіс Spotify, який у нас не відкривається. Так що доведеться обійтися мінімумом музичних ілюстрацій.

Отже, на першому місці в рейтингу 100 кращих LP-дисків цього століття Емі Уайнхаус з альбомом 2006-го року Back to Black. На другому - The Strokes зі своїм дебютним альбомом Is This It (2001). На третьому - Каньє Уест з альбомом My Beautiful Dark Twisted Fantasy (2010), який опитані охарактеризували як «шедевр, в якому Уест з'єднав всі нитки свого генія і мук».

Четверте місце - у Кендрика Ламара з To Pimp a Butterfly, який в 2015-му році очолив Billboard-200. П'ятий - Джеймс Мерфі з Sound of Silver (2007), альбомом, який отримав схвальні відгуки критиків, зайняв провідні позиції у рейтингах фахівців, проте ледь пробився до першої тридцятки за популярністю серед пересічних слухачів.

Далі по порядку в першій десятці The Gardian йдуть Dizzee Rascal c Boy in da Corner (2003), The Streets c Original Pirate Material (2002), Arctic Monkeys c диском Whatever People Say I Am, That's What I'm Not (2006), який став самим швидко продаваним дебютним альбомом за всю історію британської музики, Бейонсе з Beyonce (2013) і Frank Ocean c Blonde (2016).

А як же, запитає хтось, Radiohead? Про них опитані не забули, але поставили тільки на 11-е місце з альбомом In Rainbows. Зате в двадцятку увійшов і ще їх Kid A (2000), але тільки на 16-му місці. І все-таки це краще, ніж Девід Боуї з його Black Star (2016) на 24-му і Бьорк з Vespertine (2001) на 27-му.

Фото: Twitter