Найближчі десять років виборчі правила краще не чіпати - екс-нардеп Олександр Черненко

Днями парламентарії 330 голосами підтримали проект Виборчого кодексу з поправками, запропонованими президентом Владііром Зеленським. Минуле скликання Верховної Ради фактично під завісу своєї каденції проголосувало за цей документ, але «Зе» його ветував і запропонував виправлений варіант. Втім, коригування від Банкової виявилися точковими і не такими вже й принциповими. Відтепер всі вибори в країні, крім президентських, а також місцевих 2020 року, повинні проходити за пропорційною системою з відкритими списками.

Утім, від пропорційної системи в законі залишилися тільки дві норми - відсутність можливості балотуватися безпартійним кандидатам і п'ятивідсотковий прохідний бар'єр для партій. Також залишили можливість лідеру політсили і ще восьми першим кандидатам зі списку пройти в парламент безпосередньо через загальноукраїнський список. Всім іншим претендентам, які потраплять до регіонального списку, необхідно буде вести передвиборчу кампанію фактично в ранзі мажоритарника. З тією лише різницею, що перемога в регіоні не обов'язково гарантує проходження в парламент. У разі, якщо партія наприклад, не візьме 5%, кандидат, який переміг всіх конкурентів, все одно залишиться без мандата.

Читайте також: У ЦВК розповіли, як проходить голосування на перших виборах в ОТГ

Те, як вплине зміна виборчих правил гри на подальшу загальнодержавну політичну погоду, Lenta.UA обговорила з екс-нардепом від БПП, колишнім головою Комітету виборців України і одним з авторів Виборчого кодексу, що піддався «косметичному ремонту» з боку Зе-команди - Олександром Черненком.

- Виборчий кодекс прийнятий конституційною більшістю голосів. Про що може свідчити даний сигнал?

- Перш за все, треба відверто сказати, що кодекс прийнято з порушенням регламенту, тому що проголосовані зміни вийшли далеко за рамки пропозицій президента, яких було всього 17. Але з урахуванням того, що був досягнутий певний консенсус, не думаю, що хто-небудь буде це все  оскаржувати - всіх все, схоже, влаштовує.

А чому так багато голосів було «за»? Громадська думка демонструє позитивне ставлення до Виборчого кодексу. Тому, думаю, депутати з інших команд, бачачи, що голосів і так буде достатньо, просто вирішили приєднатися. При цьому, представники тих чи інших фракцій провели, скажімо так, продуктивні переговори і дещо собі виторгували за це голосування.

- Минуле скликання Верховної Ради вже голосувало за цей кодекс, але президент Зеленський його ветував і запропонував виправлений варіант. Втім, редагування виявилися не такими вже й принциповими. Навіщо тоді потрібна була ця законодавча тяганина?

- Ну, як навіщо? Президент же не міг підписати той кодекс, який ухвалив поганий, на його думку, парламент, і авторами якого були Парубій, Черненко і Ємець, які, якщо виходити з логіки нинішньої влади, нічого доброго не могли запропонувати в принципі. Втім, треба говорити об'єктивно: в тому кодексі були певні слабкі місця і нинішня ВР могла б їх виправити. Що стосується президента, то він скористався своїм правом вето і десь його зрозуміти можна.

- Ви сказали про слабкі місця кодексу. Що це конкретно за слабкі місця і чи усунули їх вже діючі нардепи перед прийняттям кодексу «на біс»?

- Шляхом пошуку компромісу в попередній Верховній Раді з'явилася так звана захищена десятка, яка суперечить логіці відкритих списків. Але ми тоді шукали голоси під цей закон і пішли на умови окремих фракцій, які погоджувалися підтримати тільки при наявності «броненепробивної» десятки. Я був проти цього, але сталося як сталося. Зараз же, голосуючи повторно, парламентарії замінили десять захищених облікових мандатів на дев'ять. Тобто, ця ВР, маючи всі можливості виправити ситуацію в цьому моменті, цього не зробила. Притому, що це було в зауваженнях президента, але, тим не менш, корекція відбулася лише формальна. Глава держави сказав, що десять - це погано, вони вирішили, що дев'ять в самий раз. Так що тут ніякого поліпшення не відбулося.

У цілому, з урахуванням того, що в попередньому скликанні Виборчим кодексом займалася невелика група ентузіастів, там було чимало техніко-юридичних помилок. Зараз документ технологічно краще прописаний і це об'єктивно. Однак в усьому іншому, я вважаю, є серйозний відкат. Сам факт того, що з кодексу забрали розділи про Центральну виборчу комісію (ЦВК) і Єдиний реєстр виборців, свідчить про те, що він перестав бути кодексом як таким. Крім того, на мій погляд, зараз серйозно ускладнили форму бюлетеня, а також можливості кандидата в регіональному списку просуватися цим списком.

Сама по собі ідея відкритих списків полягає в тому, що як би партія не розставила своїх кандидатів, виборець повинен впливати на їх розташування. Тобто, той, хто отримав більшу підтримку, має більше шансів отримати мандат.

Зараз виборчий бар'єр становитиме в районі 8-10 тисяч голосів. Таким чином, для того, щоб кандидат почав рухатися у відкритому списку, недостатньо просто отримати підтримку більшості, а необхідно отримати дуже вагому кількість голосів, що може бути вкрай непросто. В результаті ми можемо отримати ситуацію, коли гарні кандидати не доберуть голосів, і в результаті кандидати в такому порядку, як їх розставила партія, отримають мандати. Тобто, за фактом списки зробили ще більш закритими. Теоретична можливість просуватися по списку залишається, але реалізувати це на практиці буде дуже і дуже складно.

- У затвердженому кодексі залишився п'ятивідсотковий прохідний бар'єр, хоча представники окремих політсил, а також деякі експерти говорили про необхідність його зниження. Як вважаєте, бар'єр оптимальний для нашої нинішньої політичної системи?

- Якраз тут я не бачу ніяких проблем. Звичайно, є різні приклади, де бар'єр коливається від двох до десяти відсотків в різних країнах. Але я вважаю, що 4-5% - це нормально для України.

- Чи згодні ви з тезою про те, що кандидатам, які потраплять до регіонального списку, потрібно буде вести передвиборчу кампанію фактично в ранзі мажоритарника?

- Багато в чому, так, саме так і буде. Тим більше, що, як я вам уже сказав раніше, з тим, щоб просуватися по списку, потрібно набрати 8-10 тисяч голосів. А цієї кількості голосів іноді досить на мажоритарному окрузі для повної перемоги. Це ті голоси, які кандидати, будучи при цьому у відкритих списках, можуть знаходити шляхом підкупу, за допомогою засівання гречкою і так далі. Тобто, ця проблема не знімається.

- Чи не здається вам, що «мікс» пропорційної і мажоритарної систем неминуче призведе до зрощення центральних партійних еліт з місцевими аж ніяк не на ідеологічній основі?

- В принципі, сама по собі логіка регіональних списків передбачає, що партії будуть «полювати» на місцевих або популярних, або ресурсних політиків. З іншого боку, регіональні еліти будуть шукати прохідну партійний «дах». Словом, регіональні кандидати будуть собі шукати рейтингові партії, а рейтингові партії будуть шукати ресурсних кандидатів. Навряд чи це має щось спільне з ідеєю приходу нових сил і осіб в політику.

- З утвердженням нового Виборчого кодексу збереглася стара норма, що надає можливість балотування безпартійних кандидатів за списками партій. Що це, біг на місці?

- Абсолютно. Дійсно, партія як і раніше зможе висувати безпартійного. Так, не буде самовисування. Але якщо ми говоримо про парламентські вибори, то у всьому світі все-таки парламент - це партійна історія, це вибір певної партійної ідеології, курсу країни, а не окремих, хороших чи поганих персонажів. Тому в даному питанні про жодні якісні зрушення говорити не доводиться.

Разом з тим, система відкритих виборчих списків (з тією чи іншою долею відкритості) працює в більшості європейських країн. І ця система допомагає розвивати і структурувати партії. Так що сам по собі факт переходу на систему відкритих виборчих списків в Україні - це крок вперед на шляху до ідеологічного будівництва і політичної структуризації. Як воно буде на практиці - побачимо, зараз про це говорити рано, оскільки часто навіть найкращі ідеї, стикаючись з українськими реаліями, не спрацьовують так, як було задумано.

У будь-якому випадку, українському виборцю слід бути готовим до того, що його чекає нова система голосування і схема підрахунку голосів. Тому на перших перехідних етапах виборцю необхідно буде трошки напружитися з тим, щоб розібратися в деталях. У свою чергу, на загальнодержавному рівні потрібно проводити серйозні просвітницькі кампанії.

- Наскільки відповідні структури готові організаційно до нововведень?

- ЦВК, безумовно, готова. Ті окружні комісії, які будуть створені... да, їх доведеться навчати, але це нормальний, робочий процес.

Що стосується готовності людей, то зрозуміло, що будь-яка реформа з самого початку передбачає ускладнену форму. Але знову-таки, ми живемо не в космосі і говорити про те, що наші люди дурніші латишів, естонців чи поляків, в країнах яких працює така виборча система, не доводиться. Так, наші сусіди спочатку теж не дуже просто звикали до нових правил, однак зараз для них це вже норма. Так що, головне, людям все нормально пояснити і, я думаю, ніяких особливих проблем не виникне.

- Скільки, щоб реформа де-факто відбулася, не варто різати і по-новому кроїти виборче законодавство?

- Для того, щоб все нормально запрацювало, необхідно як мінімум два виборчі цикли. Тобто, найближчі десять років краще виборче законодавство не чіпати. А ще краще - ще довше. Але у Верховній Раді вже сказали, що проголосований Виборчий кодекс ще будуть удосконалювати. Так що, це ще нескінчена історія, в якій гранично рано ставити крапку. Але, на мій погляд, два-три виборчі цикли все ж треба прожити без серйозних концептуально-радикальних змін.

Наталія Ромашова

Читайте також: У ЦВК розповіли про явку на виборах в ОТГ в різних регіонах України