Люстраційний нокаут: чому в Європі вирішили, що чиновників часів Януковича звільняли незаконно

Люстрували, люстрували і долюстріровались: Україна програла апеляцію у справі, в якій об'єднані скарги п'ятьох колишніх чиновників, звільнених у 2014 році згідно із законом про очищення влади. Вчора рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), прийняте у жовтні минулого року, вступило в силу. Велика палата ЄСПЛ відхилила апеляцію українського уряду і констатувала, що люстраційний закон порушує права людини. Рішення ЄСПЛ є остаточним і оскарженню не підлягає.

Нагадаємо, 17 жовтня 2019 року ЄСПЛ визнав порушення прав п'яти колишніх українських чиновників, звільнених за законом про люстрацію. У висновку суду сказано, що українська держава порушила статтю Конвенції з прав людини щодо права на справедливий суд. Під завісу минулого року Кабмін подав апеляцію, але її, як бачимо, відхилили.

Відповідний позов до ЄСПЛ був свого часу поданий від екс-заступника начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходов в Миколаївській області Дмитра Басалаєва, колишнього заступника начальника кадрового управління Генпрокуратури В'ячеслава Поляха, екс-заступника прокурора Чернігівської області Олександра Яся, екс-начальника податкової інспекції Яремчі ГУ Міндходов в Івано-Франківській області Романа Якубовського та екс-заступника начальника управління АПК Олександрівської райдержадміністрації Донецької області Сергія Бондаренка. Позови перерахованих екс-чиновників об'єднали в один, відомий як «справа Поляха».

Закон про люстрацію вступив в дію у жовтні 2014 року. Він передбачав, звільнення осіб, які не менше року займали владні посади у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, а також ряд держчиновників і суддів, які були при владі в період Революції Гідності і не подали у відставку за власним бажанням.

Даний закон відразу ж піддали обструкції у Європейській комісії «За демократію через право», більш відомій як Венеціанська комісія (ВК). Ще у грудні 2014 року там заявили, що закон необхідно радикально переробити, щоб привести його у відповідність до «європейських стандартів».

Основні вимоги ВК - персональна, а не масова відповідальність при застосуванні люстрації, а також проведення люстрації суддів на підставі окремого, а не загального закону. У Венеціанській комісії говорили, що закон може розглядатися національними та міжнародними судами як такий, що порушує права людини. Однак зауваження комісії були проігноровані, а проект змін до закону за всі ці роки так і не був розроблений...

У січні 2015 року 47 нардепів, в основному з «Оппоблоку», які зараз «осіли» в ОТЗЖ, подали до КСУ подання про перевірку закону на відповідність до Конституції. Пізніше ще два аналогічних за змістом подання подав Верховний суд України. Згодом усі три подання були об'єднані в одне конституційне провадження.

У період президентства Петра Порошенка КСУ кілька разів відкладав розгляд «люстраційної» справи, а, повернувшись до питання у вересні 2019 вже при Зеленському, в КСУ не знаходилося достатньої кількості голосів служителів Феміди для винесення рішення: голосували лише вісім суддів при необхідному мінімумі 10 осіб. Таким чином, так і не дочекавшись вердикту Конституційного суду України з цього питання, рішення ЄСПЛ отримало статус остаточного.

Детальна статистика щодо тих, хто підпав під люстраційну «косу» відсутній, а наявні у відкритих джерелах дані досить суперечливі. Так, в серпні 2015 року міністр юстиції Павло Петренко стверджував, що з центральних органів виконавчої влади в рамках люстрації звільнені понад 2 тисячі осіб, з яких 700 - посадовці вищого рівня.

Вже у 2016 році в Мін'юсті привели наступні цифри: за два роки з 5 тисяч чиновників, яких слід було перевірити в першу чергу (держслужбовці вищого рангу, які працювали при Януковичі), люстрували 934 людини. Серед них найбільше було працівників Госфіскальной служби (258), прокуратури (206) і МВС (190).

На момент підготовки цього матеріалу в офіційному реєстрі люстрування знаходиться 893 людини.

Згідно з рішенням Великої палати ЄСПЛ, тепер Україна зобов'язана виплатити компенсацію за моральну шкоду, перш за все, п'яти заявникам по «справі Поляха» у розмірі 5 тисяч євро. Але, ясна річ, слідом за ними «підтягнуться» і сотні інших люструваних екс-чиновників, які, апелюючи до рішення ЄСПЛ, матимуть абсолютно законні підстави для сатисфакції, вираженої в грошовому еквіваленті. До того ж, вони, найімовірніше, скористаються правом і спробують відновитися на колишніх посадах.

Люстрація після Революції Гідності була обгрунтована, але її реалізація призвела до порушення прав чиновників, - так рішення європейської Феміди прокоментував заступник міністра юстиції і уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина. За його словами, ЄСПЛ встановив, що ситуація в Україні у 2014 році давала підстави для люстрації щодо чиновників, які працювали при колишньому уряді, «щоб захистити громадян від тих, хто створював ризики для молодої демократії та брав участь у масштабній корупції». Ліщина також підкреслює, що раніше ЄСПЛ визнавав наявність підстав для люстрації тільки у разі оксамитових революцій у Східній Європі восени 1989 року, «тобто євромайдан став єдиним винятком».

Однак в даному конкретному випадку, очевидно, доцільно шукати відповідь на питання не про те, хто, лобіюючи люстраційний закон, мав рацію або винен (і чи винен), а про те, що робити далі. Глава Мін'юсту Денис Малюська заявляє, що для виконання рішення ЄСПЛ очолюване ним відомство розробить законопроект про створення комісії, яка розгляне скарги громадян на їх люстрацію, можливість їх відновлення на посаді і виплати компенсації. Малюська підкреслив, що цей механізм не буде застосовуватися до тих, чия люстрація була обґрунтованою. Він не уточнив, що вкладає в поняття «обґрунтованості», але очевидно, що мова йде про чиновників, чиї корупційні та інші антизаконні дії були доведені в судовому порядку.

Відзначимо, що в Раді зараз припадають пилом відразу кілька законів про повне скасування люстраційного закону. Автором одного з них є скандальний нардеп від «Слуги народу» Максим Бужанський. Якраз після оприлюднення рішення ЄСПЛ він радісно заявив: «Колеги, потрібно приймати мій законопроект 2287 про скасування закону про люстрацію. Яких ще сигналів нам не вистачає?». А вже після того, як в Мін'юсті розповіли про свої подальші кроки, Бужанський вибухнув гнівною тирадою: «Міністр юстиції заявив, що на ЄСПЛ йому наплювати, скасовувати закон про люстрацію не потрібно, зате можна створити комісію, куди скаржитися на несправедливу люстрацію, вимагати відновлення на посаді і компенсації невиплаченої зарплати. Малюська трохи перестояв на голові і так і не зрозумів, що ЄСПЛ визнав люстрацію несправедливою в цілому. Тут немає ніяких окремих випадків, закон цього не передбачає. Він також не зрозумів, що мова йде не тільки про вже звільнених, але й про тих, кого незаконна люстрація відсікає від держслужби зараз, при спробі влаштуватися на роботу».

Втім, багато експертів в корені не згодні з БУЖАНСЬКИМ, який має реноме проросійського політика. «Закон про люстрацію ні в якому разі не можна скасовувати. Якщо ми його зараз скасуємо, то почнеться таке ... Всі чиновники, які були по ньому люструвані, включаючи, до речі, останню атестацію офісу Генеральної прокуратури імені Рябошапки, - вони матимуть повне право не просто відновитися на роботі, а ще й отримати з держбюджету компенсацію за так звані вимушені прогули. Це ж мільярди гривень і це не смішно насправді », - зазначає політолог Віктор Таран.

На думку експерта, закон про люстрацію вимагає перегляду: «Необхідно «вже вчора» починати консультації з Європейським судом з прав людини та вносити зміни до закону. І ці зміни повинні дійсно враховувати всі інтереси. Але при цьому ми повинні чесно визнати, що, так, частина людей, які були люстровані, повернуться на посади та отримають компенсацію. Але частина повинна залишитися люструваними і тут виникає питання: що повинно стати критерієм? Раніше пропонували рішення суду або інші документи, що підтверджують злочинні діяння того чи іншого держчиновника. Словом, механізми не просто можна - потрібно шукати у терміновому порядку з тим, щоб змінити закон. Підкреслюю: змінити, а не скасувати».

Ключовий висновок з усієї цієї люстраційної історії можна зробити наступний: в тому, що Україну визнали країною, що відверто порушує права людини, винні однаково і вчорашня влада, і нинішня.

Перед тим як поставити свій автограф під законом «Про очищення влади», у жовтні 2014 року президент Петро Порошенко заявляв: «Закон не є досконалим. Більш того, він - дуже проблемний. Значна частина людей просто без провини змушена звільнитися і пройти іноді принизливу процедуру ... Я не в захваті від цього закону. Я хотів би бачити інший закон. Але в умовах люстрації, цей закон мною буде підписано».

Тобто, виходить, підписавши «проблемний» закон, маючи свою більшість в парламенті і лояльний уряд, Петро Порошенко за наступні чотири роки не зробив нічого для корекції документа, щоб уникнути подальших проблем, пов'язаних з його практичною реалізацією. Проблеми, контури яких були видні неозброєним оком вчора, проявилися у всій «красі» зараз - після остаточного рішення ЄСПЛ.

З іншого боку, а що у цьому напрямку, питається, зробила Зе-команда? У липні минулого року президент Зеленський запропонував розширити дію люстрації на чиновників, які займали свої посади за президентства Порошенка.

«Нами напрацьовано законопроект про розширення норм закону «Про очищення влади». Пропоную до переліку посад, які підпадають під люстрацію, додати: президента, всіх народних депутатів, голову Верховної Ради, членів уряду, генерального прокурора, голову СБУ, голів Антимонопольного комітету і Фонду держмайна, глав Державної фіскальної служби і митниці, секретаря РНБО, керівництво оборонних підприємств, які займали посади з 23 лютого 2014 року до 19 травня 2019 року», - заявив тоді Зеленський.

Він також задався питанням, навіщо потрібна армія чиновників, які «демонструють бурхливу діяльність тільки в Facebook, тримають сім'ї в США та інших країнах, звинувачують українців в тому, що ті занадто багато їдять, і гроблять здоров'я нації, розповідаючи про шкоду вишневих кісточок».

«Я кожен день ламаю голову, що з ними зробити? Може, обміняти їх всіх на наших полонених? А може, одягнути в браковані бронежилети, які вони закупили, і відправити на передову? Думаю, найменше, що можна зробити зараз - назавжди позбавити їх усіх можливості брати участь в управлінні державою », - резюмував «Зе».

Ці безумовно красиво упаковані меседжі прозвучали в розпал парламентської виборчої кампанії. Згодом ніякого продовження дані ініціативи не мали. Та й не могли мати в принципі, хоча б тому, що люстрація депутатів, яку «продавав» електорату Володимир Зеленський, апріорі неможлива, так як дана посада є виборною. Та й в цілому, втілення люстраційної формули «Зе» могло обернутися прогресуючим колапсом системи держуправління.

Як би там не було, але після виборів в Раду, безсумнівну і безперечну перемогу на яких здобула «Слуга народу», до питання люстрації більше ніхто не повертався. І тут навіть мова не про пафосні заяви Зеленського, які були явним передвиборним піаром, а про те, що, маючи всю повноту влади і потрібні законодавчі механізми, ні у кого з учасників «турбопроцесса» не вистачило розуму, бажання і часу виправити вже існуючі вади в законі про люстрацію, щоб уникнути подальших неприємностей, які були абсолютно очевидними.

У підсумку маємо типову картину: проблеми вирішуються постфактум, коли поле для будь-якого маневру фактично відсутнє.

«Демократія, реформи, технократи, антикорупціонери, люстрація ... Що об'єднує ці слова? Їх об'єднує те, що всі вони повністю девальвовані українськими політиками», - переконаний відомий політтехнолог Сергій Гайдай. З ним важко не погодитися, можна лише додати, що ця девальваційна діяльність і вчорашніх, і сьогоднішніх можновладців часто занадто дорого обходиться українським платникам податків. Дорого, як у прямому, так і в переносному сенсі ...

Наталія Ромашова