Лещенко проти Луценка: війна маріонеток

Конфлікт між нардепом Сергієм Лещенком і генпрокурором Юрієм Луценком триває вже другий тиждень. Вчора він вийшов на новий виток, коли Спеціалізована антикорупційна прокуратура порушила кримінальну справу проти колишнього журналіста. З огляду на близькість глави САП Назара Холодницька до Юрія Луценка, тим самим глава ГПУ показав, що попереду нас чекає дуже гаряча битва.

У чому ж причина такого гострого протистояння? Фактичний старт йому було дано на початку травня, коли в інтерв'ю американського прореспубліканського телеканалу FOX особистий адвокат президента Дональда Трампа Роберт Джуліані назвав Лещенка «ворогом президента Трампа».

«Зеленський оточений людьми, які є ворогами президента Трампа, і людьми, які, щонайменше, в одному випадку, явно корумповані і залучені в цю схему», - емоційно повідомив журналістці Джуліані.

В результаті Джуліані скасував свій візит в Україну для зустрічі з новообраним президентом Володимиром Зеленським. І показово, що публічною причиною було названо якраз вороже налаштоване оточення Зеленського.

Реакція з України була швидкою: Лещенко почав атакувати генпрокурора Юрія Луценка, звинувачуючи його в тому, що той дезінформував Джуліані щодо своєї персони, розповідає про нардепа багато фейків і, взагалі, намагається посварити Україну з США лише для того, щоб утриматися за свою прокурорську посаду.

Сторони обмінювалися образами і погрозами. Зокрема, Луценко анонсував підозру Лещенку у справі про втручання в американські вибори 2016 року. Мовляв, депутат розголосив таємницю слідства, опублікувавши «чорну» бухгалтерію Партії регіонів. І ось вчора САП заявила про те, що порушила кримінальну справу проти нардепа за корупцію. У прокуратурі зазначили, що Лещенко систематично отримував мільйонні хабарі від якогось «підприємця» (в ЗМІ писали про те, що мова йде про колишнього російського, а нині українського олігарха Костянтина Григоришина) за лобіювання бізнес-інтересів, а саме здійснення впливу на посадових осіб органів влади і правоохоронних органів, а також формування необхідних суспільних думок в медіа-просторі. Нібито за ці гроші «єврооптиміст» і купив собі дорогу квартиру в центрі Києва.

У той же день у статті в американському виданні The Hill (відомим для українців тим, що в березні в інтерв'ю йому Луценко жорстко критикував посла США в Україні Марі Йованович і Байдена) журналіст Джон Соломон, близький до команди Трампа, фактично звинуватив нардепа Лещенка в тому, що той отримував гроші від російського олігарха за дискредитацію і публікацію компромату на главу штабу Трампа Пола Манафорта. «Хабарі парламентарія і покупка квартири відбулися в той час, коли Манафорт пішов у відставку через витік Лещенка», - пише Соломон з посиланням на слова спецпрокурора Холодницька.

Соломон пише, що в свідченнях Конгресу Лещенко вказується джерелом звинувачень Трампа в незаконних зв'язках з Росією. Нібито український нардеп передав ці дані дослідницької фірми Хілларі Клінтон Fusion GPS.

Наївно було б припускати, що така увага до персони нардепа і його опонування генпрокурору Луценку - лише якась особиста помста і місцева політична гра. Представники істеблішменту США не дали б себе використати українським політикам: надто вже різні вагові категорії. Фактично протистояння Луценко і Лещенко - це боротьба маріонеток, за якими стоїть частина команди демократів з групи, орієнтованої на Джо Байдена і Хілларі Клінтон і команда республіканців, орієнтована на Трампа. Головна мета протистояння - президентські вибори в США. А конкретно - дискредитація Байдена командою Трампа, шляхом прив'язки його до відвертої корупції в Україні.

Саме для цього команді Трампа і потрібен генпрокурор Луценко, який не тільки буде вести і порушувати кримінальні справи в рамках дискредитації Трампа, а й стане легалізацією цього в очі американського суспільства і правоохоронної системи США. Справа в тому, що специфіка Сполучених Штатів така, що слово державного чиновника будь-якої країни - це суттєвий аргумент для виборців, які не звикли, що чиновники можуть відверто брехати або вводити їх в оману.

І саме тому команді демократів вкрай важливо, як мінімум, дискредитувати і без того серйозно дискредитованого Луценка, а як максимум - відправити його у відставку. І нардеп Лещенко для цього підходить як ніхто інший. На Заході в ряді медійних і демократичних кіл у нього сформувався імідж борця з корупцією. При цьому будучи союзником демократів, той же Лещенко побоюється відкрито атакувати Трампа і його людей. Навіть зараз він переводить претензії до себе від Джуліані на Юрія Луценка, а не опонує адвокату Трампа.

На даний момент припустити, хто ж вийде з сутички, складно. Так, у демократів в Україні є величезна кількість симпатиків - і в українському істеблішменті, політиці і громадському секторі. Професійно маніпулюючи ними, вони можуть серйозно вдарити по генпрокурору і повністю дискредитувати його. Але у того ж Трампа є один великий і серйозний аргумент - крісло Президента США. І це - суттєвий козир в будь-якій політичній боротьбі.

Не дарма ж нардепу Лещенку, який вважається давнім і великим другом США, передали за неофіційними каналами, що у нього є всі шанси втратити американської візи за свою діяльність...

З іншого боку кримінальні справи проти Лещенка виглядають, скоріше, психологічною атакою, аніж реальною загрозою для нардепа. Справа в тому, що шансів на результативне розслідування справи по корупції «антикорупціонера» немає. Не варто забувати, що САП не може цим займатися самостійно, а має працювати в зв'язці з НАБУ. Яке в свою чергу вельми лояльне до Лещенка: недарма в кулуарах говорять про дружні стосунки нардепа з директором бюро Артемом Ситником, якого до всього іншого, як і Лещенка пов'язують з демократами. Ситник, можна не сумніватися, зробить так, що у його соратника по «демократичним» цінностям не виникнуть проблеми з САП...

Віктор Калашников