Леонардо Ді Капріо святкує свій 46-й рік день народження

Враження від Леонардо Ді Капріо як чудового актора зіпсували два самих його вдалих з точки зору наслідків фільму - «Титанік», що 12 років очолював список найкасовіших фільмів в історії кіно, після якого він в свідомості масового глядача надовго придбав образ мелодраматичного красеня, яким насправді ніколи не був, і «Легенда Г'ю Гласса», за яку Ді Капріо нарешті отримав свого «Оскара». Але ж насправді він був (і залишається) віртуозним актором, який може зіграти, кого завгодно.

Наприклад, в 21 рік у фільмі Агнешки Холланд (тієї самої, яка втілила на екрані історію британського журналіста Гарета Джонса, що відвідав Україну під час Голодомору) «Повне затемнення» - легендарного французького поета Артюра Рембо, який кинув писати вірші в 19 років, але написаного йому вистачило, щоб стати одним з кращих поетів в історії Франції. Це була роль юного генія, в якого закохався інший французький геній і теж поет, негарний алкоголік Поль Верлен. Старший за Рембо на 10 років, Верлен кинув заради нього сім'ю і відправився бродяжити з Артюром, який його як сексуального партнера ні в гріш не ставив. Ді Капріо зіграв юнака чарівного й жорстокого, але жорстокого не тому, що він - погана людина, а тому що він - геній, для якого головне - служити своєму дару.

Через п'ять років після «Титаніка» Ді Капріо змінив іміджу красеня, щоб зіграти в грандіозної історичній епопеї Мартіна Скорсезе «Банди Нью-Йорка» роль юного бандита в «Великому яблуці» середини 19-го століття - і зробів це блискуче. А ще через кілька років він зіграв людину з таким же складом характеру, але авантюриста, який живе в наш час. У «Кривавому алмазі» його герой, колишній військовий і нинішній контрабандист, зарообляє нелегальним пошуком і збутом алмазів в охопленій громадянській війні Сьєрра-Леоне. Ролі сильних чоловіків настільки полюбилися акторові, що в цьому ж році він зіграв в блискучому детективному фільмі «Відступники» Мартіна Скорсезе поліцейського, впровадженого в гангстерську банду.

Але і на таких ролях він теж не зациклювався. Так, за два роки до «Відступників» він втілив на екрані у того ж Скорсезе у фільмі «Авіатор» образ мільярдера Говарда Хьюза, який другу половину свого життя прожив відлюдником, уникаючи найменшого спілкування з людьми. І віртуозно зіграв симптоми психічної хвороби Хьюза, обсесивно-компульсивного розладу.

Далі - все різноманітніше. У 2011-му році 37-річний підтягнутий красень Ді Капріо у фільмі Клінта Іствуда «Дж. Едгар» раптом перетворюється в товстого коротуна Джона Едгара Гувера, який 48 років був директором ФБР, що стояло на сторожі традиційної моралі, і ... гомосексуалістом. А ще роком опісля блискуче виконує суто негативну роль, зігравши жорстокого і цинічного рабовласника в США 19-го століття у вестерні «Джанго звільнений» Квентіна Тарантіно.

У «Вовку з Уолл-стріт» ще раз було видно, з яким задоволенням Ді Капріо грає негативні ролі, а в «Одного разу... в Голлівуді» - позитивні. І незважаючи на те, що у фільмі Квентіна Тарантіно Ді Капріо грав не бандита, поліцейського або поета, а голлівудського кіноактора, тобто начебто самого себе - але й тут це людина, на нього абсолютно не схожа. Тобто актор середньої руки, який прекрасно розуміє межі своєї майстерності і таланту - на відміну від Ді Капріо, для якого цих кордонів, схоже, не існує.

Фото: Twitter